WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Вартість і структура капіталу - Реферат

Вартість і структура капіталу - Реферат

дорівнювати вартості капіталу, яка вимірюється нормою відсотка на капітал. Інакше інвестори не вкладатимуть кошти у проекти, а це стане на перешкоді зростанню капіталу. Тому необхідно встановити мінімально необхідну норму прибутку, котра забезпечить рентабельність новим інвестиціям. Ця норма прибутку повинна принаймні дорівнювати вартості різних форм капіталу.
Вартість капіталу являє собоюціну, яка підприємство платить за його залучення з різних джерел.
Концепція такої оцінки виходить з того, що капітал, як один з важливих факторів виробництва, має, як і інші його фактори, визначену вартість, що формує рівень операційних і інвестиційних витрат підприємства. Ця концепція є однією з базових при керуванні прибутком у процесі фінансової діяльності. При цьому вона не зводиться тільки до визначення ціни залучення капіталу, а визначає цілий ряд напрямків господарської діяльності підприємства в цілому.
Розвиток підприємства вимагає насамперед мобілізації і підвищення ефективності використання власного капіталу, тому що це забезпечує ріст його фінансової стійкості і рівня платоспроможності. Тому першочергова увага повинна бути приділена оцінці вартості власного капіталу в розрізі окремих його елементів і в цілому.
Розглянемо механізми оцінки і управління вартістю власного капіталу.
Вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді визначається за наступною формулою:
, (4.5)
де ВКфо - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді, %;
ЧПс - сума чистого прибутку, виплачена власникам підприємства в процесі її розподілу за звітний період;
- середня сума власного капіталу підприємства в звітному періоді.
Процес керування вартістю цього елемента власного капіталу визначається насамперед сферою його використання - операційною діяльністю підприємства. Він пов'язаний з формуванням операційного прибутку підприємства і здійснюваної ним політики розподілу прибутку (форми такої політики будуть розглянуті далі).
Відповідно вартість функціонуючого власного капіталу в плановому періоді визначається за формулою:
ВКфп = ВКфо ? ПВт, (4.6)
де ВКфп - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в плановому періоді, %;
ВКфо - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді, %;
ПВт - планований темп росту виплат прибутку власникам на одиницю вкладеного капіталу, виражений десятковим дробом.
Вартість нерозподіленого прибутку останнього звітного періоду оцінюється з врахуванням визначених прогнозних розрахунків. Нерозподілений прибуток являє собою ту капіталізовану його частину, що буде використана в майбутньому періоді, а ціною сформованого нерозподіленого прибутку виступають плановані виплати власникам, яким вона належить.
Такий підхід до оцінки нерозподіленого прибутку грунтується на тому, що якби він був виплачений власникам капіталу при розподілі за результатами звітного періоду, то вони, інвестувавши його в будь-які інші об'єкти, одержали б відповідний прибуток, що було би ціною цього інвестованого капіталу. Але власники зволіли інвестувати цей прибуток у власне підприємство, отже, його ціною виступає запланована до розподілу сума чистого прибутку майбутнього періоду на цю частину інвестованого капіталу.
З урахуванням такого підходу вартість нерозподіленого прибутку прирівнюється до вартості функціонуючого власного капіталу підприємства у плановому періоді. Даний підхід дозволяє зробити висновок - коли вартість функціонуючого власного капіталу в плановому періоді і вартість нерозподіленого прибутку в цьому ж періоді рівні, то при оцінці середньозваженої вартості капіталу в плановому періоді ці елементи капіталу можуть розглядатися як єдиний підсумований елемент.
Процес керування вартістю нерозподіленого прибутку визначається насамперед сферою його використання - інвестиційною діяльністю. Тому мета керування цією частиною капіталу підпорядкована цілям інвестиційної політики підприємства і, відповідно, норма інвестиційного прибутку (внутрішня ставка прибутковості) завжди повинна співвідноситися з рівнем вартості нерозподіленого прибутку.
Вартість додатково залученого акціонерного (пайового) капіталу розраховується в процесі оцінки диференційовано за привілейованими акціями і за простими акціями.
Вартість залучення додаткового капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій визначається з урахуванням фіксованого розміру дивідендів. Це значно спрощує процес визначення вартості даного елемента капіталу, тому що обслуговування зобов'язань за привілейованими акціями багато в чому збігається з обслуговуванням зобов'язань позикового капіталу. Однак істотною розбіжністю у характері цього обслуговування з позицій оцінки вартості є те, що виплати з обслуговування позикового капіталу відносяться на витрати (собівартість) і тому виключені зі складу оподатковуваного прибутку, а дивідендні виплати на привілейовані акції здійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства. Крім виплати дивідендів, до витрат підприємства відносяться також емісійні витрати з випуску акцій (так звані "витрати розміщення"), що становлять відчутну величину.
З урахуванням цих особливостей вартість додатково залученого капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій розраховується за формулою:
, (4.7)
де ВКз - вартість власного капіталу, залученого за рахунок емісії привілейованих акцій, %;
Дпр - сума дивідендів, передбачених до виплати відповідно до контрактних зобов'язань емітента;
Кз - сума власного капіталу, залученого за рахунок емісії привілейованих акцій;
Ве - витрати з емісії акцій, виражені в десятковому дробі стосовно суми емісії.
Вартість залучення додаткового капіталу за рахунок емісії простих акцій вимагає обліку таких показників:
а) суми додаткової емісії простих акцій;
б) суми дивідендів, виплачених у звітному періоді на одну акцію (чи суми прибутку, виплаченого власникам на одиницю капіталу);
в) планованого темпу росту виплат прибутку власникам капіталу у формі дивідендів (чи відсотків);
г) планованих витрат з емісії акцій (чи залучення додаткового пайового капіталу).
У процесі залучення цього виду власного капіталу варто мати на увазі, що за вартістю він є найбільш дорогим, тому що витрати на його обслуговування не зменшують базу оподатковування прибутку, а премія за ризик - найбільш висока, тому що цей капітал при банкрутстві підприємства захищений найменше.
Розрахунок вартості додаткового капіталу, залученого за рахунок емісії простих акцій, здійснюється за наступною формулою:
, (4.8)
де ВКпа - вартість власного капіталу, приваблюваного за рахунок емісії простих акцій (додаткових паїв), %;
Ка - кількість додатково випущених
Loading...

 
 

Цікаве