WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Антикризове управління підприємством: економічна сутність кризи розвитку підприємства, основні причини (фактори) виникнення кризових явищ, їх наслідки - Реферат

Антикризове управління підприємством: економічна сутність кризи розвитку підприємства, основні причини (фактори) виникнення кризових явищ, їх наслідки - Реферат

постійною зміною ринкових орієнтацій споживачів, невизначеністю економічноїповедінки контрагентів, необхідністю постійного коригування основних елементів та функціональних підсистем підприємства тощо. Суттєвим фактором є несприятливий вплив зовнішнього оточення.
Виділяють такі загальні ознаки класифікації кризових факторів [2, с. 29-37]:
1. Залежно від місця виникнення кризових факторів:
? Внутрішні (ендогенні) - виникнення та інтенсивність
прояву яких залежить від діяльності підприємства, провокується певними рішеннями, подіями або внутрішнім станом системи;
? Зовнішні (екзогенні) - виникнення та інтенсивність
прояву яких залежить від діяльності підприємства, обумовлюється станом зовнішнього оточення.
2. Залежно від наслідків виявлення окремих факторів:
? Загальні кризові фактори, дія яких призводить до погіршення загальних умов ведення підприємницької діяльності;
? Специфічні кризові фактори, дія яких погіршує перспективи підприємств окремого профілю діяльності;
? Індивідуальні кризові фактори, дія яких призводить до
банкрутства конкретного підприємства.
3. Залежно від ступеня впливу в межах кожної групи:
? Основні;
? Другорядні.
4. Залежно від ступеня взаємообумовленості:
? Незалежні;
? Похідні.
5. Залежно від часу дії:
? Постійні;
? Тимчасові.
6. Залежно від підходу до визначення:
? Потенційні;
? Фактичні.
Найбільш важливою групою серед перелічених факторів кризових ситуацій є внутрішні та зовнішні фактори.
Зовнішні кризові фактори поділяються на міжнародні та національні кризові фактори.
Міжнародні кризові фактори обумовлюються ситуацією поза межами країни, станом та тенденціями світової економіки. У їх складі можуть бути виділені такі підгрупи:
1) Загальноекономічні фактори;
2) Політичні фактори;
3) Фактори, які пов'язані з діяльністю окремих іноземних партнерів.
Міжнародні кризові фактори мають найбільше значення для підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Вплив цієї групи факторів на їх діяльність є прямим.
Національні фактори розвитку кризових явищ формуються в межах країни та можуть бути агреговані в такі підгрупи:
1) демографічні фактори;
2) економічні фактори;
3) політичні фактори;
4) соціальні фактори;
5) науково-технічні фактори;
6) природні фактори;
7) інші фактори (криміногенна ситуація, екологічні фактори, стихійні лиха тощо).
Найбільш негативний вплив на поглиблення кризи, безумовно, справляють економічні фактори. У складі економічних факторів традиційно виокремлюють:
1) загальноекономічні, що визначають загальні умови функціонування підприємств;
2) ринкові фактори, пов'язані з негативними для даного підприємства тенденціями розвитку окремих ринків, з якими взаємодіє підприємство в процесі своєї діяльності.
Внутрішні фактори, що обумовлюють появу кризових явищ також достатньо різноманітні. Первинним внутрішнім фактором, який є головною першопричиною розвитку кризи, вважається погане керівництво. Виокремлюють такі недоліки, які зумовлюють кризовий тип менеджменту: склад керівників, управлінських працівників, недостатні знання керівництва, незбалансована адміністративна команда, команда, яка погано працює, відсутність стратегічного підходу, слабка дисципліна тощо. Погане керівництво посилює дію такого фактора кризи, як недостатній контроль.
Залежно від функціонального спрямування менеджменту, якість якого спричинила появу кризових явищ у діяльності підприємства, виділяють кризові фактори, обумовлені станом:
1) загального менеджменту - невідповідність сучасним вимогам загальних принципів в управлінні підприємством, відсутність стратегічного підходу, незнання сучасних методів аналізу, планування, прийняття рішень;
2) операційного (виробничого) менеджменту - неопти-мальність виробничої програми, збитковість випуску окремих видів продукції (товарів), високий рівень постійних витрат тощо;
3) фінансового менеджменту - неефективне управління формуванням та використанням окремих видів активів, неефективність формування власного та залученого позикового капіталу, високий рівень фінансового ризику тощо;
4) маркетингу - неефективність товарної, цінової, збутової та комунікаційної політики, незадовільне вивчення та прогнозування попиту;
5) інвестиційного менеджменту - неефективність відбору та реалізації окремих інвестиційних проектів, незбалансованість інвестиційних потреб та можливостей, збитковість та неліквід ність інвестиційного портфеля підприємства тощо.
Розгортання кризи є результатом спільної й водночас негативної дії обох видів факторів, як внутрішніх, так і зовнішніх, частина впливу яких може бути різною. Як свідчать зарубіжні дослідження, у розвинутих країнах зі стійкою економічною та політичною системою до банкрутства на 1/3 призводять зовнішні фактори і на 2/3 - внутрішні [6, с. 28].
Слід зазначити, що значущість впливу окремих внутрішніх та зовнішніх факторів у часі не є постійною, вона суттєво змінюється залежно від ЖЦП. Фактори кризи діють не ізольовано, а системно, що посилює негативні наслідки дії окремо взятого фактора. Однак жоден з факторів розвитку кризи, а також їх сумісний вплив не мають фатального характеру, його прояву можна та потрібно протидіяти.
У розумінні кризи велике значення мають не тільки причини, але й можливі наслідки кризи: імовірне оновлення організації або її руйнування, оздоровлення або виникнення нової кризи (рис. 2) [7, с. 19].
Рис. .2. Можливі наслідки кризи
?
Використана література
1. Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посіб. - К: КНЕУ, 2000. - 360 с
2. Котлер Ф. Маркетинг и менеджмент. - СПб: Питер Ком, 1998. - 896 с.
3. Мескон М. X., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М: Дело, 1992. - 702 с.
4. Кардашевский В'., Бондаренко А. Повышение производительности: европейский подход//Вопр. экономики. - 2000. - № 11. - С. 35-40.
5. Растимешин В., Куприянова Т. Управление производительностью: путь к росту // Человек и труд. - 1996. - № 8. - С. 70-73; № 9. - C. 67-69.
6. Фильев В. Управление ростом производительности труда // Экономист. - 1997. - № 3. - С. 60-66.
7. Басовский Л. Б. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. Учеб. пособие. - М: ИНФРА-М, 1999. - 260 с.
8. Батра Раджив, Майерс Джон Дж., Аакер Дэвид А. Рекламный менеджмент: Пер. с англ. - 5-е изд. - М.; СПб.; К.: Издат. дом "Вильяме", 1999. - 784 с.
9. Витт Юрген. Управление сбытом: Пер. с нем. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 112 с.
10. Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посіб. - К: КНЕУ, 2000. - 360 с
11. Герчикова И. Н. Менеджмент: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. - 480 с.
Loading...

 
 

Цікаве