WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Моделі і методи прийняття управлінських рішень у прогнозуванні розвитку підприємства - Реферат

Моделі і методи прийняття управлінських рішень у прогнозуванні розвитку підприємства - Реферат


Реферат на тему:
Моделі і методи прийняття управлінських рішень у прогнозуванні розвитку підприємства
План.
1. Класифікація підходів до прийняття управлінських рішень.
2. Вимоги до критеріїв прийняття управлінських рішень
3. Методи діагностики ефективності стратегії підприємства.
Моделі і методи прийняття управлінських рішень у прогнозуванні розвитку підприємства.
Основні терміни теми: стимули, цілі фірми, банкрутство, трансакційні втрати, моніторинг, фінансовий ринок, діагностика, принцип ефективності управління, постулати, абсолютна раціональність, абсолютна іраціональність.
1. Класифікація підходів до прийняття управлінських рішень.
Важливим аспектом роботи любого керівника є - прийняття управлінських рішень. Виконання кожної із функцій управління заставляє керівника вирішувати ряд специфічних завдань, найбільш типовими із яких є:
1) планування;
2) організація діяльності;
3) мотивація;
4) контроль.
Планування:
o визначення місії підприємства;
o вияснення природи бізнесу;
o визначення цілі;
o аналіз змін в зовнішньому середовищі і їх вплив на майбутнє підприємства;
o вироблення стратегії і тактики досягнення поставленої мети.
Організація діяльності:
o визначення раціональної структури діяльності;
o вияснення доцільності укрупнення блоків виконання робіт;
o координація функціонування блоків;
o вияснення кола завдань;
o визначення доцільності зміни структури підприємства із - за зміни зовнішнього середовища.
Мотивація:
o вияснення потреби;
o аналіз причин;
o виявлення заходів.
Контроль:
o встановлення критеріїв виміру результатів роботи;
o визначення періодичності оцінки результатів;
o визначення ступеня досягнення мети;
o вияснення причин відставання і внесення корективів для оптимального досягнення поставленої мети.
Всі управлінські рішення можна розділити:
а) по ступеню стандартизації на 2 групи: запрограмовані і незапрограмовані.
Запрограмовані рішення приймають в стандартних ситуаціях у відповідності з готовими процедурами, традиціями, навичками. Вони можуть бути складними і простими (рішення про закупку сировини, рівень зарплати для нового співробітника).
Незапрограмовані рішення приймаються в нестандартних ситуаціях для вирішення нових, незвичайних проблем (рішення про інвестування). Для незапланованого рішення не існує готового алгоритму.
б) в залежності від рівня визначеності в навколишньому середовищі:
ситуація певності: керівник точно знає всі можливі варіанти дій і результат виконання кожного варіанта;
ситуація ризику : керівник знає тільки вірогідність виконання варіанта;
ситуація невизначеності: керівник не має точної інформації про результати і не може дати і оцінити їх вірогідність.
Всі існуючі підходи до прийняття економічних рішень можна представити умовно у вигляді крапок, розміщених на прямій між двома полюсами: з однієї сторони - абсолютна раціональність, орієнтація винятково на математичні категорії, з іншої -абсолютна ірраціональність, сильний акцент на соціальні чи психологічні категорії. Між абсолютною раціональністю та абсолютною іраціональністю існують чотири підходи для прийняття управлінських рішень.
1. Процес прийняття рішень з позицій класичного підходу виглядить наступним чином:
1)виявлення проблеми;
2)визначення цілі і вибір критеріїв, встановлення значимості їх ваги;
3)находження можливих альтернатив;
4)оцінка альтернатив за вибраними критеріями;
5)вибір найкращої альтернативи.
Основні постулати класичного раціонального підходу:
1.Прийняття рішень є раціональним процесом, орієнтованим на
досягнення відомої мети.
2.Всі доступні альтернативи відомі.
3.Складність процедури прийняття рішень не принципова: головне - досягнення правильного результату.
В середині раціонального підходу існує декілька теорій, які пояснюють прийняття управлінських рішень: 1.1. - розроблення стратегії (SWOT - аналіз); 1.2. - планування стратегії (по Ансофу); 1.3. - позиціонування (по Портеру).
1.1. Найбільш простою із них є - розроблення стратегії. Була запропонована в 50-х рр. в перших роботах по стратегічному менеджменту. Згідно цієї теорії прийняття управлінських рішень - контролюємий, свідомий, а не інтуїтивний процес. Готових рецептів, за думкою прибічників цієї теорії, не існує. Кожне рішення приймається з врахуванням специфіки конкретної ситуації. SWOT - аналіз характеризується наступним: на основі аналізу зовнішнього середовища-визначають ключеві фактори успіху, на основі аналізу внутрішнього середовища - сильні і слабкі сторони власного підприємства Управлінські рішення - результат синтезу цих складових.
1.2. Теорія планування стратегії розглядає прийняття управлінських рішень з позиції системного аналізу, кібернетики, дослідження операцій. Результатом цього процесу є готове стратегічне рішення, яке потім втілюється в плани, програми, бюджети.
1.3. На початку 80-х рр. Стала популярною теорія позиціонування, основна ідея якої заключається в існуванні готової, єдиної для всіх матриці стандартних ситуацій і стандартних рішень, а завдання керівника полягає у виборі необхідної клітини, вирахування єдино вірного рішення.
2.Постулати принципу обмеженої відповідальності по Г.Саймону ґрунтуються на тому, що абсолютної раціональності не буває:
1. Інформація про природу проблеми і можливих варіантах її вирішення, що є у менеджера, неадекватна. Отримати більш точну і повну інформацію неможливо. Значна частина інформації нерелевантна, тому використання спрощених моделей є досить оправданим.
2. Наявна інформація сприймається викривлено. Людська пам'ять здатна утримувати лише обмежений обсяг інформації, тому правильний вибір оптимального варіанта дій обмежений.
3.Менеджер прагне не до максимального, а до позитивного результату.
Процес прийняття рішень згідно принципу обмеженої
Loading...

 
 

Цікаве