WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Лідерство - Реферат

Лідерство - Реферат

Автократично-демократичний діапазон стилів керування. В основу автократично-демократичного діапазону стилів керування покладено теорію Х та теорію Y Дугласа МакГрегора, який виокремив дві системи уявлень щодо мотивів виробничої діяльності людей.

Згідно "теорії Х" працівники за своєю природою є лінивими, безвідповідальними, такими що при першій ліпшій нагоді намагаються уникнути праці. Отже для досягнення цілей організації їх необхідно постійно примушувати, спрямовувати та контролювати. Справедлива заробітна плата здатна зробити роботу терпимою, а необхідний рівень її виконання буде наслідком постійного контролю.

"Теорія Х" характеризує основи автократичного керування. Автократ має достатньо влади, щоб нав'язати свою волю виконавцям, і у разі необхідності без вагань вдається до цього. Автократ вважає, що його керівництво ґрунтується на авторитеті посади, яку він обіймає. Сила влади автоматично примушує підлеглих беззастережно коритися наказам та інструкціям.

Характерні риси автократичного стилю керівництва:

    • висока централізація повноважень;

    • висока структурованість роботи підлеглих;

    • різке обмеження свободи підлеглих щодо прийняття рішень;

    • численні правила поведінки;

    • апеляція до потреб низького рівня у підлеглих (за Маслоу).

За "теорією Y", навпаки, менеджер бачить своїх підлеглих працьовитими, відповідальними, такими що прагнуть до схвалення та підтримки. Цією теорією визнається, що зовнішній контроль та загроза покарання не є єдиним засобом, який спрямовує зусилля людей. Людина і сама здатна себе контролювати, якщо вона прямує до мети, у досягненні якої вона зацікавлена. "Теорія Y" характеризує основи демократичного керування.

Для демократичного стилю керування характерними є:

    • високий ступінь децентралізації повноважень;

    • активна участь підлеглих у прийнятті рішень;

    • добре налагоджена система комунікацій керівник - підлеглий;

    • апеляція до потреб більш високого рівня у підлеглих.

Результати теоретичних досліджень МакГрегора знайшли відображення й отримали розвиток у моделі автократично-демократичного діапазону стилів керування Танненбаума-Шмідта (рис. 13.3)

Влада і вплив підлеглих

Влада і вплив менеджера

Поле свободи

менеджера

Поле свободи

підлеглих

Менеджер приймає рішення і повідомляє про це підлеглих

Менеджер роз'яснює своє рішення, щоб домогтися його виконання

Менеджер подає рішення, але прислуховується до запитань підлеглих

Менеджер пропонує варіант рішення, який мо же бути змінений за пропозицією підлеглих

Менеджер формулює проблему, отримує поради підлеглих, а потім приймає рішення

Менеджер встановлює межі, в яких підлеглі приймають рішення

Менеджер і підлеглі спільно приймають рішення в межах, визначених організаційною структурою

Рис. 13.3. Діапазон стилів керування Танненбаума-Шмідта

Ліберальний стиль керування. Ліберальне керівництво характеризується мінімальною участю керівника. Підлеглі при цьому мають майже повну свободу визначати цілі, приймати рішення та контролювати свою роботу.

Порівняння ліберального стилю з автократичним, які проводив К. Левін, дозволили йому зробити такі висновки:

1) автократичне керування порівняно з ліберальним домагалося виконання більших обсягів роботи, проте призводило до:

    • низької мотивації;

    • меншої оригінальності;

    • більшої агресивності членів групи;

    • більшої залежності та покірної поведінки щодо керівника;

2) наслідки ліберального керування:

    • зменшення обсягів роботи;

    • зниження її якості;

    • недостатнє задоволення підлеглих стилем керування.

Діапазон стилів керування Р. Лайкерта. Інші критерії діапазону стилів керування були запропоновані Р. Лайкертом. За граничні позиції діапазону були взяті принципово нові стилі керування:

1) стиль керування зосереджений на роботі;

2) стиль керування зосереджений на людині.

Керівники, що зосереджені на роботі (орієнтовані на задачу), піклуються (дбають) перш за все про виконання завдання, про систему винагородження за виконання роботи, про підвищення продуктивності праці.

Керівники, що зосереджені на людині (орієнтовані на працівника) прагнуть підвищити продуктивність праці перш за все шляхом удосконалення людських відносин (участь підлеглих у прийнятті рішень, допомога у вирішенні проблем тощо).

Р. Лайкерт запропонував 4 базові системи стилів керування (Тема 7. "Основи теорії організації", рис. 7.2):

  1. експлуататорсько-авторитарна;

  2. прихильно-авторитарна;

  3. консультативно-демократична;

  4. партисипативно-демократична.

На думку Р.Лайкерта четверта система є найбільш дієвою.

Двомірне трактування стилів керування. Вчені університету штату Огайо запропонували принципово нову класифікацію стилів керування. За результатами своїх досліджень вони дійшли висновку, що хоча автократичний керівник не може одночасно бути демократичним, але він здатний, приділяючи багато уваги роботі, піклуватися і про людські відносини (можна бути водночас вимогливим та уважним, дбайливим до людей). Іншими словами, керівник може поводити себе так, що буде одночасно орієнтований і на роботу, і на людей.

З'являється можливість класифікувати стилі керування одразу за двома критеріями. Розвиваючи цю концепцію, Р. Блейк та Дж. Моутон побудували сітку (ГРІД), яка містить 5 основних стилів керування.

Вертикальна ось схеми ранжує турботу менеджера про людину за шкалою від 1 до 9, а горизонтальна – турботу менеджера про роботу за такою ж шкалою. Стиль керування визначається за обома критеріями одночасно. Блейк та Моутон визначили чотири граничних та одну середню позиції ГРІД (рис. 13.4).

    1. "Бідність управління".

З боку керівника потрібне лише мінімальне зусилля, щоб досягти такої якості робіт, яке дозволить уникнути звільнення

1.9.Управління в стилі заміського клубу. Гранична увага до потреб підлеглих призводить до створення комфортної і дружелюбної атмосфери

9.1.Режим підпорядкування керівнику. Створення таких робочих умов, де людські аспекти присутні мінімально

9.9.Колективне управління.

Завдяки посиленій увазі і до підлеглих, і до ефективності керівник домагається того, що підлеглі свідомо притягуються до мети організації

5.5.Організаційне управління.

Керівник досягає прийнятної якості виконання завдань, знаходячи баланс ефективності та хорошого морального настрою

9

1.9

Управління в стилі заміського клубу

9.9

Колективне

управління

8

7

6

5

5.5 Організаційне

управління

4

3

2

1

"Бідність

управління"

1.1

Режим підпорядкування керівнику

9.1

11

22

33

44

55

66

77

88

99

Низький Високий

Ступінь врахування інтересів виробництва

Рис. 13.4. ГРІД стилів керування Р. Блейка та Дж. Моутон

Блейк та Моутон вважали, що найефективнішим стилем є поведінка керівника у позиції 9.9.


 
 

Цікаве

Загрузка...