WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Організаційне проектування - Реферат

Організаційне проектування - Реферат

4. Типи організаційних структур управління

Завдання менеджера в процесі організації полягає в тому, щоб надати усім компонентам організації такої форми та об'єднати їх таким чином, щоб фірма являла собою одне ціле і функціонувала цілеспрямовано. Саме тому, в будь-якій фірмі існує певна підпорядкованість між її складовими частинами та рівнями менеджменту, чіткий розподіл влади, прав та відповідальності.

Для відображення структурних взаємозв'язків основних рівнів та підрозділів організації, їх підпорядкованості на практиці використовують схеми організаційної структури управління. Такі схеми є лише скелетом системи управління, оскільки не розкривають склад та зміст функцій, прав та обов'язків підрозділів та посадових осіб.

В теорії і практиці менеджменту відомі багато різних типів структур управління, які можна звести до наступних:

  • лінійна організаційна структура;

  • лінійно-штабна організаційна структура;

  • функціональна організаційна структура;

  • лінійно-функціональна організаційна структура;

  • дивізіональна організаційна структура;

  • матрична організаційна структура;

  • та інші: проектна, кластерна, модульна, атомістична.

Лінійна організаційна структураявляє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов'язаних з його управлінням. Схематично ця структура зображена на рис. 8.7.

Переваги:

  • чіткість і простота взаємодії (відсутні суперечливі розпорядження);

  • надійний контроль та дисципліна (відповідальність кожного за виконання свого завдання);

  • оперативність прийняття та виконання управлінських рішень;

  • економічність (за умови невеликих розмірів організації).

Недоліки:

  • потреба в керівниках універсальної кваліфікації;

  • обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;

  • перевантаження вищого керівництва;

  • можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

Рис. 8.7. Схема лінійної організаційної структури

Лінійно-штабна організаційна структура є різновидом лінійної оргструктури. За такої структури для розвантаження вищого керівництва створюється штаб, до складу якого включають фахівців з різних видів діяльності. Всі виконавці підпорядковуються безпосередньо лінійним керівникам. Повноваження штабних спеціалістів стосуються підготовки порад та рекомендацій лінійним керівникам або видачі вказівок виконавцям за дорученням лінійного керівника. Завдяки цьому підвищується ступінь оперативного та організаційного реагування. Принципова схема лінійно-штабної оргструктури наведена на рис. 8.8.

Рис. 8.8. Схема лінійно-штабної організаційної структури

Переваги:

  • чіткість і простота взаємодії (відсутні суперечливі розпорядження);

  • надійний контроль та дисципліна (відповідальність кожного за виконання свого завдання);

  • оперативність прийняття та виконання управлінських рішень.

Недоліки:

  • обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;

  • можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

Функціональна організаційна структура. Особливість цього типу оргструктури полягає в тому, що для виконання певних функцій управління утворюються окремі управлінські підрозділи, які передають виконавцям обов'язкові для них рішення, тобто функціональний керівник в межах своєї сфери діяльності здійснює керівництво виконавцями (рис. 8.9).

Рис. 8.9. Схема функціональної організаційної структури

Завдяки спеціалізації функціональних керівників виникає можливість управління великою кількістю виконавців, а отже і зменшується кількість рівнів управління. До обов'язків вищого керівника входить: регулювання відносин між функціональними керівниками.

Переваги:

  • спеціалізація функціональних керівників;

  • інформаційна оперативність;

  • розвантаження вищого керівництва.

Недоліки:

  • порушення принципу єдиноначальності;

  • складність контролю;

  • недостатня гнучкість.

Лінійно-функціональна організаційна структураявляє собою комбінацію лінійної та функціональної структур. В основу такої структури покладено принцип розподілу повноважень і відповідальності за функціями та прийняття рішень по вертикалі. Лінійно-функціональна структура дозволяє організувати управління за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій (рис. 8.10).

