WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Ресурсно-потенціальний підхід до оцінки ефективності системи менеджменту. Оцінка ефективності управління - Реферат

Ресурсно-потенціальний підхід до оцінки ефективності системи менеджменту. Оцінка ефективності управління - Реферат


Реферат на тему:
Ресурсно-потенціальний підхід до оцінки ефективності системи менеджменту. Оцінка ефективності управління
План
1. Ресурсно-потенціальний підхід до оцінки ефективності системи менеджменту.
2. Оцінка ефективності управління.
?
1. Ресурсно-потенціальний підхід до оцінки ефективності системи менеджменту
Найбільш конструктивною, що відповідає вимогам сучасної перебудови механізму господарювання є методологія ресурсно-потенціального підходу. Стосовно до проблеми виміру ефективності діяльності корпоративних організацій чи соціально-економічних систем її доцільно розглядати за складовими оцінки:
- критерієм ефективності господарювання;
- ключовим принципом оцінки ефективності;
- показниками (системою показників) ефективності;
- методикою розрахунку ефективності господарювання;
- організаційно-екологічними заходами щодо введення нової системи оцінки в практику.
В умовах формування і функціонування відкритої змішаної економіки використання "споживацького" критерію при оцінці ефективності господарювання є істотним методологічним принципом. Отже, система оцінки ефективності господарювання має базуватися на споживацькій вартості, тобто продукті, шо витримав перевірку на суспільну корисність. Таким чином, мірою ефекту повинен бути не вироблений, а спожитий суспільний продукт, тобто такий продукт, що пройшов через усі фази відтворення. Цей принцип необхідно застосовувати при оцінці ефективності господарювання на будь-якому ієрархічному рівні.
Взаємозв'язок між потенціалом будь-якої соціально-економічної системи, рівнем і значенням його фактичного використання на часовому інтервалі може бути поданий у вигляді графіка (рис. 21.1) [214, с. 287].
Рис. .1. Потенційні можливості виробництва (ПМВ)
На рисуку 21.1 вісь ординат характеризує розмір потенційних можливостей виробництва (ПМВ), фактичне значення його використання (ФВП) і величину невикористаної частини потенціалу (НП) виробничої соціально-економічної системи. Вісь абсцис - темпи росту потенціалу і періодичність оцінки цих величин. З графіка видно, шо за будь-який період часу (Т) можна виділити заданий (потенційний) і дійсний (фактичний) стан системи, що характеризується кількісно через потенціал (НПt) і фактичне його використання (ФВП). Оскільки максимально можливе наближення дійсного стану системи до заданого здійснюється тільки на основі управління, то потенційний результат системи управління, що може бути отриманий у майбутньому, прямо відповідає величині невикористаної частини потенціалу системи (НПt).
Скорочення величини невикористаної частини потенціалу системи буде характеризувати частковий ефект управління відтворенням.
За оцінкою фахівців, якщо загальні втрати, тобто не-довикористання потенціалу системи, прийняти за 100%, то втрати з вини об'єкта управління складуть 20 - 30%, а інші припадають на суб'єкт управління. При цьому втрати за рахунок внутрішнього управління дорівнюють 40 - 50%, а інші - за рахунок зовнішнього.
Повний ефект управління процесом відтворення (ПЕУ) визначає реальний ефект виробництва (ЕРВ), ефект управління за фактором втрат живої й уречевленої праці (ЕП) і ефект управління за фактором непродуктивного використання живої праці (ЕН). Величину втрат живої й уречевленої праці, а також непродуктивного використання живої праці можна встановити шляхом порівняння звітного періоду з базовим. Абсолютна ефективність управління (Еуа) являє собою відношення ФВП до ПМВ. Відносна ж ефективність є відношення повного ефекту управління (ЕРВ + ЕП + ЕН) до витрат (Зу).
