WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Закономірності і принципи управління, сутність основних функцій управління, зміст методів управління і сучасних технологій менеджменту - Курсова робота

Закономірності і принципи управління, сутність основних функцій управління, зміст методів управління і сучасних технологій менеджменту - Курсова робота

комп'ютеризації менеджменту, дозволяють задіяти ЕОМ у творчому процесі,

з'єднати силу людського розуму і міць електронної техніки.

Повна інтегрована автоматизація менеджменту припускає охоплення

наступних інформаційно-управлінських процесів: зв'язок, збір, збереження і

доступ до необхідної інформації, аналіз інформації, підготовка тексту,

підтримка індивідуальної діяльності, програмування і рішення спеціальних

завдань.

До сучасних технічних засобів автоматизації інформаційно-

управлінської діяльності відносяться:

1. Персональні комп'ютери, об'єднані в мережі.

2. Електронні друкарські машинки.

3.Змістообробні системи ( проблемно-орієнтовані комп'ютерні системи,

що мають великі функціональні можливості).

4. Копіювальні машини.

5. Комунікаційні засоби, телефонну техніку.

6. Засоби для автоматизації введення архівних документів і пошуку

інформації (до них відносяться нетрадиційні носії інформації: магнітні

диски і стрічки, мікрофільми, диски з оптичними записами).

7. Засоби для обміну інформацією — "електронна пошта".

8. Відеоінформаційні системи.

9. Локальні комп'ютерні мережі.

10. Інтегровані мережі організацій. (21(

Таким чином, у сучасних умовах винятково важливе значення має

перебудова технічної і технологічної баз управління, що забезпечує процеси

інформатизації. Однак не слід переоцінювати роль інформаційно-управлінської

техніки. Вона виконує насамперед забезпечення функції. Основні напрямки

робіт з інформатизації менеджменту лежать в області організаційної,

соціальної, кадрової перебудови управлінської діяльності.

4.2. Інноваційний менеджмент.

У світовій економічній літературі "інновація" інтерпретується як

перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, що

втілюється в нових продуктах і технологіях. Проблематика нововведень у

нашій країні протягом багатьох років розроблялася в рамках економічних

досліджень НТР.

Відповідно до міжнародних стандартів інновація визначається як

кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у виді

нового чи удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або

удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній

діяльності, або в новому підході до соціальних послуг. Розробка,

впровадження у виробництво нової продукції мають для фірм важливе значення

як засіб підвищення конкурентноздатності й усунення залежності фірми від

розбіжності життєвих циклів виробленої продукції. У сучасних умовах

відновлення продукції йде досить швидкими темпами.

Інноваційний менеджмент - один з напрямків стратегічного управління,

здійснюваного на вищому рівні компанії. Його метою є визначення основних

напрямків науково-технічної і виробничої діяльності фірми в наступних

областях: розробка і впровадження нової продукції (інноваційна діяльність);

модернізація й удосконалювання продукції, що випускається; подальший

розвиток виробництва традиційних видів продукції; зняття з виробництва

застарілої продукції.

Інноваційний менеджмент порівняно нове поняття для наукової

громадськості і підприємницьких кіл України. Саме в даний час Україна

переживає бум новаторства. На зміну одним формам і методам управління

економікою приходять інші. У цих умовах інноваційною діяльністю буквально

змушені займатися всі організації. Інноваційний менеджмент - управління

науково-технічним прогресом, упровадження досягнень науки і техніки у

виробництві , що характерно для централізовано керованої економіки. У

ринкових умовах господарювання, де комерційні організації мають повну

юридичну й економічну самостійність, ні про яке впровадження чого-небудь не

може бути і мови. Процес введення нововведення на ринок прийнято називати

процесом комерціалізації.

У повсякденній практиці, як правило, ототожнюють поняття нововведення,

новація, нововведення, інновація. Нововведенням може бути новий порядок,

новий метод, винахід. З моменту прийняття до поширення нововведення

здобуває нова якість і стає інновацією.

