WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Стан та перспективи розвитку управлінського консультування на підприємствах України - Дипломна робота

Стан та перспективи розвитку управлінського консультування на підприємствах України - Дипломна робота

інтеграції України у світове економічне суспільство питання, пов'язані з обслуговуванням бізнесу, набули великого значення для підприємств. Виникли проблеми з переорієнтацією підприємств на новий тип економічної системи, підвищення конкурентоспроможності та управління бізнес-процесами з використанням передових технологій. Зазначене, з урахуванням швидкої зміни умов функціонування вітчизняних підприємств, потребувало професійної допомоги керівництву в управлінні діяльністю підприємства, що є одним з головних завдань консалтингових компаній.
Започаткування консалтингової галузі в Україні характеризувалося стихійним виникненням консалтингових фірм під впливом діяльності західних компаній.
Загалом існує три основні загальновизнані напрями створення і просування професійного консультування в Україні:
1) створення професійних вітчизняних служб, які змогли б зменшити залежність країни від іноземних експертів;
2) оптимальне пристосування ноу-хау у сфері управління до специфічних умов України саме місцевими професіональними консультантами;
3) скорочення використання іноземних фахівців, що дозволить зменшити вартість консультаційної частини багатьох проектів, а отже, заощадити валюту і зробити ці послуги доступними для місцевих клієнтів, включаючи дрібних підприємців [76].
Розвиток ринку консалтингових послуг можна розглядати за наступними періодами, які відображають певні тенденції в розвитку консалтингу на Україні.
1990-1991 р. Прямування до відтворення. Початок незалежної діяльності фахівців консультаційної сфери характеризується зосередженням уваги на відстаючих підприємствах, насамперед збиткових та низькорентабельних, які б могли стати поштовхом до їх просування на вітчизняному ринку.
Перша половина 90-х років була періодом демонстрації професіоналізму "західних" менеджмент-консалтингових компаній. Було відкрито представництва: PriceWaterhouse Соopers, Deloitte & Touche, Coopers & Lybrand, Ernst & Young, KPMG, Baker & McKenzie, Barents Group, LLC, Arthur Andersen, Roland Berger & Partners, Dr. Wisselchuber & Partners та ін. Ці компанії вийшли на ринок України для супроводження своїх давніх клієнтів або як реалізатори проектів технічної та фінансової допомоги, наданої міжнародними донорськими організаціями. Лише деякі з невеликих західних фірм ризикнули вийти на ринок України з метою розширення географії бізнесу та у пошуках нового клієнта. Майже 80 % іноземних консалтингових компаній тримаються на ринку України саме завдяки реалізації проектів міжнародної допомоги. Великі консалтингові компанії надають послуги переважно з менеджмент-тренінгу та аудита [56].
Перші незалежні спроби вітчизняних консультантів виявляються вагомими. З боку замовників відчувається не лише довіра, але й упевненість в корисності консультування, що простежувалась через фіксовану оплату послуг ще до початку роботи незалежно від кінцевого результату.
1992-1993 р. Асоціаційна цілісність. Наступним етапом розвитку консалтингової діяльності було створення Асоціації консалтингових фірм "Укрконсалтинг", головною метою якої було об'єднати консультантів-посередників для забезпечення процесу масової приватизації.
1994 р. Іноземна експансія. Відбувається "захоплення" ринку західними консалтинговими компаніями та російськими консультантами. Завдяки цьому українські консультанти отримують можливість не лише набувати досвіду, але й працювати за закордонними проектами і програмами.
Одночасно з національними консалтинговими фірмами в Україні працює велика кількість іноземних консультантів. Найбільші з них ? фірми бувшої "Великої п'ятірки": PriceWaterhouse Соopers, Ernst & Young, Arthur Andersen, Deloitte & Touche, Coopers & Lybrand, загальне керівництво українськими підрозділами яких здійснювалось з їх центральних штаб-квартир [14].
У регіонах консалтингові компанії працювали зазвичай за двома схемами:
1) виділення співробітників зі штату київського офісу;
2) залучення для конкретних робіт українських консультантів.
Фірми "великої четвірки" спрямовували свою діяльність здебільшого на консультаційний супровід своїх клієнтів, які інвестують в країну значні кошти. Таким чином, втілюючи гуманну ідею сприяння розвитку української економіки, вони вдало займаються розподілом міжнародних тендерів на противагу чому асоціацією "Укрконсалтинг" було висунуто вимоги обов'язкового залучення національних фірми під час роботи в Україні іноземних консалтингових компаній. Однак органи державного управління прагнуть залучати для консультування саме закордонних фахівців. Так, наприклад, у фірмах "великої четвірки" українські консультанти працюють під керівництвом представників материнських фірм. Таке співробітництво взаємовигідне, збагачує обидві сторони і сприяє входженню України до співтовариства розвинених держав.
1995-1997 рр. Спеціалізація та інформатизація. З підвищенням попиту на послуги консультантів у цей період виникає потреба вітчизняним фірмам спеціалізуватися за видами діяльності. Набувають значущості юридичні послуги із заснування нових фірм і вирішення правових питань, послуги із запровадження і ведення бухгалтерського обліку, розвитку зовнішньоекономічної діяльності, акціонування підприємств, реорганізації технологічного процесу, оцінки нерухомості й аудита.
У зв'язку з розширенням ринку консалтингових послуг з'являються нові компанії: Speкtor, Sachs & Company, Укрбізнесконсалтинг, ProConsult, "Укрон", Project Consulting Group, Національне управління ресурсами, "Рубін-Інвест-Консалтинг" тощо. Засновуються малі консалтингові об'єднання "ОКО" - Об'єднані консультанти - 9 організацій-фундаторів, "КМК-група" - 4 юридичні особи [55].
Завдяки зусиллям та іміджу екс-глави ФДМУ Ю. Єханурова в Україні розпочато процес створення та підтримки національних МК-компаній. Реалізовано декілька проектів TACIS щодо створення і функціонування центрів постприватизаційної підтримки підприємств.
Пілотним проектом 1995 р. була програма TACIS з підтримки та розвитку Українського центру післяприватизаційної підтримки (ЦПП) підприємств у м.Києві ("Клінвест ? консорціум", лідер проекту з європейської сторони 1995 р.). Цей проект як успішний було продовжено на вісім місяців з додатковим фінансуванням.
У 1996 р. створено ЦПП у Харкові (консорціум "Коммерцбанк", Ірландський інститут менеджменту ? 2,0 млн.екю), який продовжено на рік.
1996 р. - виникнення центру післяприватизаційної підтримки "ЗУМК" ("Західно-український менеджмент-консалт") у Львові (КПМЖ, голландський офіс-лідер, інвестиційно-консалтингова фірма Німеччини - 2 млн.екю).
У 1997 р. засновано Центр реструктуризації вугільної промисловості в Донецьку ("Лідер БМБ" ? англійська менеджмент-консалтингова компанія) [67].
До1995 р. близько 40 % консультаційних фірм надавали послуги:
з маркетингу (маркетинг, управління маркетингом і збутом);
консультаційні послуги з питань оцінювання ризиків, розміщення, покупки, а також оцінювання цінних
Loading...

 
 

Цікаве