WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Шпаргалки по менеджменту - Реферат

Шпаргалки по менеджменту - Реферат

Школа наукового управління (1885 - 1920) пов'язана з роботами Ф. Тейлора, Френка та Лілії Гілбрет, Генрі Гантта. Творці школи вважали, що, використовуючи спостереження, виміри, логіку й аналіз, можна удосконалити багато операцій ручної праці. Ще на початку минулого століття Емерсон, зокрема, розробив свої знамениті 12 принципів управління, які не втратили свого значення і до сьогодення:

1. Чітко визначена мета як вихідний пункт управління.

2. Здоровий глузд, що передбачає також визнання допущених помилок та пошук їх причин.

3. Компетентна консультація професіоналів та вдосконалення процесу управління на основі їх рекомендацій.

4. Дисципліна, що забезпечується чіткою регламентацією діяльності людей, контролем над нею, своєчасним заохоченням.

5. Справедливе ставлення до персоналу.

6. Швидкий, надійний, точний, повний і постійний облік.

7. Диспетчерування за принципом "Краще диспетчерувати хоча б несплановану роботу, ніж планувати роботу, не диспетчеризуючи її".

8. Hорми і розрахунки, що сприяють пошуку та реалізації резервів.

9. Hормалізація умов праці, тобто те, чим займається сучасна ергономіка.

10. Hормування операцій шляхом стандартизації способів їх виконання, регламентування часу.

11. Стандартні письмові інструкції.

12. Винагорода і продуктивність.

Характерним для школи наукового управління було систематичне використання стимулювання з метою зацікавити працівників у збільшенні продуктивності й обсягу виробництва. Передбачалася можливість перерв у виробництві, у тому числі і для відпочинку. Кількість часу, яка виділялась для виконання певних завдань, була реалістичною, що давало керівництву можливість установлювати норми виробництва, що були здійсненні, і платити додатково тим, хто перевищував ці норми. При цьому люди, що робили більше, винагороджувалися більше. Автори теоретичних розробок також визнавали важливість добору людей, що фізично й інтелектуально відповідали виконуваній роботі; підкреслювалося велике значення навчання.

2. Адміністративна (класична) школа в управлінні.

Представники класичної (1920 - 1950) школи, а саме - А. Файоль, Л. Урвік, Дж. Муні, мали безпосередній досвід роботи як керівників вищої ланки управління у великому бізнесі. Їхньою головною турботою була ефективність щодо роботи всієї організації. "Класики" (роботи яких значною мірою виходили з особистих спостережень, а не ґрунтувалися на науковій методології) намагалися проаналізувати організації з погляду широкої перспективи, намагаючись визначити загальні характеристики і закономірності організацій. Метою школи було створення універсальних принципів управління, підпорядкованість яким безсумнівно приведе організацію до успіху.

Ці принципи були пов'язані з двома аспектами:

  • розробка раціональної системи управління організацією. Визначаючи основними функціями бізнесу фінанси, виробництво і маркетинг, "класики" були упевнені, що можуть визначити кращий спосіб поділу організації на підрозділи чи групи. Файоль розглядав управління як універсальний процес, що складається з декількох взаємозалежних функцій;

  • друга категорія принципів стосувалася побудови структури організації і управління працівниками.

А. Файоль сформулював 14принципів управління:

1Поділ праці. Метою поділу є виконання роботи, більшої за обсягом і кращої за якістю при тих же зусиллях. Це досягається за рахунок скорочення числа цілей, на які повинні бути спрямовані увага і зусилля.

2Повноваження і відповідальність. Повноваження надають право віддавати наказ, відповідальність – її протилежність.

3Дисципліна. Припускає слухняність і повагу до досягнутих угод між фірмою і її працівниками. Дисципліна передбачає справедливе застосування санкцій.

4Єдиноначальність. Працівник повинен одержувати накази тільки від одного безпосереднього начальника.

5Єдність напрямку. Кожна група, що діє в рамках однієї цілі, повинна бути об'єднана єдиним планом і мати одного керівника.

6Підпорядкованість особистих інтересів загальним. Інтереси одного працівника не повинні превалювати над інтересами компанії.

7Винагорода персоналу. Для того щоб забезпечити вірність і підтримку працівників, вони повинні одержувати справедливу зарплату.