Ефективність того чи іншого секторів економіки визначається критерієм, тобто принципом оцінки державного і недержавного секторів. Щоб критерій задіяти у визначений момент, потрібна система показників [214, с. 289]. Класичний критерій ефективності функціонування змішаної економіки має такий вигляд:
де ЕС- ефективність функціонування системи;
F- функція;
ПМ- потенційні можливості системи;
РМ- рівень використання можливостей системи;
Зп - задоволення потреб.
Критерій ефективності державного сектору - це макси-мізація задоволення соціальних потреб громадян при раціональному використанні можливостей. Критерій ефективності недержавного сектору характеризується рівнем розвитку підприємництва і зростанням прибутку:
Перед будь-якою системою стоїть завдання - максимально задовольнити потреби людини, соціуму, суспільства, колективу. Але потреби людини зростають, тому і у державному, і недержавному секторах необхідно раціонально використовувати наявні потенційні можливості.
До потенційних можливостей відносяться кадри, фінанси, засоби виробництва, інформаційні ресурси, організаційний потенціал, інноваційний потенціал, інфраструктура ринку, будівельний потенціал, транспортний потенціал тощо.
Дослідження підтверджують, що ефективність господарювання різних соціально-економічних систем вирішальною мірою залежить від людей і застосовуваних критеріїв мотивації організації їхньої праці. Практика менеджменту виробила 15 критеріїв активізації діяльності працівників у процесі управління. До них відносяться:
1. Будь-які дії повинні бути осмисленими.
2. Більшість людей відчуває радість від роботи.
3. Кожен на своєму робочому місці хоче показати, на що він здатний.
4. Кожен прагне виразити себе в праці.
5. Практично кожен має свою власну точку зору на те, як можна поліпшити свою роботу, її організацію.
6. Людям подобається відчувати свою значимість.
7. Кожна людина прагне до успіху.
8. Успіх без визнання приводить до розчарування.
9. Від того, яким способом, у якій формі і з якою швидкістю співробітники одержують інформацію, її оцінюють, залежить її реальна значимість.
10. Співробітникам не подобається, щоб рішення про зміни в роботі і на робочих місцях, навіть якщо ці рішення позитивні, приймалися без їхнього відома, без врахування їхніх знань і досвіду.
11. Кожному потрібна інформація про якість власної праці.
12. Для кожного контроль збоку неприємний.
13. Більшість людей прагнуть у процесі роботи набути нових знань.
14. Співробітники різко реагують, якщо їхні старання й отримані ними кращі результати приводять тільки до того, що їх ще більше навантажують.
15. Чи дозволяє робота бути самому собі шефом? Кожен, хто у своїй управлінській діяльності стикається з
труднощами, що за його оцінкою, коріняться в тому, що сама робота малоприваблива, повинен за цими 15-ма пунктами перевірити, чи можна створити відповідні умови.
Використання переконання в системі менеджменту не означає відмову від інших наявних інструментів впливу. Вплив за допомогою традиції і позитивної винагороди підсилює переконання, збільшуючи довіру до керівника. Якщо виконавець знає, що керівник має можливість примусити його, але намагається уникати цього, тоді сила переконання підкріплюється потребою в повазі. Якщо переконання не допомагає, керівник, якиймає інші засоби впливу, може вдатися до них. Постійний успіх методу переконання може допомогти людині впливати через розумну віру.
Найбільша перевага у використанні переконання в соціально-економічних системах полягає в тому, що не потрібно буде перевіряти виконання роботи людиною, на яку впливають, і вона, цілком ймовірно, буде намагатися виконати більше, за мінімальні вимоги, розраховуючи, що ці дії допоможуть задовольнити її особисті потреби на багатьох рівнях. Людина, що одержала наказ, підкріплений примусом, звичайно виконує його, але за мінімумом. Іноді здається, що методика примусу ефективна, але пов'язані з нею проблеми можуть виникнути декількома тижнями чи місяцями
Loading...

 
 

Цікаве