WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Системні технології. Матеріальні та енергетичні баланси підприємств - Реферат

Системні технології. Матеріальні та енергетичні баланси підприємств - Реферат

довгими ланцюгами. Виділення парафінів на цеолітах. Процес проводиться в рідкій чи газовій фазі при Т = 350-400 0С и Р = 0,7-1,2 МПа і складається зі стадій адсорбції і десорбції. Використовується сировина з Tкиn = 240-320 0C. Співвідношення азот: сировина = 300- 400 м куб. /м куб. Марка цеоліту (молекулярного сита)- 5А. Ступінь витягу 80-98%. Достоїнства методу - застосовність до будь-яких фракцій і висока чистота продукту (98-99,2%). Графічні залежності процесів наведений у [3, с. 23], технологічні схеми процесів - в [2, с. 6-9]. 3.Вимоги побудови енергобалансів.Вертикальні та горизонтальні баланси. Зміст і форми побудови енергобалансів підприємств мають задовольняти такі вимоги: а) інформація, подана в балансі, має відображатись у формі, яка дає змогу скласти уявлення про ефективність використання енергії на підприємстві в цілому; б)для аналізу цільового використання енергії потрібно розрізняти витрати енергії на двигуні (силові), технологічні, господарсько-побутові (освітлення, опалення, вентиляція, гаряче водопостачання) потреби; в) для контролю енерговикористання цехів, дільниць, енергозасобів баланси енергії необхідно будувати у виробничо-територіальному аспекті, з відокремленням витрат за цехами та засобами; г) баланси мають віддзеркалювати внутрішній обіг енергії в енергоносіях різного виду та параметрів, бути пов'язаними з матеріальними балансами відповідних енергоносіїв; ґ) для оцінювання рівня енерговикористання в балансах має бути відображено як досягнутий, так і передовий рівень енерговикористання. Перші три вимоги до балансів диктують необхідність їх вертикальної побудови, тобто за виробничими дільницями, та за напрямами використання; останні дві - горизонтальної, тобто за економічною та цільовою ознаками в цілому по підприємству з визначенням корисної енергії та витрат за місцем їх виникнення та видами. Задовольнити всі зазначені щойно вимоги до балансів в одній формі майже неможливо, тому ці вимоги визначають диференційовано, складаючи баланси у двох формах: вертикальній і горизонтальній. Вертикальну форму енергобалансу називають робочою, а горизонтальну - аналітичною, або синтезованою. Черговість розроблення енергетичних балансів залежить від рівня дослідження об'єкта в ієрархічній системі управління виробництвом. На машинобудівному підприємстві в загальному вигляді можна встановити шість таких рівнів: І - підприємство; II - виробництво чи корпус; III - цех; IV - дільниця чи технологічна лінія; V - групи устаткування; VI - агрегат чи верстат. Від рівня балансів залежить повнота та деталізація їх розроблення. Баланси розробляють послідовно - від VI до І рівня. На І рівні складають загальний баланс енергоспоживання підприємством усіх видів енергоресурсів. Приклад робочого електробалансу машинобудівного заводу наведено в табл. 9.4. Потрібно мати на увазі, що план енергоспоживання підприємства - це витратна частина енергобалансу, яка забезпечує виконання підприємством виробничої програми та водночас є виробничою програмою енергетичних цехів. До цієї частини балансу належать такі розрахунки: а) потреби основного та допоміжного виробництва у всіх видах енергії та палива; б) нормативні втрати енергії та палива в енергетичних мережах, перетворювальних засобах і виробничому устаткуванні; в) максимальні енергетичні навантаження протягом планового періоду з урахуванням споживання енергії; г) планові середньодобові, місячні, квартальні та річні графіки навантаження. Для визначення загальної суми витрат енергетичного цеху складають кошторис на виробництво (на кожний вид робіт - окремий). Собівартість послуг на продукцію енергетичних цехів (дільниць) для внутрішньоцехових потреб визначають за прямими витратами, а для внутрішньозаводських потреб - з урахуванням і непрямих витрат. До кошторису витрат енергетичних цехів поряд із витратами на власне виробництво вносять витрати на придбання енергії аналогічного виду, а також витрати на її перероблення. Витрати на утримання та експлуатацію загальнозаводських мереж включають у собівартість відповідного виду енергії. Калькуляційні одиниці продукції енергетичних цехів такі: для електричної енергії - 1000 кВт/год; тепла та пари - 1 Дж (або 1 т пари); стисненого повітря - 1000 м3; води - 1000 м3; карбіду кальцію - 1 т. Необхідно звернути увагу на те, що технологічні особливості енергетичного виробництва, і насамперед високий рівень автоматизації процесів, визначають характер планування та нормування праці робітників, оплату їхньої праці. Чисельність робітників, яких поділяють на експлуатаційників та ремонтників, визначають здебільшого за нормативами обслуговування. 4. Складові матеріального балансу Загальні відомості про сировину Для отримання кінцевого продукту необхідні: сировина, енергія, технологія виробництва, трудові ресурси. Сировину і енергію людина бере від природи, технологію створює сама завдяки науці і практиці. Отже сировина є основною складовою будь - якого виробництва. Сировиною називають речовину природного або синтетичного походження, яку використовують при виробництві промислової продукції. Вихідним матеріалом багатьох виробництв є сировина, яка раніше вже підлягала промисловій переробці, наприклад, усі синтетичні матеріали. Таку сировину часто називають напівпродуктом або напівфабрикатом. За агрегатним станом сировина поділяється на тверду, рідинну і газоподібну. Найбільш розповсюджена тверда сировина: вугілля, торф, руди, сланці, деревина. Найбільш поширеними видами рідинної сировини є вода, соляні розчини, нафта. Газоподібні - повітря, природні і промислові гази. За складом сировину поділяють на органічну і неорганічну. За походженням сировина буває мінеральна, рослинна і тваринна. Джерелами сировини є: - повітряний простір - добування кисню, водню, азоту та ін.; - земні надра - добування неорганічної (мінерали) та органічної (нафта, газ) сировини; - сільське господарство - добування рослинної і тваринної сировини. Найбільше поширення набула сировина, яка зустрічається в земній корі. Це пісок, глина, граніт, вапно, гіпс, а також вода, природні гази, нафта та ін. Сировина завжди є складною речовиною. Вона складається з різних хімічних елементів. Найбільш поширеними в земній корі елементами є : Кисень - 49,13 %; Кальцій - 3,25 %; Кремній - 26 %; Натрій - 2,4 %; Алюміній - 7,45 %; Магній - 2,35 %; Залізо - 4,2 %; Калій - 2,35 %. Деякі елементи
Loading...

 
 

Цікаве