WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Загальні засади антикризового управління підприємством, типологія кризових ситуацій. Основні положення антикризового управління підприємством - Реферат

Загальні засади антикризового управління підприємством, типологія кризових ситуацій. Основні положення антикризового управління підприємством - Реферат

неспроможність)
Підприємство не в змозі своєчасно оплачувати борги, і банкрутство стає юридично очевидним.
Банкрутство виявляється як неузгодженість грошових потоків. Підприємство може стати банкрутом як в умовах галузевого підйому, так і в умовах галузевого спаду. В умовах різкого підйому галузі зростає конкуренція, в умовах спаду - Падають темпи зростання. Таким чином, кожному підприємству Доводиться боротися за темпи свого зростання. У всіх випадках причиною банкрутства є неправильна оцінка Керівниками підприємства очікуваних темпів зростання їхнього підприємства, під які заздалегідь знаходяться додаткові джерела фінансування, як правило, кредитного.
Будь-яке управління певною мірою повинно бути анти-кризовим і тим більше оформлюватися як антикризове в міру розгортання кризової ситуації на підприємстві.
Антикризове управління на підприємстві можливе та необхідне зряду причин: кризові явища можна передбачати, прискорювати та пом'якшувати; до кризових явищ можна та необхідно готуватися; управління в умовах кризи потребує особливих підходів, спеціальних знань, досвіду та мистецтва; кризові процеси можуть бути до певної міри керованими; управління кризовими процесами здатне прискорювати їх та мінімізувати наслідки [7, с. 131].
Об'єкт антикризового управління - виникнення та поглиблення кризи розвитку підприємства, її усунення та запобігання.
Проблеми розгортання кризи на рівні окремого підприємства не є локальними. Окреме підприємство є частиною національної, територіальної і галузевої господарської системи. Кризові явища в його діяльності мають негативні наслідки для усіх суб'єктів ринкової економіки. Отже, проблема кризи та банкрутства має загальнодержавний характер.
Визнання цього факту об'єктивно обумовлює необхідність створення певної державної системи контролю, діагностики та захисту підприємств від фінансового краху (системи протидії банкрутству) - так зване антикризове регулювання.
Антикризове регулювання - макроекономічна категорія. Вона містить заходи організаційно-економічного та нормативно-правового впливу з боку держави, які спрямовані на захист підприємств від кризових ситуацій, запобігання банкрутству або ліквідації у випадках недоцільності їх подальшого функціонування [233, с. 35].
Суб'єктом антикризового управління є певне коло осіб, що реалізують його завдання. Можна виділити сім груп суб'єктів антикризового процесу:
1) власник підприємства;
2) фінансовий директор підприємства;
3) функціональний антикризовий менеджер - співробітник підприємства;
4) функціональний антикризовий менеджер - співробітник консалтингової фірми, яка залучається на підприємство;
5) державні та відомч і органи;
6) арбітражний керуючий;
7) представники кредиторів або фахівці з кризового управління, що залучені ними, для яких здійснення фінансового оздоровлення підприємства - вимушений захід, спрямований на повернення боргів [129, с. 61 - 62].
Мета антикризового управління полягає не тільки в ліквідації зовнішніх ознак та недопущенні подальшого поглиблення кризи, але й у відновленні здатності підприємства як мікроекономічної системи до самоорганізації.
Процес управління прийнято визначати як послідовність дій, які могли бути здійснені та які формують управлінський вплив. Головним в організації процесу антикризового управління є дотримання таких принципів:
1) цілеспрямованості;
2) послідовності розв'язання проблем;
3) своєчасності прийняття управлінських рішень;
4) гнучкості, маневреності;
5) оцінки позитивних та негативних наслідків рішень [ 9 с.79-80].
Принципи антикризового управління (об'єктивні правила управління поведінкою, що випливають з потреб об'єкта управління) є такими:
1) об'єктивності;
2) комплексності;
3) відповідності;
4) контролю;
5) оптимальності;
6) основної ланки (розв'язання основних проблем у першу чергу);
7) законності;
8) ефективності.
У системі антикризового управління виділяють функції антикризового управління: визначення цілей, планування, організації, мотивації, контролю.
Крім цього існує два з'єднувальних процеси: прийняття рішень та комунікації, що об'єднують окремі функції в єдиний процес управління.
Функції антикризового управління також можна розглядати як види діяльності, які відображають предмет управління (в даному випадку - проблеми та уявні й реальні фактори кризи) й визначають його результат. Вони відповідають на запитання: що необхідно зробити для того, щоб успішно керувати в передкризовій ситуації, в умовах кризи та в процесі виходу з кризи. Стосовно цього можна виділити шість функцій:
- передкризове управління;
- управління в умовах кризи;
- управління процесами виходу з кризової ситуації;
- стабілізація нестійких ситуацій (забезпечення керо-
ваності);
- мінімізація втрат та втрачених можливостей;
- своєчасність прийняття рішень [7, с. 134].
Кожен з перелічених видів діяльності (функцій управління) має свої особливості, але в сукупності вони характеризують антикризове управління.
Система антикризового управління складається з таких підсистеми:
> підсистема діагностики;
> антикризовий операційний менеджмент;
> антикризове фінансове управління;
> антикризовий маркетинг;
> антикризове управління персоналом;
> антикризове організаційне управління. Взаємозв'язок між базовими положеннями системи антикризового управління поданий на рисунку 4.
Антикризове управління, як і будь-яке інше, може бути менш ефективним або більш ефективним. Ефективність антикризового управління характеризується ступенем досягнення цілей пом'якшення, локалізації або позитивного використання кризової ситуації у зіставленні з витраченими на це ресурсами.
Рис.4. Концепція системи антикризового управління підприємством
Використана література
1. Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посіб. - К: КНЕУ, 2000. - 360 с
2. Герчикова И. Н. Менеджмент: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. - 480 с.
3. Котлер Ф. Маркетинг и менеджмент. - СПб: Питер Ком, 1998. - 896 с.
4. Мескон М. X., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М: Дело, 1992. - 702 с.
5. Кардашевский В'., Бондаренко А. Повышение производительности: европейский подход//Вопр. экономики. - 2000. - № 11. - С. 35-40.
6. Растимешин В., Куприянова Т. Управление производительностью: путь к росту // Человек и труд. - 1996. - № 8. - С. 70-73; № 9. - C. 67-69.
7. Фильев В. Управление ростомпроизводительности труда // Экономист. - 1997. - № 3. - С. 60-66.
8. Басовский Л. Б. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. Учеб. пособие. - М: ИНФРА-М, 1999. - 260 с.
9. Батра Раджив, Майерс Джон Дж., Аакер Дэвид А. Рекламный менеджмент: Пер. с англ. - 5-е изд. - М.; СПб.; К.: Издат. дом "Вильяме", 1999. - 784 с.
10. Витт Юрген. Управление сбытом: Пер. с нем. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 112 с.
11. Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посіб. - К: КНЕУ, 2000. - 360 с
12. Герчикова И. Н. Менеджмент: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. - 480 с.
Loading...

 
 

Цікаве