WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Етнополітичний менеджмент: теоретичне обґрунтування та емпірична реальність - Реферат

Етнополітичний менеджмент: теоретичне обґрунтування та емпірична реальність - Реферат

ненадовго, втягнутою в збройний конфлікт. Тому в етнічному плані тут не доводилось стикатися з такими явищами, які, будучи зумовлені військовими діями, викликають недовіру і ненависть одних груп населення до інших. До другої групи належать такі держави, як Боснія і Герцеговина, Хорватія, Федеративна Республіка Югославія, котрі, навпаки, пережили війну, наслідки якої до цього часу мають негативний вплив на їх політичне і соціальне життя.
У зв'язку з цим, однією із гострих проблем у міжетнічних відносинах стало подолання антагонізму серед представників тих народів, які нещодавно воювали один з одним. Ця обставина свідчить про особливу актуальність проблеми створення ефективного механізму управління етнополітичними процесами. При усіх особливостях окремих країн та території колишньої Югославії структурний стрижень етнополітичного менеджменту є типовим, що включає два основні аспекти: 1) регулятивний (формування законодавства, розробка методів і механізмів реалізації прав меншин); 2) операційний або управлінський (імплементація законодавчих актів, концепцій етнополітики, вживання конкретних заходів, що забезпечують "компенсаторні права" меншин). У всіх країнах, що утворилися на території колишньої Югославії, сформувалося законодавство у галузі етнонаціонального розвитку; відповідні статті є в конституціях; прийнятих законах, що регулюють міжетнічні відносини тощо.
Особливої уваги заслуговує та частина структури етнополітичного менеджменту, яка забезпечує реалізацію прав меншин на регіональному та місцевому рівнях. Важливими елементами її є такі: 1) законодавчі органи, до компетенції яких належать нормативно-регулятивні питання (місцеві асамблеї) і в правовому полі яких створюються комісії з проблем міжетнічних відносин); 2) місцеві органи самоврядування (виконавча влада) зі спеціалізованими підрозділами, які займаються проблемами етнічних меншин.
До вирішення етнічних проблем широко залучають місцеві громадські організації меншин. Вони тісно співпрацюють із локальними органами влади у різних країнах колишньої Югославії, беруть активну участь у розробці та впровадженні різноманітних заходів, метою яких є інтеграція груп меншин (особливо біженців, котрі після призупинення власних дій повертаються у попередні місця свого мешкання) в соціальне, культурне, політичне життя громад і забезпечують толерантність у міжетнічній взаємодії на конкретному полі етнічної території. До таких ефективних заходів слід зачислити: а) формування власних автономних управлінських органів національних меншин (Словенія; Боснія і Герцеговина, Хорватія); білінгвістичні програми у дитячих садках (Кума, Ново-Македонія); програми, що забезпечують рівні можливості для меншин з врахуванням навчання етнічними мовами (Чаїр, Скап'є-Македонія); спеціальні семінари для управлінців, де навчаються підходів до врегулювання етноконфліктних ситуацій локально і в цілому етнічному менеджменті (Боснія і Герцеговина); семінари, спрямовані на підтримку успішної імплементації мирного процесу і толерантності у міжетнічній взаємодії (Боснія і Герцеговина) тощо.
В. Б. Євтух усі ці заходи зараховує до "програми позитивних дій", яка стала одним із ключових моментів етнічного менеджменту. У національному законодавстві і нормативно-регулятивних документах окремих країн, зокрема Словенії і Хорватії, зафіксовані норми, згідно з якими забезпечується представництво меншин у виборчих органах виконавчої влади на регіональному і місцевому рівнях. У місті Суботіца автономної провінції Воєводіна (Федеративна Республіка Югославія) своєрідним варіантом "програми позитивних дій" стала так звана політика "національних ключів": місцеві органи влади впливають на призначення до органів управління і прийом на роботу для забезпечення пропорційного представництва національних меншин, відповідно до етнічного складу населення міста. Такий підхід застосовується в громадських службах та інституціях, які формуються міською владою.