8Централізація. Необхідно забезпечити найбільш правильне співвідношення між централізацією і децентралізацією залежно від конкретних умов.

9Скалярний ланцюг( або ієрархія підпорядкування) тобто сукупність осіб, починаючи від особи, що займає найвище положення, – униз, до керівника низової ланки. Не слід відмовлятися від ієрархічної системи без необхідності, але підтримка ієрархії стає шкідливою, коли вона завдає шкоди бізнесу.

10Порядок. Місце – для усього й усе - на своєму місці.

11Справедливість – сполучення доброти і правосуддя.

12Стабільність робочого місця для персоналу. Висока плинність кадрів знижує ефективність організації.

13Ініціатива. Означає розробку плану і забезпечення його успішної реалізації.

14Корпоративний дух. Союз – це сила, а вона є результатом гармонії персоналу.

3. Школа людських стосунків і поведінкові науки: загальна характеристика.

Рух за людські стосунки зародився у відповідь на нездатність з боку представників наукового управління і класичної школи цілком усвідомити людський фактор як основний елемент ефективної організації. Найбільший внесок у розвиток школи людських стосунків (1930 - 1950) внесли два вчені - Мері Паркер Фоллет і Елтон Мейо.

Експерименти Е. Мейо відкрили новий напрямок у теорії управління. Він знайшов, що чітко розроблені робочі операції і хороша заробітна плата не завжди вели до підвищення продуктивності праці. Сили, що виникали в ході взаємодії між людьми, часто перевершували зусилля керівників.

Більш пізні дослідження, проведені Абрахамом Маслоу й іншими психологами, допомогли зрозуміти причини цього явища. Мотивами вчинків людей, по Маслоу, є, в основному, не економічні сили, а різні потреби, що можуть бути лише частково і побічно задоволені за допомогою грошей. Ґрунтуючись на цих висновках, дослідники думали, що якщо керівництво піклується про своїх працівників, то і рівень задоволеності повинен зростати, що буде вести до збільшення продуктивності. Вони рекомендували використовувати прийоми управління людськими стосунками, що включають:

  • більш ефективні дії начальників,

  • консультації з працівниками,

  • надання їм більш широких можливостей взаємного спілкування на роботі.

Серед найбільш великих фігур більш пізнього періоду поведінкового напрямку (з 50-х років минулого століття) такі вчені, як К. Арджирис, Р. Лайкерт, Д. Макгрегор, Ф. Герцберг. Ці й інші дослідники вивчали різні аспекти менеджменту:

  • проблеми соціальної взаємодії, мотивації,

  • характер влади й авторитету,

  • лідерство,

  • організаційні структури,

  • комунікації в організаціях,

  • зміни змісту роботи і якості трудового життя.

Новий підхід прагнув у більшому ступені зробити допомогу працівнику в усвідомленні власних можливостей на основі застосування концепцій поведінкових наук до побудови і управління організаціями.

Основна мета школи – підвищення ефективності організації за рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів. Головний постулат складався в тім, що правильне застосування науки про поведінку завжди буде сприяти підвищенню ефективності і працівника, і організації. Однак у деяких ситуаціях даний підхід виявлявся неспроможним.

4.Сучасні школи менеджменту: загальна характеристика.

Формування школи науки управління пов'язане з виникненням кібернетики і досліджень операцій. Спочатку дослідження операцій зводилося до розробки способів кількісного аналізу задачі як цілого без виділення її частин.

Після постановки проблеми група фахівців з дослідження операцій розробляє модель ситуації. Модель – форма уявлення реальності, яка спрощує цю реальність, що полегшує розуміння її складностей. Після створення моделі перемінним задаються кількісні значення.

Ключовою характеристикою науки управління є заміна словесних міркувань моделями, символами і кількісними значеннями.

Надалі в межах школи сформувалася теорія прийняття рішень. У даний час дослідження в галузі управлінських рішень спрямовані на розробку:

-методів математичного моделювання процесів вироблення і прийняття рішень в організаціях;

-алгоритмів вироблення оптимальних рішень із застосуванням теорії статистичних рішень, теорії ігор і ін.;

Loading...

 
 

Цікаве