WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Адміністративний менеджмент: теоретико-методологічні засади - Реферат

Адміністративний менеджмент: теоретико-методологічні засади - Реферат

Європейському Союзі. Для цього необхідні скоординовані дії, спрямовані на:
o законодавче розмежування повноважень у сфері державного управління між главою держави та урядом на підставі Конституції України; раціональне інституційне розмежування політичних та адміністративних функцій у системі виконавчої влади; удосконалення процедур діяльності органів влади;
o відмежування політичних посад і сфери цивільної служби та встановлення правових механізмів захисту державних службовців від незаконних політичних впливів; запровадження відкритого конкурсного прийняття на цивільну службу та службового просування; удосконалення системи управління державною цивільною службою;
o децентралізація функцій державного управління та відповідних ресурсів;
o створення економічно самодостатніх суб'єктів місцевого самоврядування через укрупнення сільських і селищних громад;
o правове регулювання адміністративної процедури (процедур); спрямування діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в першу чергу на надання адміністративних послуг; впровадження нових організаційних форм і стандартів якості послуг; удосконалення механізмів правового захисту громадян у відносинах із органами державної влади;
o посилення контрольних функцій парламенту, місцевих рад, а також посилення державного фінансового контролю; розвиток системи адміністративного судочинства; залучення громадськості до участі в управлінні державними і суспільними справами та контролі за функціонуванням органів влади.
Проблема невизначеності інституційно-влад-них повноважень і організаційно-кадрових принципів діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування може бути розв'язана лише за допомогою послідовного здійснення адміністративної реформи. Упродовж 2005 року вона реалізовувалася в частині реформування системи центральних органів державної влади.
Ще одним принципово важливим кроком у реформуванні політичної моделі України є встановлення ефективного цивільного контролю над силовими відомствами - Міністерством внутрішніх справ і Міністерством оборони. Упродовж року в них тривали внутрішні реформи, основним змістом яких було зосередження силових структур України на виконанні функцій, притаманних відповідним відомствам демократичних країн, - гарантуванні безпечного життя громадян і безпеки держави. Метою реформування МВС та МО України є забезпечення політичної нейтральності та незаангажованості силових відомств, неможливість їхнього використання як знаряддя політичної боротьби.
У найближчій перспективі завданням реформи в адміністративній сфері є законодавче забезпечення змін. Сучасні принципи публічного адміністрування мають бути відображені в положеннях законів "Про Кабінет Міністрів України", "Про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади", "Про Президента України", у нових редакціях законів "Про місцеві державні адміністрації", "Про державну службу" та ін.
Прийняття Адміністративного процесуального кодексу України дасть змогу вперше на законодавчому рівні врегулювати весь спектр відносин громадян із органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Реформування центральних органів виконавчої влади. Основною метою реформування Кабінету Міністрів України є забезпечення його конституційного статусу як найвищого органу в системі виконавчої влади. Концептуальною основою реформування уряду має бути утвердження за-садничого напряму його діяльності - формування державної політики.
Програма діяльності Кабінету Міністрів України має готуватися на весь строк діяльності уряду.
У системі виконавчої влади не повинно бути органів, які б не були безпосередньо чи опосередковано підпорядковані уряду. Причому Кабінет Міністрів, щоб зосередитися на питаннях вироблення політики, повинен максимально делегувати або передати іншим легітимним способом свої повноваження адміністративного характеру органам виконавчої влади нижчих рівнів.
Щоб Кабінет Міністрів мав змогу ефективно керувати органами виконавчої влади, за ним повинні бути закріплені повноваження щодо призначення та звільнення з посад заступників міністрів, керівників органів виконавчої влади нижчих рівнів, скасування актів органів виконавчої влади нижчих рівнів.
Необхідно підвищити рівень колегіальності в роботі уряду. Урядові комітети повинні стати повноцінним інструментом політичного узгодження проектів урядових рішень.
Реформування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади має бути спрямованим на:
1) перегляд їхнього статусу та кількісного складу, а також уточнення їхніх функцій;
2) забезпечення провідної ролі міністерств як головних суб'єктів розробки політики у відповідних секторах державного управління;
3) підвищення ролі міністрів як державних політичних діячів.
У системі центральних органів виконавчої влади основними мають бути міністерства. Міністерства є "продовженням уряду" і тому повинні стати головними центрами вироблення державної політики. Відповідно у виконавчій владі лише Кабінет Міністрів та міністри як члени уряду повинні мати право видавати нормативно-правові акти.
Необхідно розмежувати політичне та адміністративне керівництво у міністерствах. Крім формального визнання посади міністра політичною, слід забезпечити легітимність такого визначення, а також надати міністру політичну підтримку в особі заступника міністра.
Для керівництва апаратом міністерства, забезпечення інституційної пам'яті міністерства і стабільності державної служби слід повернути посаду державного (постійного) секретаря міністерства - посадової особи зі статусом державного службовця. Державний секретар міністерства повинен призначатися на посаду Кабінетом Міністрів у порядку, передбаченому законодавством про державну службу. Державний секретар міністерства має бути підзвітний та підконтрольний міністру.
Серед найважливіших питань у реформуванні міністерств має стати зміна підходів до територіальної організації виконавчої влади. За загальним правилом більшість міністерств не потребуватимуть територіальної мережі власних підрозділів (органів), оскільки їхнім основним завданням як політичного органу є забезпечення діяльностіміністра: розробка державної політики, проектів нормативних актів тощо.
Найбільшу за кількістю працівників групу органів у системі виконавчої влади повинні становити урядові органи зі своєю територіальною мережею.
Урядовим органам слід здійснювати поточне адміністрування, тобто реалізацію законодавства через управління певними підгалузями (служба), надання адміністративних послуг (агентство), здійснення контрольно-наглядових функцій (інспекція). Урядові органи мають перебувати у системі міністерства відповідно до розподілу повноважень між міністрами за секторами державної політики.
Література
1. Гелей С. Д., Рутар С. М. Політологія: Навч. по-сіб. - К., 2004.
2. Дегтярёв А. А. Основы политической теории. - М., 1998.
3. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В. П. Горбатенко; за ред.. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. - К., 2004.
4. Політологія: Підруч. для вищ. навч. закладів / За ред. Ю. І. Кулагіна, В. І. Полуріза. - К., 2002.
Loading...

 
 

Цікаве