WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Реальні інвестиції та оцінка їх ефективності - Реферат

Реальні інвестиції та оцінка їх ефективності - Реферат

виробів (особливо принципово нових) необхідно провести практично весь комплекс робіт із технічної підготовки виробництва. Тому опір виробничників упровадженню новацій можна пояснити відсутністю точних оцінок, що характеризують нові продукти.
Постачальники. Постачальники матеріалів і комплектуючих виробів легко можуть переоцінити свої можливості задовольнити вимоги виробництва радикально нових продуктів і не помітити численних перешкод, через які їм доведеться пройти під час пристосування свого виробництва до нових вимог. Їм, як правило, байдужі техніко-економічні характеристики новацій, здебільшого їх цікавлять тільки обсяги та регулярність замовлень, які вони розраховують отримати.
Працівники збуту. Створення каналів збуту потребує значних фінансових витрат і часу, оскільки вони базуються на набутому досвіді тих людей, яким вдалося узгодити наявну продукцію з різноспрямованими поглядами гуртовиків, працівників реклами, торгових агентів і роздрібних торгівців, кожний із яких по-своєму розуміє інтереси споживачів.
Збутовики нерідко виявляють своє невдоволення підприємством, яке не встигає за швидкими, на їхній погляд, змінами попиту. Вони дивляться на потенційний попит очима споживача, з яким перебувають у безпосередньому контакті, що має як свої безсумнівні переваги, так і вади. Такий погляд може вловити лише незначні відхилення від наявного попиту, оскільки у споживача, як правило, іншого досвіду немає. Отже, проекти радикальних змін характеристик продукту чи проекти, спрямовані на розробку продуктів, що задовольняють реальні потреби в інший спосіб (не говорячи про принципово нові продукти), зустрінуть підтримку працівників збуту тільки тоді, коли споживач уже почав вимагати таких змін.
Споживачі. Головною проблемою є те, що заяви про переваги нових продуктів, про їх високі експлуатаційні характеристики (особливо для продуктів високої вартості) споживачеві доводиться сприймати на віру, і його реакція на новий продукт значною мірою залежить від сили переконання комплексу стимулювання. Споживачі дуже чутливі до невеликих змін продукту, але таких, що мають для них значення, водночас вони можуть бути байдужими до справді нових форм, які ще не отримали широкого визнання чи соціальної значимості. Це необхідно враховувати при розробці продуктів на базі результатів опитувань споживачів, шляхом проведення додаткових досліджень чи випробувань.
Вибір та обґрунтування доцільності реалізації інвестиційних проектів пов'язані з аналізом подій, які належать до майбутніх періодів. Це вимагає передбачення в інвестиційних розрахунках певного ризику у зв'язку з невизначеністю і мінливістю економічної, політичної, соціальної та іншої ситуації на інвестиційному ринку. Під інвестиційним ризиком слід розуміти ймовірність втрати очікуваного соціально-економічного ефекту в результаті інвестиційної діяльності.
Розглянемо послідовність діагностики ризику. Рішення про інвестиції завжди приймається в умовах ризику. Діагностика ризику починається з виявлення його джерел і причин. Внаслідок того, що ризик - категорія ймовірна, кожне підприємство в конкретній ситуації встановлює для себе допустимий ступінь ризику. У найзагальнішому вигляді розрізняють допустимий, критичний і катастрофічний ризик.
Критерієм рівня допустимого ризику є можливість втрати всієї суми розрахованого чистого прибутку. Критерієм рівня критичного ризику є можливість втрати не тільки прибутку, а й усієї суми розрахованого валового доходу інвестиційного проекту. І, нарешті, критерієм катастрофічного рівня ризику є можливість втрати усіх активів інвестора в результаті банкрутства.
Технологія складання бюджету інвестицій на основі грошових потоків досить відпрацьована на фірмах країн із розвинутою ринковою економікою. Але з позиції діагностичного аналізу цікавий такий момент, як розрахунок відповідної ставки дисконтування. Вона необхідна для визначення поточних вартостей грошових потоків. Дисконтування сприяє приведенню останніх у порівнянний вигляд. Важливе значення має правильний вибір значення коефіцієнта дисконтування. Чим вищий ступінь ризику проекту, тим більшим береться за величиною коефіцієнт дисконтування порівняно з альтернативними інвестиціями. Такий наближений метод дуже поширений. Можна використовувати і метод експертних оцінок, що підвищує ступінь достовірності значення коефіцієнта. Повністю невизначеність технології зміни коефіцієнта дисконтування не усувається і не може бути усунена. Можна також використовувати і формальнішу процедуру визначення коефіцієнта дисконтування. Залежно від категорії інвестицій і відповідної їй бар'єрної ставки встановлюється значення коефіцієнта дисконтування. Чим реальніша встановлена бар'єрна ставка, тим реальніший правильний вибір інвестиційного проекту.
Надзвичайно важливим є питання вибору критеріїв ефективності інвестиційних проектів. Існує хибна думка, що вище керівництво західних фірм використовує в процесі прийняття рішень методи, засновані на складних математичних обчисленнях, що дозволяють вибрати абсолютно оптимальний варіант. У реальності це виглядає трохи інакше. Без сумніву, в інвестиційній діяльності математичні методи використовуються широко, а ефективний фінансовий аналіз узагалі неможливий без застосування обчислювальної техніки. Інвестиції - це надзвичайно складний процес, підданий впливу різних факторів, що не можуть бути виражені тільки кількісними величинами. Якісний характер безлічі факторів, що найчастіше мають визначальне значення для проекту, істотно обмежує можливість використання чисто математичних методів і підсилює роль людини в ухваленні рішення. Інакше кажучи, завдання аналізу інвестицій і добору проектів - це, у більшій мірі, проблема ефективності менеджменту.
Оцінюючи проект, керівники компанії задаються досить простими питаннями: чи відповідає проект цілям і завданням, чи достатній планований рівень прибутку, наскільки великий ризик утрати вкладених засобів. Однак простота цих питань не припускає однозначних відповідей. Розглядаючи який-небудь проект, керівники компанії найчастіше не можуть прийти до згоди, тому що кожний з них має своє власне уявлення про прибуток, ризик, терміни проекту, цілі і завдання компанії, а іноді і про її можливості. Це пов'язано з тим, що багато компаній не мають власних стратегічних планів. Ті ж плани, що зустрічаються, являють собою великі тексти, що декларують основні напрямки діяльності компанії і не містять у собі чітко сформульовані цілі, виражені в конкретних фінансових показниках. Це частоприводить до виникнення конфлікту, коли в умовах високого рівня інфляції необхідно раціонально розподілити ресурси між короткостроковими, високоприбутковими проектами, що сприяють заповненню оборотних коштів, та інвестиціями в довгострокові проекти, що у віддаленій перспективі забезпечать високі і стабільні доходи. У стратегічному плані компанії повинні знайти відображення відповіді на наступні питання: яка мінімальна величина прибутку і доходу на вкладений капітал від проекту припустима для компанії; який термін реалізації проектів кращий; яка частина ресурсів буде спрямована на короткострокові, а яка - на довгострокові проекти; яким уявляється імідж компанії і якого типу проекти будуть робити на нього позитивний вплив; який ризик вважати високим; проекти якого типу і масштабу відповідають організаційним і фінансовим можливостям компанії.
Сформульовані в стратегічному плані цілі компанії, а також базові і граничні
Loading...

 
 

Цікаве