WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Методи та рівні управління соціальною роботою на виробництві, аналіз і розгляди їх на різних рівнях управління - Курсова робота

Методи та рівні управління соціальною роботою на виробництві, аналіз і розгляди їх на різних рівнях управління - Курсова робота

декілька відрізняється від тих процедур, які нами розглянуті вище. Причому сама практика ухвалення групових рішень в різних країнах має свої відмінності. Виділяються дві основні моделі ухвалення групових рішень: європейська і японська. Європейська модель представлена, зокрема, в книзі М. Вудкока и Д. Френсиса "Розкріпачений менеджер". У ній виділяються і розглядаються наступні кроки або стадії: 1) визначення ролей членів групи; 2) структуризація групи (з урахуванням відповідних завдань); 3) усвідомлення методу роботи групи; 4) просіювання, тобто приведення групових ідей в певну послідовність; 5) уточнення завдань членів групи; 6) запит ідей (реакцій); 7) надання "ефіру", тобто забезпечення того, щоб кожна точка зору була почута; 8) вказівка шляхів до мети; 9) підтримка дисципліни; 10) використання ресурсів. Є безліч різноманітних методів ухвалення рішень, які діляться на три групи: 1) загальні методи ухвалення рішень; 2) групові методи ухвалення рішення; 3) методи дії на ухвалення рішень - до неї відносяться методи, якими користуються, щоб схилити партнера до ухвалення потрібного варіанту рішення. Словом, існує багато прийомів і методів ухвалення і реалізації ефективних рішень. Їх набір і комбінація багато в чому залежать від проблемної ситуації, що склалася, де необхідне не тільки мистецтво управління, але і знання загальних принципів, напрацьованих століттями технологій, відкритих наукою закономірностей. Природним прагненням є перевага чого-небудь кращого в порівнянні з хорошим, що означає застосування критерію оптимальності. Тому скрізь, де оптимізація рішень не натрапляє на особливі труднощі, люди прагнуть до оптимальних рішень, а де це дуже складно, вони обмежуються задовільними рішеннями. Оптимізація рішення є можливою, коли, по-перше, кількість варіантів, серед яких вибирають, не дуже велика. По-друге, оптимізація буває полегшена, коли є тільки один критерій вибору, що піддається кількісному виразу, або коли кількісні показники декількох рівнозначних критеріїв є сумірними. Коли люди опиняються в ситуації ухвалення важливих управлінських рішень, вони не можуть собі дозволити пошук рішень шляхом "проб і помилок", бо ціна цих помилок може бути дуже велика. Краще понести значні витрати на розробку рішень, щоб зменшити ризик помилки. Висновок Отже, соціальне управління є найважливішим засобом реалізації законів і принципів управління. Все його різноманіття (економічне, соціальне, психологічне, організаційно-адміністративне і ін.) є ефективним тільки тоді, коли суб'єкт управління на основі системного аналізу використовує ту його послідовність, яка необхідна в даній конкретній управлінській ситуації, що представляє сьогодні комплекс складних явищ (економічних, соціальних, політичних і духовно-культурних). Актуальність управлінської проблематики в даний час не викликає сумнівів, що побічно знаходить своє підтвердження в значній кількості вітчизняних і зарубіжних публікацій по питаннях державного управління, менеджменту і управління технічними системами. Переважна більшість цих публікацій присвячені або спеціальним питанням управління, зокрема деяким евристичним і теоретичним розробкам в області техніки управління стосовно спеціальних класів, що виділяються, об'єктів, або конкретно-змістовній інтерпретації загальних принципів і норм управління в конкретних областях управлінської діяльності Для досягнення управлінських цілей необхідне ширше застосування наукових методів управління (моделювання, програмування, експерименту, інформаційних технологій і т. п.). Зазвичай суб'єкт економічного життя прагне досягти відразу багатьох цілей. Наприклад, він прагне одночасно слідувати і внутрішнім, і зовнішнім цілям, тим самим знімаючи конфлікт між ними. Але внутрішніх цілей у нього може бути багато, та і зовнішніх теж. Будь-яке рішення пов'язане з людиною, її творчою індивідуальністю, з мотивацією до діяльності кожного. Без урахування цього рішення, навіть найобгрунтованіше, не може бути прийняте, а тим більше реалізовано. Суб'єкт управління, ухвалюючи рішення, організовуючи його виконання, керується непорушним принципом - рішення повинне бути "спроектоване" на людину, колектив, організацію, зачіпати її корінні інтереси, мотивувати її до діяльності. Тому важливо прийняти всі заходи до того, щоб рішення було ухвалене людьми і вони усвідомили його необхідність. Звичайно, може скластися така ситуація: рішення правильне, навіть інноваційне, але свідомість людей не готова до його сприйняття, в нім переважає прихильність до старих рішень, діють стереотипи минулого, емоції переважають над здоровим глуздом. Для різних рішень тривалість відповідного моменту виявляється неоднаковою - від доль секунд до декількох місяців або навіть років. Наприклад, ухвалення рішень в екстремальній (аварійною, небезпечною для життя) ситуації може здійснитися в долі секунди, ухвалення ж рішення про вибір доктрини суспільного розвитку можливо протягом декількох років. Таким чином, існує багато прийомів і методів ухвалення і реалізації ефективних рішень. Їх набір і комбінація багато в чому залежать від проблемної ситуації, що склалася, де необхідне не тільки мистецтво управління, але і знання загальних принципів, напрацьованих століттями технологій, відкритих наукою закономірностей. Література 1. Андрушкін Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. Методологічні положення та прикладні механізми - Тернопіль: Лілея, 1997 р.; 2. Давиденко В.К. Соціальний захист в Україні // Соціальна політика і соціальна робота. 2003. №3. с.336. 3. Завадський Й.С. Менеджмент. - К.: Видавництво європейського університету, 2002.- 542 с. 4. Виханский О.С, Наумов А.И. Менеджмент. Учебник для студентов экон. спец. вузов.- М.: Высш. школа, 1994.- 224 с. 5. Жигалов І.Т. Основи менеджменту і управлінської діяльності: Підручник. К.: Вища школа, 1994.- 224 с. 6. Менеджмент социальной роботы: Учеб. пособие для студ. выш. учеб. заведений. /Под ред. Е.И. Комарова, А.И. Войтенко. №:1999. 288с. 7. Методика социально-психологической диагностики и группы. М., 1990. с.251 8. Социальний менеджмент. Курс лекций. /Под ред. д. ф. н., профессора Иванова В.Н., д.е.н. профессора Патрушева В.И. Москва: издательство МССУ. "Союз". 1998. с.218. 9. Травин В.В., Дятлов В.А. Основы кадровогоменеджмента.- М.: Дело, 1995.- 336 с. 10. Слепинков И.М., Аверин Ю.П. Основы теории социального управления: Учеб. пособие для вузов. М.: Высш. МК. 1990. с.564 11. Уткин Э.А., Морозова Г.И., Морозова Н.И. Инновационный менеджмент.- К.: 1993.- 305 с. 12. Новіков В. Соціальне партнерство. // Соціальна політика і соціальна робота. 2000. №1. 13. Надточий Б. Чи подолає Україна "груповий егоїзм" у пенсійному забезпе-ченні? //Соціальний захист. 2001. №6. 14. Сташків Б. Державні органи України, які здійснюють управління у сфеі соціального забезпечення інвалідів. //Соціальний захист. 2000. №3. с.43-47. 15. Семигіна Т. Інформаційно-консультативні центри в системі соціального захисту населення.//Соціальна політика і соціальна
Loading...

 
 

Цікаве