WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Шпаргалки по менеджменту - Реферат

Шпаргалки по менеджменту - Реферат

3. Для того щоб заходи щодо організаційного розвитку були успішними, необхідне дотримання ряду умов:

-люди, що займають ключові посади, повинні брати участь у проведенні вихідних діагностичних заходів;

-залучення консультанта по питаннях людської поведінки по програмі організаційного розвитку;

-керівники більш високого рівня, ніж той, де здійснюється програма розвитку, повинні підтримувати цю діяльність і брати участь у ній;

-використання наступної моделі досліджень: діагностування стану організації, надання зібраної інформації її членам, складання планів дій на основі інформації, діагноз;

-робочі групи повинні брати участь нарівні з менеджером групи;

- погодженість дій з кадровою політикою;

-ефективне управління процесом розвитку.

4. Управління неформальними організаціями

  1. Поняття неформальної організації

  2. Характеристики неформальної організації

  3. Труднощі, зв'язані з неформальними організаціями

  4. Потенційні вигоди від неформальних організацій

1. Неформальна організація - це спонтанно створена група людей, які вступають у регулярну взаємодію для досягнення певних цілей. Як і у формальних організацій, ці цілі є причиною існування такої організації. У великих організаціях існує кілька неформальних організацій, що бувають об'єднані в мережу.

2. Основні характеристики неформальних організацій, що здійснюють сильний вплив на ефективність формальної організації такі:

соціальний контроль. Першим кроком до встановлення соціального контролю за своїми членами є встановлення норм. Щоб бути прийнятим групою і зберегти в ній своє положення, особистість повинна дотримуватись цих норм.

опір змінам. Виникає завжди, коли члени групи вбачають у змінах погрозу існуванню групи, їхньому загальному досвіду, задоволенню соціальних нестатків, загальним інтересам, позитивним емоціям;

неформальні лідери – виконують дві функції: допомагають групі в досягненні її цілей, підтримують соціальну взаємодію.

3. Неформальні групи можуть поводитися непродуктивно, що може заважати досягненню формальних цілей. По неформальних каналах можуть поширюватися помилкові слухи, що призводять до виникнення негативного відношення до керівництва.

4.Відданість групі часто переростає у відданість організації і багато людей відмовляються від високооплачуваних посад в інших компаніях, тому що не хочуть порушувати соціальні зв'язки, придбані в даній компанії. Цілі групи можуть збігатися з цілями всієї організації, а норми ефективності можуть перевищувати норми організації, що приводить до підвищення продуктивності.

Неформальні канали зв'язку іноді доповнюють формальну систему комунікацій. Дослідники стверджують, що необхідно признавати існування неформальних груп, усвідомлюючи, що їх знищення призведе до знищення формальної організації. Необхідно вислуховувати думки членів і лідерів неформальних груп.

5. Влада і вплив в організації

1. Влада, вплив і лідерство

2. Форми влади і впливу

3. Практичне використання впливу

1.Вплив - це поведінка однієї людини, що вносить зміни в поведінку, стосунки, відчуття іншої людини. Влада - це можливість впливати на поведінку інших. Стосовно до управління лідерство - це здатність впливати на окремі особистості і групи, направляючи їх зусилля на досягнення цілей організації.

У широкому розумінні, влада — це форма соціальних відносин, яка проявляється у здатності впливати на характер і напрямок діяльності людей за допомогою економічних, ідеологічних і організаційно-правових механізмів, а також використання авторитету традицій, звичаїв, обрядів і ін.

Влада— це можливість менеджера розпоряджатися ресурсами, впливати на дії і поведінку людей, за допомогою певних засобів — волі, авторитету, права, насильства (батьківського, державного, економічного і ін.).

Пряма влада – спрямовується на те, щоб вирішувати (підвищення, заохочення і т. п.)

Зворотна влада направлена на те, щоб стримувати (влада заборони).

Влада грунтується на відносинах субординації, тобто багаторівневого підпорядкування, ієрархії. Субординація встановлюється відповідно до діючої структури управління. Немаловажливим є також врахування особистих якостей і рівень фахової підготовки керівників та спеціалістів.

