WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Управління дисципліною. Типові дисциплінарні порушення. Дисциплінарний вплив - Реферат

Управління дисципліною. Типові дисциплінарні порушення. Дисциплінарний вплив - Реферат

застосувати до неї інші міри покарання. За порушення прийнятих правил поведінки працівника можна ізолювати або оголосити йому бойкот, виключивши будь-які форми співробітництва з ним, крім найнеобхідніших. Такі дії можуть виглядати "справедливими" з чийогось погляду, але не завжди бути адекватними.
Імовірно, найчастіше порушення закону відбуваються через недотримання правил дорожнього руху. Людина, оштрафована за перевищенняшвидкості, може не вважатися винною у колі своїх колег - у дійсності він чи вона може викликати співчуття, чи навіть виступати в ролі героя. З іншого боку, штрейкбрехер, донощик чи людина з поганими манерами, незважаючи на те, що "провина" її не є якоюсь визначною, може виявитися під таким тиском з боку своїх колег, що буде змушена залишити організацію.
Бувають випадки, коли між двома названими типами порушення дисципліни можна поставити знак рівності. У таких випадках людина визнається "винною" як за законом, так і на думку своїх колег. Коли визнані і "нав'язані" типи порушення дисципліни приймаються більшістю, правило чи закон вважається обґрунтованим. Тому для того, щоб бути прийнятним, правило повинно схвалюватися більшістю. В іншому випадку його, імовірніше всього, будуть завжди порушувати. Якщо правило вважається необгрунтованим, це не означає, що воно насправді таке; найчастіше його просто не зрозуміли і вважають заборонним.
Наприклад, заборона на паління в приміщеннях нафтопереробного заводу схвалена, зрозуміла і підтримується всіма працівниками. Однак для ливарного цеху така сама заборона може вважатися необгрунтованою. Певно, існує визначена причина даної заборони, але доти, поки усі не зрозуміють, чому цього не можна робити, найімовірніше цю заборону будуть ігнорувати, і вона може стати предметом трудового конфлікту [88, с. 202].
А от приклад діючого правила, що вважається заборонним при використанні шліфувального верстата. Молодому стажисту було заборонено використовувати шліфувальний верстат для обробки мідних і латунних пластин. Йому не пояснили, чому цього не слід робити, і він, знайшовши, що за допомогою верстата можна значно прискорити роботу, зрозумів заборону як примху наставника. Як тільки наставник відволікався, стажист використовував шліфувальний верстат для обробки міді та латуні. Незабаром після того, як він закінчив роботу, слюсар захотів заточити велике швидкісне свердло за допомогою цього самого шліфувального верстата. У лічені секунди свердло заїло в забрудненій поверхні шліфувального круга, і воно розлетілося на шматки. Результатом стала втрата ока. Ніяке покарання не зможе повернути око чи збільшити каяття стажиста. А винуватець повторював: "Якби він пояснив мені, чому цього не можна було робити!".
Навіть, якщо правило очевидне, його необхідно роз'яснити; якщо ж воно хоч трішки заплутане, роз'яснення обов 'язкові.
В ідеалі, дисциплінарні правила повинні бути зрозумілими. Деякі скажуть, що якщо правило обґрунтоване і зрозуміле усім, без нього взагалі можна обійтися. Однак правила звичайно "пишуться" для меншості, і визначені рамки поведінки необхідні, навіть якщо вони служать тільки для установки стандартів і дотримання порядку. У самому крайньому випадку повинен існувати набір обґрунтованих правил.
Правило ефективної дисципліни можна виразити так: зробіть дисциплінарні вимоги об'єктивними, обґрунтованими і зрозумілими й залучайте всіх зацікавлених осіб у структуру дисципліни та її підтримку. Нарешті, уникайте речей, що напевно виявляться неприйнятними і неефективними.
Причин порушення дисципліни багато, і кожна по-своєму специфічна. Однак вивчення більшості порушень показало, що їхні причини можна розділити на три основні категорії:
o заради наживи - 20% порушень (сюди входять всі аспекти
поняття "нажива");
o розчарування (у роботі, керівництві, системі тощо) - 75%;
o різні -5%.
В обстежених організаціях було з'ясовано, що щороку до 4% персоналу беруть участь в акціях, які можна назвати "порушеннями дисципліни". Оскільки 75% усіх випадків викликані так званим "розчаруванням", тому було проведено глибоке дослідження з метою з'ясування причин, що до нього призводять. У більшості випадків структура була зрозумілою: усе починалося з виникнення "нерозуміння", що приводило до негативних побічних ефектів. Виглядає це приблизно в такий спосіб:
o нерозуміння, за яким слідує: проста проблема чи скарга, що призводить (за умови її нерозгляду) до появи почуття образи;
o яскраво виражене невдоволення, що призводить (за умови нерозгляду його причин) до агресії чя регресії (упадку моральних і фізичних сил);
o незадоволеність, що призводить (за умови нерозгляду її причин) до депресії;
нерозгляду його причин) до агресії чи регресії (упадку моральних і фізичних сил);
o незадоволеність, що призводить (за умови нерозгляду її причин) до депресії;
o розчарування і нав 'язлива ідея, комплекс, що призводять (за умови нерозгляду їхніх причин) до апатії.
Дослідження показало, що більшість людей, що мають якісь проблеми, не обговорювали їх зі своїм начальством і часто, порадившись з колегами, одержували неадекватні відповіді. Якщо проблема ставала настільки серйозною, що обговорити її з керівником було просто необхідно, реакція була досить різноманітною.
Запитання: " Чи можу я зайняти хвилину вашого часу?"
Відповіді: "Прямо зараз? Я дуже зайнятий"; "Зверніться до нормувальників, це їхня проблема "; "З цим - у відділ кадрів"; "Це не ваша проблема ".
Такі й подібні відповіді призводять до появи у працівника почуття образи через те, що на його проблему ніхто не звертає уваги. Вони ж можуть служити ознакою надмірної завантаженості начальства чи його безвідповідальності. Завжди варто пам'ятати про те, що для людини її "маленька" скарга - справа першочергової важливості, і що розглянути її потрібно якомога швидше. Часто гострота проблеми знімається, якщо працівника просто вислухати, невирішені ж проблеми призведуть до кадрової плинності і порушень дисципліни.
Менеджери нижчого рівня часто скаржаться на те, що їхні повноваження практично зведені до нуля. Так буває в тих випадках, коли такі керівники самі позбавляють себе повноважень, переводячи вирішення "своїх" завдань на вище керівництво чи вузьких фахівців. Тут важливо дотримуватися розробленої процедури визначення відповідальності. Усі проблеми повинні спочатку виноситися на розгляд безпосереднього начальника і, якщо на даному рівні їх вирішити не можна, потім уже передаватися "вище".
Loading...

 
 

Цікаве