Будь-які винаходи, нові явища, види або послуг методи тільки тоді

одержують суспільне визнання, коли будуть прийняті до поширення

(комерціалізації), і вже в новій якості вони виступають як нововведення

(інновації).

Під інноваціями в широкому змісті розуміється прибуткове використання

нововведень у виді нових технологій, видів продукції і послуг,

організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого,

фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру.

Науково-технічні розробки і нововведення виступають як проміжний

результат науково-виробничого циклу і в міру практичного застосування

перетворюються в науково-технічні інновації — кінцевий результат. Науково-

технічні розробки і винаходи є додатком нового знання з метою його

практичного застосування, а науково-технічні інновації — це матеріалізація

нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок у

процесі виробництва з метою їхньої комерційної реалізації для задоволення

визначених запитів споживачів.

У результаті інноваційної діяльності народжуються нові ідеї, нові й

удосконалені продукти, нові або удосконалені технологічні процеси,

з'являються нові форми організації і управління різними сферами економіки і

її структур.

Результати інноваційної діяльності на внутрішньому і зовнішньому

ринках можуть бути представлені шляхом передачі науково-технічних знань і

досвіду для надання науково-технічних послуг, нових технологій.

Роль і місце науки в суспільстві істотно залежать від рівня розвитку

суспільної свідомості, інформованості населення про можливості застосування

результатів науково-технічної діяльності для рішення соціально-економічних

задач, а також реально отриманих практичних результатів такого

застосування.

Особливістю сучасного етапу розвитку інноваційної діяльності є

утворення в найбільших фірмах єдиних науково-технічних комплексів, що

поєднують у єдиний процес дослідження і виробництво. Це припускає наявність

тісного зв'язку всіх етапів циклу "наука –виробництво". Створення цілісних

науково-виробничо-збутових систем об'єктивно закономірно, обумовлено

науково-технічним прогресом і потребами ринкової орієнтації фірми.

В сучасних умовах в великих фірмах склалися стійкі механізми керування

науково – технічною діяльністю, що відбивають особливості процесу

інтеграції науки і виробництва, все більшу орієнтацію досліджень і

розробок на ринкові потреби, посилення впливу ринкових факторів на

визначення стратегічних позицій фірм. Нові задачі спричинили за собою

зміни в системі зв'язків як по вертикалі – між усіма рівнями керування, так

і по горизонталі – між підрозділами науково – виробничо – збутового

ланцюга. (8(

4. 3. Нова соціальна система управління.

Комплексний підхід до управління як єдності усіх функцій дозволив

виділити нове в характері управління – функцію керівництва персоналом.

Керівництво персоналом як функція управління покликана поєднувати,

координувати, з'єднувати і інтегрувати всі інші функції в єдине ціле.

Функція керівництва – це мозок усього управління, його центральна нервова

система. Ніж складніше система функцій управління, диференціювання, тим

гостріше перед керівництвом встає задача постійного удосконалювання

управління як усередині кожної функції, так і в міжфункціональному аспекті.

У результаті від функції керівництва все частіше уособлюється специфічна

функція удосконалювання управління як самостійну функцію.

Система управління, що складає з ієрархії різних ступіней (ланок),

припускає закріплення різних етапів управління за окремими керівниками або

органами (апаратом) управління. Ці керівники мають різні ранги. Так, при

розвинутій ієрархії управління вищий керівник не зайнятий якою-небудь

однією функцією управління. (25(

У сучасних умовах перетерпіла істотні зміни мотивація керівництва

персоналом: переважне значення придбали соціально-економічні і соціально-

психологічні методи управління персоналом над адміністративними;

керівництво тепер спрямоване на здійснення співробітництва персоналу й

адміністрації для досягнення намічених цілей; одержав розвиток принцип

колегіальності в керуванні.

Колегіальність у керуванні припускає, що професіонали-менеджери

працюють у тісному контакті один з одним і зв'язані узами співробітництва і

взаємозалежності, складаючи управлінський штат.

Важливе значення придбали наступні соціально-психологічні аспекти

управління:

- стабільність службового становища – головний стимул у роботі;

Loading...

 
 

Цікаве