WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Стан та перспективи розвитку управлінського консультування на підприємствах України - Дипломна робота

Стан та перспективи розвитку управлінського консультування на підприємствах України - Дипломна робота

? передумова досягнення оптимального економічного ефекту від надання консалтингових послуг.
Безпосередня взаємодія консалтингової компанії з підприємством- замовником розпочинається на етапі ? початку реалізації проекту, умовою її здійснення є специфічна надбудова, що складається з комплексу відповідних рішень та дій, без яких комунікація консалтингової компанії з підприємством не відбудеться. Загалом виділяють ряд чинників, що обумовлюють активізацію підприємств до взаємодії з консалтинговою компанією.
Час. Зазвичай, будь-яка проблема вносить свої обмеження у часі. Експертне консультування ? це найкоротший шлях до вирішення проблеми, якщо запрошений консультант має напрацьовані методики розв'язання подібних проблем.
Трудові ресурси. Кожна проблема потребує трудових ресурсів, що витрачаються на її вирішення. Усі штатні співробітники клієнта мають закріплені за ними обов'язки в межах поточної діяльності, а наймати і тримати особливий штат фахівців на випадок виникнення проблем економічно недоцільно. Консультанти в цьому разі є додатковим трудовим ресурсом.
Фінансові ресурси. Залучення консультантів потребує витрат. Залежно від того, які грошові ресурси клієнт може виділити на вирішення проблеми, вибирається та (або) консалтингова компанія чи методи консультування.
Об'єктивність. Консультант є незацікавленою особою, саме тому його підходи до вирішення проблеми об'єктивнІ.
Знання. Рівень спеціальних знань ? не менш критичний чинник. Безумовно, знання можна одержувати шляхом самоосвіти, однак ступінь закріплення знань і навички їх практичного застосування при цьому будуть значно нижчими. Крім того, самоосвіта ? це навчання на власних помилках, тоді як залучення консультантів дає можливість користуватись досвідом інших [3].
Підґрунтям взаємодії підприємств клієнтів та консалтингових компаній є укладання угоди про консультування. Базовий офіційний контракт на консультування охоплює коло традиційних питань, що структуровані у такому порядку [13]:
1. сторони, що укладають угоду;
2. термін угоди;
3. режим роботи консультанта (послуги, що будуть забезпечені консультантом; організація процесу подання необхідних документів та його синхронізація з напрямом виконання проекту; характер, час подання і термін виконання потрібних проміжних звітів консультанта; обмеження у роботі консультанта; організація та порядок потрібних періодичних зустрічей консультанта з клієнтом у ході виконання завдання; службові відрядження консультанта; повноваження консультанта щодо використання ресурсів клієнта; право консультанта користуватися інформацією третіх осіб підприємства;
4. режим роботи клієнта;
5. оплата послуг (указування на принципи, методи розрахунку та тарифів платні консультанту, а також строку та порядку здійснення платежів);
6. витрати;
7. оплата за фактом (контракт має визначити, коли буде здійснено оплату послуги, порядок та термін оплати, а також санкції за порушення цього порядку);
8. умови припинення роботи (цей розділ угоди дозволяє консультантові припинити надання послуг у разі, якщо від клієнта не надійшла оплата поданих періодичних рахунків);
9. незалежність консультанта (незалежний стан консультанта не дозволяє йому брати участь у будь-яких програмах прибутковості або уникнення від податкових зобов'язань з боку клієнта);
10. делегування повноважень (консультантові дозволяється наймати та залучати до роботи асистентів, розподіляти між ними обов'язки, формувати команду та забезпечувати власне персональне обслуговування);
11. додаткова робота (цей пункт угоди дозволяє клієнтові додавати до угоди модифікації окремих пунктів, вносити додаткові засоби, що забезпечать додаткові послуги);
12. конфіденційність;
13. монопольне використання (пункт стверджує монополію клієнта у використанні матеріалів та ідей, що продані йому консультантом);
14. обмеження відповідальності консультанта. (у разі потреби консультант може проголосити, що будь-яка відповідальність за порушення угоди чи допущені помилки залежить від вартості заподіяної шкоди);
15. форс-мажорні обставини;
16. реклама (слід обумовити обмеження використання імені клієнта для власного маркетингу консультанта без письмової згоди на це клієнта);
17. арбітраж;
18. відповідність законодавству;
19. припинення угоди;
20. підписання угоди (під час підписання угоди представники кожної сторони повинні мати для цього відповідні повноваження та посаду, вказані в контракті).
Для успішного проведення консультаційного процесу визначають модель взаємовідносин консультантів з клієнтами. Існує декілька загальноприйнятих моделей [13]:
Модель "експерт-клієнт" характеризується залученням консультантів на етапі розроблення консультаційних рекомендацій, що дозволяє, певним чином, мінімізувати як фінансові витрати клієнта, так і термін перебування консультантів в організації клієнта. Залучаючи консультантів до роботи експертами, клієнт самостійно проводить діагностику проблеми та реалізацію запропонованих консультантом рекомендацій.
Модель "лікар-пацієнт". Консультант здійснює діагностику організації, виявляє проблеми клієнта та розробляє комплекс заходів, здатних їх вирішити.
Співробітництво ? найбільш ефективна модель консультування.
Взаємовідносини співробітництва дозволяють поєднати зусилля клієнта та консультанта на всіх етапах консультування (табл. 1.5.)
Таблиця 1.5
Порівняльна характеристика привабливості моделей взаємовідносин консультанта і клієнта [13].
Фактори привабливості Моделі взаємовідносин
Експерт-клієнт Лікар-пацієнт Співробітництво
Залежність організації клієнта від зовнішнього консультанта мінімальна суттєва повна
Строк перебування консультанта в організації клієнта стислий середній тривалий
Участь консультанта в активізації інноваційного потенціалу клієнтської організації не бере участі вибірково бере участь консультант виступає у ролі інструктора
Витрати клієнта на консультування низькі середні значні
Успіх інновації у довгостроковому періоді невизначений невизначений передбачений
Зворотній зв'язок клієнта з консультантом відсутній фрагментарний постійно підтримується
Оскільки імперативом сучасного економічного зростання є зміщення акцентів науково-технічного розвитку у напрямі підвищення інтелектуалізації основних чинників виробництва, пріоритетними стають питання розвитку інтелектуального потенціалу підприємств на основі генерування, нагромадження та трансферу знань у діяльність.
Сучасні тенденції розвитку "економіки знань" характеризуються впровадженням як визначального чинника не лишеновітніх технологій, а й усього механізму виробництва знань, оскільки здатність примноження інтелектуального потенціалу з його використанням у практичній діяльності стає ключовим та визначальним чинником конкурентоспроможності індивіда і організації.
Проведені теоретичні дослідження й аналіз практичного досвіду свідчать, що в основу
Loading...

 
 

Цікаве