2. Відповідно до класифікації Френча і Рейвена існує п'ять основних форм влади:

влада, заснована на примусі- це вплив через страх. Менеджер може впливати на інших, якщо він контролює величину чи форму покарання, що може бути до них застосоване;

влада, заснована на винагороді. Менеджер має владу над іншою людиною, якщо ця людина вірить, що менеджер може винагородити його чи відмовити в цьому;

експертна влада – здійснюється, коли менеджер сприймається як носій спеціальних і корисних знань;

еталонна влада (влада приклада). Характеристики або властивості менеджера настільки привабливі для виконавця, що він хоче бути таким же;

законна влада – ґрунтується на праві людини керувати іншими в силу відповідного положення в організації.

У міру того, як здатності виконавця підійшли впритул до здібностей керівника, стала зростати необхідність шукати співробітництва з боку виконавця, щоб мати можливість на нього впливати. Дві форми впливу, що можуть спонукати виконавця до більш активного співробітництва, – це переконання й участь співробітників в управлінні.

3. Для ефективного використання впливу менеджеру необхідно виконати ряд умов:

• потреба, до якої апелюють, повинна бути активною і сильною (актуальною);

• людина, на яку впливають, повинна розглядати вплив як джерело задоволення чи незадоволення якоїсь потреби;

• людина, на яку впливають, повинна очікувати з досить високою імовірністю того, що виконання призведе до задоволення чи незадоволення її потреби;

• людина, на яку впливають, повинна вірити, що її зусилля мають добрий шанс виправдати чекання керівника.

6. Типи організаційних структур управління.

Під структурою управління організацією розуміється упорядкована сукупність взаємозалежних елементів, що знаходяться між собою в стійких стосунках, що забезпечують їх розвиток і функціонування як єдиного цілого.

У рамках структури протікає управлінський процес, між учасниками якого розподілені функції і завдання управління. З цієї позиції організаційна структура - це форма поділу і кооперації управлінської діяльності, у рамках якої відбувається процес управління, спрямований на досягнення цілей організації. Звідси структура управління містить у собі всі цілі, розподілені між різними ланками, зв'язок між якими забезпечує координацію по їх досягненню.

Елементами структури управління є:

• працівник управління – людина, що виконує певну функцію управління;

• орган управління – група працівників, котрі пов'язані певними стосунками, що складається з первинних груп;

• первинна група – колектив працівників управління, в якого є спільний керівник, але немає підлеглих.

Структура управління характеризується наявністю зв'язків між її елементами. Горизонтальні зв'язки мають характер узгодження, існують, як правило, на одному рівні. Вертикальні зв'язки - зв'язки підпорядкування, виникають при наявності декількох рівнів управління. Вертикальні зв'язки можуть носити лінійний і функціональний характер. Лінійні зв'язки означають підпорядкування лінійним керівникам, тобто по всіх питаннях управління. Функціональні мають місце при підпорядкуванні по певній групі проблем функціональному керівнику.

Структура управління повинна відбивати цілі і задачі фірми, бути підпорядкованою виробництву і мінятися разом з ним. Вона повинна відбивати функціональний поділ праці й обсяг повноважень працівників управління; останні визначаються політикою, процедурами, правилами і посадовими інструкціями і розширюються, як правило, у напрямку більш високих рівнів управління. Основними типами ОСУ є:

1. Лінійна структура управління. Лінійна структура утворюється в результаті побудови апарата управління тільки з взаємопідпорядкованих органів у вигляді ієрархічної градації:

У лінійній структурі поділ системи управління на складові частини здійснюється за виробничою ознакою з урахуванням ступеня концентрації виробництва, технологічних особливостей, широти номенклатури продукції й ін.

Переваги лінійної структури управління: єдність і чіткість розпорядництва;погодженість дій виконавців;чітка система взаємних зв'язків між керівником і підлеглим;швидкість реакції у відповідь на прямі вказівки; одержання виконавцями ув'язаних між собою розпоряджень і завдань, забезпечених ресурсами; особиста відповідальність керівника за кінцеві результати діяльності свого підрозділу.

Loading...

 
 

Цікаве