Рис. 8.10. Схема лінійно-функціональної організаційної структури

Із схеми випливає, що функціональні керівники мають право безпосередньо впливати на виконавців. При цьому, щоб усунути можливість отримання виконавцями суперечливих вказівок, використовують одне з наступних застережень:

  1. вводиться пріоритет вказівок лінійного керівника;

  2. функціональному керівнику передається лише частина повноважень;

  3. функціональному керівнику передається тільки право рекомендацій.

Переваги лінійно-функціональної структури поєднують переваги лінійних та функціональних структур.

Недоліки:

  • складність взаємодії лінійних і функціональних керівників;

  • перевантаження керівників в умовах реорганізації;

  • опір змінам в організації.

Лінійно-функціональна оргструктура застосовується при вирішенні задач, які постійно повторюються, забезпечуючи максимальну стабільність організації. Вона ефективна для масового виробництва зі стабільним асортиментом продукції за незначних (еволюційних) змін технології виробництва.

Дивізіональна організаційна структура. Групування видів діяльності тут здійснюється за принципом поділу праці за цілями. Це означає, що навколо певного виробництва формується організаційний підрозділ з автономією у здійсненні своєї повсякденної операційної діяльності (рис. 8.11).

Рис. 8.11. Схема дивізіональної організаційної структури

Перехід до дивізіональної організаційної структури означає подальший розподіл управлінської праці, який відбивається у децентралізації оперативних функцій управління, що передаються виробничим підрозділам, та централізації загальнокорпоративних функцій управління, що сконцентровані на вищому рівні управління у штаб-квартирі компанії (фінансова діяльність, розробка стратегії тощо).

Переваги:

  • оперативна самостійність виробничих підрозділів;

  • підвищення якості рішень (наближення до проблем);

  • внутрішньофірмова конкуренція.

Недоліки:

  • дублювання функцій управління на рівні підрозділів;

  • високі витрати на утримання апарату управління.

Дивізіональна організаційна структура відповідає умовам динамічного середовища та організаціям із великою кількістю виробництв, життєвий цикл яких відносно тривалий.

Матрична організаційна структураз'явилась як відповідь на підвищення ступеню динамічності (мінливості) середовища функціонування фірм. Особливістю оргструктур у такому середовищі є високий ступінь адаптивності, що забезпечується тимчасовим характером функціонування структурних одиниць.

В матричній організаційній структурі крім звичайних функціональних підрозділів, які функціонують постійно, формуються так звані проектні групи як тимчасові колективи. Проектні групи відповідають за реалізацію стратегічних планів. Працівники проектних груп залишаються членами своїх функціональних підрозділів і повертаються в підпорядкування своїх функціональних керівників після розформування своєї проектної групи (рис. 8.12).

Переваги:

  • висока адаптивність до змін середовища;

  • ефективні механізми координації.

Недоліки:

  • обмежена сфера застосування;

  • конфлікти між функціональними керівниками і керівниками проектів.

Рис. 8.12. Схема матричної організаційної структури

Для вибору типу організаційної структури управліннявикористовують такі основні методи:

  1. Метод аналогій – полягає у застосуванні організаційних форм, що виправдали себе в організаціях із схожими організаційними характеристиками (середовищем, стратегією, технологією, розмірами).

  2. Експертно-аналітичний метод – полягає в обстеженні і аналітичному вивченні організації кваліфікованими фахівцями - експертами, які і розробляють відповідну організаційну структуру управління.

  3. Метод структуризації цілей – передбачає розробку системи цілей організації, включаючи їх кількісне та якісне формулювання і наступний аналіз базових організаційних структур з точки зору їх відповідності системі цілей.

  4. Метод організаційного моделювання – базується на розробці різних варіантів можливих організаційних структур для конкретних об'єктів управління з наступним їх порівнянням (співставленням) і оцінкою за певними критеріями. Критеріями ефективності при співставленні різних варіантів організаційних структур слугують можливості щонайповнішого досягнення цілей організації при відносно нижчих витратах на її функціонування.

Loading...

 
 

Цікаве