WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Шпаргалки по менеджменту - Реферат

Шпаргалки по менеджменту - Реферат

2.Стратегія розвитку ринку.Стратегія спрямована на створення ринків для продукції, що випускається досить довго. Ефективна, якщо організація прагне розширити свій ринок за рахунок: проникнення на нові географічні ринки, у тому числі в інших країнах; впровадження в нові сегменти ринку товарів, попит на який ще не вдоволений; нових пропозицій існуючих товарів і інтенсифікації реклами; освоєння нових сегментів ринку, коли для відомої продукції виявляються нові області застосування.

3.Стратегія розробки нових продуктів.Стратегія спрямована на розробку нових продуктів для сформованих і давно освоєних ринків. Застосовується, коли у фірми є кілька успішних виробів, що завоювали популярність у споживачів.

4.Стратегія диверсифікації. Стратегія застосовується з метою уникнути надмірної залежності фірми від одного ринку чи одного асортиментного набору продукції, а також у тому випадку, якщо організація бажає залишити ринки, які згортаються чи знаходяться в застої. Реалізація стратегії диверсифікованості припускає розробку нових продуктів і нових ринків, тому вона є найбільш ризикованою через відсутність впевненості в тім, що ринки приймуть нову продукцію.

8. Матриця Бостонської консалтингової групи як метод оцінки позиції фірми на ринку

1. Особливості підходу

2. Фірми- "зірки"

3. "Дійні корови"

4. "Дикі кішки"

5. "Собаки"

1. Існує кілька методичних підходів, що дозволяють оцінити стратегічні альтернативи розвитку фірми. Зручним інструментом є розроблена Бостонською консалтинговою групою спеціальна матриця. У ній для визначення перспектив розвитку організації пропонується використовувати єдиний показник – ріст обсягу попиту. Він задає розміри матриці по вертикалі. Розмір по горизонталі задається співвідношенням частки ринку, що належить конкурентам. Це співвідношення повинне визначати порівняльні конкурентні позиції організації в майбутньому.

Матриця пропонує наступну класифікацію фірм: "зірки", "дійні корови", "дикі кішки", "собаки" і припускає відповідні стратегії. "Дикі кішки" за певних умов можуть стати "зірками", а "зірки" із приходом зрілості перетворяться в "дійних корів", а потім у "собак".

2. "Зірки" займають лідируюче положення у галузі, що швидко розвивається, й одночасно вимагають значних обсягів ресурсів для фінансування триваючого росту, а також твердого контролю за цими ресурсами з боку керівництва. Стратегія "зірки" спрямована на збільшення чи підтримку частки на ринку. Основна задача полягає в підтримці відмітних переваг продукції фірми в умовах зростаючої конкуренції. В міру уповільнення темпів розвитку галузі "зірка" перетворюється в "дійну корову".

3. "Дійна корова " займає лідируюче положення у відносно стабільній галузі чи галузі, що скорочується. Збут відносно стабільний без додаткових витрат, тому фірма приносить прибутку більше, ніж потрібно коштів для підтримки частки на ринку.

4. "Дика кішка "має слабкий вплив на ринок у галузі, що розвивається. Як правило, для неї характерні слабка підтримка покупцями і неясні конкурентні переваги. Провідне положення на ринку займають конкуренти.

5. До "собак" відносять фірми з обмеженим обсягом збуту в сформованій галузі чи галузі, що скорочується. За тривалий час перебування на ринку цим фірмам не вдалося завоювати симпатії споживачів і вони суттєво уступають конкурентам за всіма показниками.

9. Стратегічні зміни в організації

1. Виникнення необхідності в проведенні змін

2. Рівні стратегічних змін

1. Одним з кінцевих продуктів стратегічного менеджменту є проект структури організації і зміни, що дозволяють їй адаптуватися до зовнішнього середовища. Проведення змін створює умови, необхідні для реалізації обраної стратегії. Необхідність і характер стратегічних змін залежать від здатності організації ефективно працювати в нових умовах, що визначаються станом галузі, ринку, організації, продукту. Стратегічні зміни стосуються багатьох сторін діяльності організації й елементів її структури. Вони носять комплексний характер. Найбільші труднощі виникають при проведенні змін в організаційній структурі й організаційній культурі. Зміни в організаційних структурах управління фірмами і створення структур стратегічного менеджменту здобуває форму пошуку оптимального співвідношення між централізацією і децентралізацією владних функцій.

