WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Шпаргалки по менеджменту - Реферат

Шпаргалки по менеджменту - Реферат

Тут немає потреби розглядати всі психологічні якості особистості, спинимося лише на тих, які найбільш важливі для менеджера з погляду управління людьми. До цих якостей належать здібності, емоційність, темперамент, характер, основні потреби та мотиви трудової діяльності, домінуючі форми спілкування.

2.1. Здібності та емоційність

Під здібностями розуміють анатомо-фізіологічні та психічні якості людей, що дають змогу їм засвоювати певного роду знання та набувати навичок для виконання корисної діяльності. Як правило, проблема здібностей хвилює людину щодо мистецтва, науки, літератури та ін. Разом з тим не менш важливою проблемою є наявність у людини здібностей до праці бухгалтера чи економіста, товарознавця чи інженера, навіть діловода чи секретаря-друкарки.

Наявність здібностей у людини до виконання певної діяльності можна визначити залежно від швидкості набуття нею навичок з виконання робіт, які входять до складу її службових обов'язків.

Навички — це способи автоматичного чи напівавтоматичного виконання компонентів процесу трудової діяльності. Навички виконання трудових обов'язків формуються у зв'язку з тим, що при наявності здібностей до цієї діяльності в мозку людини утворюються стійкі ланцюжки нейронів, які дають змогу їй при повторенні однотипних (а інколи і різнотипних) операцій, виконувати їх, не обдумуючи наперед послідовність чи прийоми виконання їх.

Наступною важливою якістю особистості людини є емоційність, яка виявляється в силі, характері та спрямованості її емоцій. Під емоціями розуміють чуттєву реакцію людини на зовнішній вплив. Розрізняють позитивні та негативні емоції. Менеджер повинен будувати свої взаємовідносини з підлеглими таким чином, щоб у них переважали позитивні емоції і мінімальними були негативні. Людина, що перебуває у полоні негативних емоцій, навряд чи зможе працювати ефективно.

2.2. Темперамент та його типи

Темперамент – це індивідуально-психологічна характеристика людини, яка виявляється в силі, напруженості, швидкості та урівноваженості перебігу її психологічних процесів.

Наука розрізняє чотири типи темпераменту, зумовлені особливостями нервової діяльності людини: сангвінічний, флегматичний, холеричний і меланхолічний. "Чистого" темпераменту не буває. У психіці конкретної людини є риси всіх чотирьох типів темпераменту. Однак, як правило, один з них переважає, що дає змогу віднести конкретну людину до певного типу темпераменту.

Сангвінічний темперамент характеризується сильним, урівноваженим, живим типом вищої нервової діяльності. Сангвінік легко переходить від однієї діяльності до іншої, має добру працездатність, урівноважену поведінку, легко входить у контакти з іншими людьми. Це люди емоційні, ініціативні, добре адаптуються, швидко входять у колектив, не переживають у разі невдач. Разом з тим сангвініки схильні уникати труднощів, поспішати з прийняттям рішень. Для активного використання сангвініків у процесі трудової діяльності необхідно постійно ставити перед ними нові завдання, не забуваючи про контроль за якістю виконання завдання, поставленого раніше.

Флегматичний темперамент — сильний, урівноважений, спокійний тип вищої нервової діяльності. Людина з флегматичним темпераментом надзвичайно працездатна, але тяжко переключається від одного виду робіт до іншого, її тяжко переконати, збити з окресленого шляху. Флегматики прагнуть до вироблення системи в праці, ґрунтовного підходу до вирішення виробничих завдань.

Холеричний темперамент характеризується неврівноваженістю, нестриманістю у поведінці, схильністю до конфліктів. Для холериків визначальним є швидкість дій і рішень, підвищені емоційність і подразнюваність, невитриманість, прагнення до лідерства.

Меланхолічний темперамент відносять до слабкого типу вищої нервової діяльності, для якого характерна підвищена сконцентрованість на власних переживаннях, проте і чутливість до всього, що відбувається навколо, з іншими людьми. Меланхоліки — це люди, які тонко відчувають ставлення до себе оточуючих і виявляють таку саму гостроту співпереживань до інших людей.

2.3. Характер та життєва позиція

Під характером слід розуміти сукупність найбільш виражених психічних рис, що визначають індивідуальні дії і поведінку людини. Є вирішальним для поведінки людини.