Український науковець підкреслює, що наслідки політики "національних ключів" у Субо-тіці свідчать про певну стабільність в розподілі місць в управлінських органах міста, що забезпечує участь меншин в ухваленні рішень. За допомогою такої політики вдається, з одного боку, досить ефективно захищати права національних меншин, а з іншого - інтегрувати різні культури і традиції в полікультурне суспільство [4, с. 169-172].
Висновки
Отже, етнополітичний менеджмент виступає складовою частиною системи державного управління, основним засобом здійснення етнонаціональної політики. На нього покладаються контрольно-регулятивні функції держави у сфері міжнаціональних і міжетнічних відносин.
Як специфічний вид діяльності держави та її структурних елементів, до громадсько-політичнихорганізацій, він передбачає планомірний, свідомий, цілеспрямований вплив на розвиток етнонаціональної сфери суспільства задля певних цілей.
Найвищою метою етнополітичного менеджменту у демократичному суспільстві є забезпечення оптимального, гармонійного розвитку, зміцнення й удосконалення усієї системи етнонаціональних відносин.
Багатогранність цих відносин, що пронизують усі сфери життєдіяльності багатонаціональних і поліетнічних суспільств, зумовлює потребу в забезпеченні ефективного управління ними об'єднання спільних зусиль теоретиків і практиків, представників усіх наук, які осмислюють теоретикопрактичні основи етнополітики.
Теорія етнополітичного менеджменту володіє власною методологією, яка складається як із системи найбільш загальних принципів, методів, що виступають її пізнавальною основою, так і сукупності прийомів, способів і процедур осмислення самого процесу управління етнонаціональними відносинами суспільства.
Комплекс методів, застосовуваних у етнополітичному менеджменті, поділяється на три великі групи: загальнологічні (абстрагування, класифікація, історичний, логічний, ідеалізація, сходження від абстрактного до конкретного); теоретичні (діалектичний, системний, системно-історичний, порівняльний, комунікативно-кібернетичний, біхевіористичний тощо); емпіричні (спостереження, аналіз документів, експертна оцінка, опитування та ін.).
Важливою складовою частиною етнополітичного менеджменту є суб'єкти - особи (індивіди, група індивідів або об'єднання індивідів), які беруть участь у системі управління етнонаціональною сферою, та об'єкти - окремі особи, етноси, корінні народи, нації, національні меншини, їх інститути, етнополітичні процеси, міжетнічні та міжнаціональні відносини.
Мету, завдання й напрями функціонування етнополітичного менеджменту визначає державна етнополітика, а його головними функціями є планування етнонаціональної діяльності; організаційно-регулятивна функція (визначення організаційної побудови етнооб'єкта управління, його внутрішньої структурної ієрархії); інструментальна функція (розробка певних проектів прийняття рішень для досягнення конкретного етнополітичного результату з урахуванням науково-теоретичних розробок, а також різноманітних факторів, які впливають на реалізацію державної етнополітики); виховна функція (формування у людей високої культури міжетнічного спілкування); інтегративна функція (забезпечення зближення і налагодження співпраці між етноспільнотами); прогностична (осмислення основних тенденцій розвитку етнополітичних відносин); контрольна функція (перевірка виконання сформованих і затверджених планів) тощо.
Здійснення управління етнонаціональними процесами відбувається нерівномірно, що зумовлюється своєрідністю й особливостями прояву національного фактору у кожній з сфер суспільного життя.
Кожна багатонаціональна і поліетнічна держава у процесі свого розвитку формує свою власну специфічну модель етнополітичного менеджменту.
?
Література
1. Гелей С. Д., Рутар С. М. Політологія: Навч.посіб. - 5-те вид., перероб. і доп. - К.: Т-во "Знання", 2004.
2. Головатий М. Ф. Політичний менеджмент: Навч. по-сіб. - К.: МАУП, 2002.
3. Етнічний довідник. У 3 ч. Ч. 1. Поняття та терміни. - К., 1997.
4. Євтух В. Менеджмент в полиэтнических общинах // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2000. - № 4.
Loading...

 
 

Цікаве