WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Вартість і структура капіталу - Реферат

Вартість і структура капіталу - Реферат


Реферат на тему:
Вартість і структура капіталу
План
1. Суть капіталу та його складові частини
2. Вартість капіталу та методи його оцінки
3. Управління структурою капіталу
1 Суть капіталу та його складові частини
Капітал будь-якого підприємства постійно перебуває у русі, а процес обороту капіталу має циклічний характер. У зв'язку з цим вводиться поняття вартісного циклу капіталу, який змінюється за спіраллю.
Якщо фірма успішно здійснює свою фінансову політику, то вартісний цикл розвивається по висхідній лінії, при невдачах, витратах, збитках - по низхідній. Тому основною метою фінансової політики корпорації є розробка таких рішень, котрі забезпечують висхідну тенденцію розвитку вартісного циклу. Під час розкручення спіралі вартісного циклу за висхідним варіантом покращується конкурентна позиція фірми. Це означає, що компанія або розширила ринки збуту і потіснила своїх конкурентів, або знизила витрати виробництва й таким шляхом підвищила прибутковість, або виробила прин-ципово новий товар і, отже, створила нові ринки. Все це врешті-решт підвищило прибутковість, збільшило внутрішні грошові потоки, сприяло по-дальшому зростанню ринкової вартості випущених цінних паперів, поліпшило можливості доступу корпорації на фінансові ринки і по другому колу привело до поліпшення позиції корпорації в конкурентній боротьбі за ринки збуту. Закон ринкової економіки полягає в тому, що всі її суб'єкти прагнуть поліпшення своєї конкурентної позиції, а перемагає найсильніший.
Прийняття рішень з управління фінансами корпорації передбачає "стикування" головних фінансових "вузлів". У західній літературі підкреслюється, що основна складність під час прийняття рішень полягає у визначенні фондів для нових інвестицій в основний та оборотний капітал і фондів для виплат інвесторам у вигляді дивідендів. Тобто у визначенні пропорцій між прибутком, що не розподіляється, і прибутком, що розподіляється. З одного боку, чим більше прибутку буде виділено для розподілу між акціонерами, тим більшу ціну за акцію дадуть на фінансовому ринку, тим кращі умови складуться для розміщення нових цінних паперів. З іншого боку, при збільшенні прибутку, що розподіляється, в компанії менше залишається прибутку, що не розподіляється. Але саме він є одним з основних внутрішніх джерел фінансування фірми. Управління фінансами завжди має базуватися на доступності інформації та її глибокому аналізі. Чималу роль відіграє також інтуїція менеджера.
Існує два основних джерела надходження капіталу. Кошти можна позичати у фінансових інститутів або одержувати у власника. В останньому випадку капітал у формі акцій може бути одержаний одним із двох шляхів - або шляхом випуску та реалізації нових акцій, або ж за рахунок неповної виплати всього отримуваного прибутку по дивідендах. Проте необхідно зазначити, що перший спосіб - випуск та реалізація нових акцій - непопулярний захід, оскільки призводить до спаду біржового курсу акцій на фондовій біржі. При застосуванні другого способу компанії отримують необхідний додатковий капітал і заощаджують кошти на витратах по випуску нових акцій.
Більшість фірм використовує змішані форми джерел капіталу - позиковий та власний. Співвідношення між цими формами капіталу відоме ще в економічній літературі як "взаємодія" між позиковим та власним (звичайним) капіталом компанії.
На практиці не існує будь-якого рівня співвідношення між формами капіталу, котрий би вважався оптимальним для всіх компаній. Кожна компанія на основі аналізу фінансового стану за попередній період діяльності, перспективних оцінок власного розвитку та гарантованості процентного доходу і розмірів покриття капіталу визначає це співвідношення самостійно. У більшості сфер бізнесу вважається, що якщо частка позикового капіталу перевищує 50%, то взаємодія визначається високою, хоча в окремих випадках це співвідношення може бути вищим.
Власний капітал підприємства складається зі статутного фонду, доданого капіталу, резервного капіталу, фондів нагромадження та споживання, амортизаційних відрахувань, нерозподіленого прибутку.
Статутний капітал являє собою суму внесків засновників суб'єкта для забезпечення його життєдіяльності. Величина статутного капіталу відповідає сумі, зафіксованої в установчих документах, і є незмінною. Збільшення чи зменшення статутного капіталу може прийматися у встановленому порядку (наприклад, за рішенням загальних зборів) тільки після перереєстрації господарського суб'єкта. Як внески в статутний капітал можуть бути внесені: будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності; цінні папери; права користування землею, водою, будинками, спорудами, устаткуванням. Крім цього, інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність: "ноу-хау", право на використання винаходів і т.д.), а також кошти в гривнях та валюті. Вартість внесків оцінюється в гривнях спільним рішенням учасників господарських суб'єктів і становить їхню частку в статутному капіталі.
Приріст доданого капіталу в більшості випадків відображає приріст вартості позаоборотних активів за рахунок їх переоцінки. Ця переоцінка регламентується державою і фактично враховує інфляцію. У такій ситуації зміна доданого капіталу має характер поправочного приросту і не виражає реального нагромадження власного капіталу.
Резервний фонд створюється господарськими суб'єктами на випадок припинення їхньої діяльності для покриття кредиторської заборгованості. Утворення резервного фонду є обов'язковим для акціонерного товариства, кооперативу, підприємства з іноземними інвестиціями. Відрахування в резервний фонд та інші аналогічні за призначенням фонди проводяться до досягнення розмірів цих фондів, встановлених установчими документами, але не більше 25% статутного капіталу.
Фонд нагромадження являє собою джерело засобів суб'єкта, що акумулює прибуток та інші джерела для створення нового майна, придбання основних фондів, оборотних коштів і т.п. Фонд нагромадження показує ріст майнового стану господарського суб'єкта, збільшення його власних засобів.
Фонд споживання є джерелом засобів господарського суб'єкта, зарезервований для здійснення заходів щодо соціального розвитку (крім капітальних вкладень) і матеріального заохочення колективу.
Амортизаційні відрахування є стійким джерелом фінансових ресурсів. Амортизаційні відрахування проводяться тільки до повного перенесення балансової вартості фондів на собівартість продукції (робіт, послуг). Амортизаційні відрахування можуть нараховуватися рівномірним чи прискореним методами. В Україні застосовується головним чином рівномірний метод нарахування амортизації. Амортизація основних засобів нараховується по всіх групах основних засобів, включаючи і незавершене будівництво (за винятком земельних ділянок, продуктивної
Loading...

 
 

Цікаве