Словом "характер" люди користуються у повсякденному житті для визначення сили воді, настирливості, твердості, різкості у стосунках з оточуючими.

З усього багатства рис характеру виділяють такі основніїх види:

    • моральні риси характеру: чуйність, делікатність, уважність;

    • вольові: рішучість, настирливість, твердість;

    • емоційні: запальність, ніжність, пристрасність.

До позитивних якостей характеру відносять:

      • моральну вихованість, яка виявляється у формах поведінки і спрямованості особистості, у гуманному ставленні до інших, у тактовності, делікатності, умінні жити і працювати в колективі;

      • повноту, що свідчить про різнобічність прагнень і захоплень людини, різноманітність діяльності.;

      • цільність (відсутність суперечливості в прагненнях і інтересах, єдність слова і діла);

      • визначеність, виявляється у стабільності поведінки людини відповідно до переконань, що склалися у неї. Про таку людину можна наперед сказати, як вона поводитиме себе в тих чи інших умовах;

      • силу, виявляється в енергії, з якою людина досягає поставленої мети. Люди сильного характеру долають труднощі і перепони;

      • твердість, виявляється у послідовності дій і стійкості людини, у свідомому відстоюванні своїх поглядів і прийнятих рішень.

      • урівноваженість (поведінка, яка дає змогу людині тримати себе в руках при складних обставинах).

Дослідження характеру показали наявність трьох факторів, що його формують:

  • психофізіологічних спадкових особливостей,

  • впливу навколишнього середовища

  • самовиховання.

Внаслідок такого взаємного поєднання зазначених елементів у світі немає двох людей з однаковим характером.

Процес удосконалення характеру людини пов'язаний з виробленням у неї життєвої позиції, тобто стійкого усвідомленого ставлення до праці, суспільства, інших людей, до себе.

Розрізняють чотири типи життєвої позиції людини: соціальної активності, соціальної інертності, споживацького ставлення до життя і анти суспільну спрямованість.

Позиція соціальної активності характеризується такими рисами особистості людини, як почуття відповідальності, суспільного (колективного) обов'язку.

Позиція соціальної інертності характерна для людей, які сумлінно ставляться до своїх обов'язків, але поєднують це з слабким почуттям колективізму, відповідальності за загальну справу.

Споживацьке ставлення до життя. Для них характерно домінування власних інтересів над колективними і суспільними, егоїзм і бездуховність у повсякденному житті.

Антисуспільна спрямованість працівників рідко виявляється безпосередньо у процесі виробничо-господарської діяльності.

3. Форми взаємовідносин особистості з групою.

Важливою характеристикою особистості, без знання якої неможливе ефективне управління людьми, є також форма взаємовідносин особистості з групою — конформізм, тобто ступінь згоди з думкою групи.

Загальна "картина світу", загальні цілі, цінності і норми будь-якої соціальної групи в основному визначають думки і поведінку кожного члена цієї групи.

Згода індивіда з колективом ще не свідчить про природу цієї згоди і може означати дві принципово різні позиції: дійсне сприйняття колективних норм, згода з ними, тобто колективізм і маскування за сприйняттям цих норм байдужості, соціальної інертності.

Протилежний конформізму нонконформізм також може мати два варіанти:

  • одна людина свідомо і принципово переконана у правоті своєї позиції, протиставляє себе колективу і перемагає. Наприклад, у колективі магазину є людина, яка переконана в неправильності поведінки інших працівників, які допускають порушення правил торгівлі.

  • дійсне протиставлення особистості колективу, марнолюбство, надмірну зарозумілість та ін. Для впливу на таких людей необхідно наочно продемонструвати дійсні, а не уявні результати їхньої праці, рівень професійної підготовки їх.

4. Стресові ситуації і управління ними

Як би не намагався керівник створити нормальний соціально-психологічний клімат у колективі, завжди можуть виникнути ситуації, які негативно впливають на людей і викликають у них стресовий стан.

Стрес — це явище, з яким людина стикається постійно. Незначні стресові ситуації нешкідливі для людини. Більш шкідливий надмірний стрес, який характеризується надмірним психологічним чи фізіологічним напруженням.

Loading...

 
 

Цікаве