2. Виділяють три рівні стратегічних змін в організації:

корінна реорганізація. Необхідність виникає, наприклад, коли фірма залишає одну галузь і переходить в іншу. При цьому змінюється номенклатура її продукції і ринки збуту, відбуваються зміни в технології, складі ресурсів; змінюється місія організації. При корінній реорганізації в керівництва виникають найбільші труднощі з реалізацією стратегії;

радикальні зміни. Зміни, як правило, зв'язані з глибокими структурними перетвореннями усередині організації, обумовленими поділом чи злиттям з іншою аналогічною організацією. Об'єднання різних колективів, поява нових продуктів структурних підрозділів викликає необхідність проведення змін в організаційній структурі і відповідного коректування організаційної культури;

помірні зміни. Найчастіше стратегічні зміни, що зустрічаються. Необхідність у них виникає всякий раз, коли організація виводить новий продукт на освоєний чи новий ринок. Зміни, як правило, зв'язані з маркетингом і організацією виробництва. Тому як основні зусилля керівництво направляє на залучення уваги покупців до нового товару, ведеться активний пошук нових каналів збуту і роз'яснювальна реклама.

10. Концепція стратегічних господарських підрозділів: загальна характеристика

1. Особливості структури організації, орієнтованої на стратегічний менеджмент

2. Характеристика стратегічного господарського підрозділу

3. Відділ стратегічного планування в структурі управління організацією

4. Центри прибутку в структурі управління організацією

1. Для посилення функції стратегічного управління в організації використовують концепцію стратегічних господарських підрозділів (СГП) при проектуванні організаційних структур. У ній найбільше повно реалізуються принципи: централізації розробки стратегії і децентралізація процесу її реалізації, забезпечення гнучкості й адаптивності управління, залучення в процес управління широкого кола менеджерів усіх рівнів.

2. СГП являє собою напрямок чи групу напрямків виробничої діяльності з чітко вираженою спеціалізацією, своїми ринками, конкурентами. Кожний СГП має власну генеральну мету, незалежну від цілей інших СГП, здійснює комплексне стратегічне планування. СГП може являти собою відділення, філію, цех. Створюється для цілей стратегічного управління.

3. Функцію стратегічного управління виконує відділ стратегічного планування (існує на вищому рівні й у складі СГП). Існує три види служб планування:

• сильна централізована служба, що розробляє стратегії для всієї організації і її підрозділів;

• центральна служба, що здійснює методичну допомогу і координує діяльність планових служб СГП;

• децентралізована служба, у якій повноваження і відповідальність цілком покладаються на керівників СГП.

4. На нижньому рівні управління знаходяться ЦП, створювані на базі виробничих і функціональних підрозділів організації. Через них реалізується оперативне управління виробництвом. ЦП, включені до складу СГП, як правило, являють собою виробничі підрозділи, тісно зав'язані в технологічні ланцюжки по одному зі своїх напрямків діяльності. ЦП, що не ввійшли до складу СГП поділяють на дві групи:

  • дочірні фірми різних організаційно-правових форм, що володіють юридичною самостійністю;

  • підрозділи, безпосередньо підпорядковані керівництву організації, які діють на умовах господарського розрахунку.

11. Стратегічне планування діяльності фірми

1. Поняття стратегічного плануванні

2. Логіка стратегічного планування

3. Етапи процесу стратегічного планування

4. Вимоги до стратегічних планів

1.Стратегічне планування - особливий вид планової роботи, що складається в розробці стратегічних планів, котра передбачає висування таких цілей і стратегій розвитку фірми, реалізація яких забезпечить її ефективне функціонування в довгостроковій перспективі, швидку адаптацію до умов зовнішнього середовища, що змінюються. Стратегічне планування являє собою процес визначення цілей організації, а також шляхів їх досягнення.

2. Стосовно до стратегічного планування під логікою розробки планів розуміють упорядковану послідовність, взаємоузгодження й обґрунтованість процедур, зв'язаних з рішенням проблеми планування, а також визначення вихідного пункту, відштовхуючись від якого вони повинні розв'язуватись. Зміст логіки планування розкривають наступні структурні елементи:

Loading...

 
 

Цікаве