WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Оцінка, аналіз та планування продуктивності праці на підприємстві. - Курсова робота

Оцінка, аналіз та планування продуктивності праці на підприємстві. - Курсова робота

продукції обчислюється у такому порядку: на плановий обсяг продукції ділиться фактична його величина, але без урахування перевиконання плану за окремими номенклатурними позиціями або, що те ж саме, - плановий обсяг, зменшується на суму невиконання плану за окремими виробами.
У першому варіанті обчислення формула його виглядає так:
де,
Рпл.н - виконання плану виробництва з номенклатури продукції, %
n - кількість найменувань продукції;
Вкф - фактичний випуск кінцевої продукції і-го найменування у встановленому вимірі, але не більший за плановий обсяг.
Таблиця 2.2
Випуск продукції механічним цехом
за_________місяць 200_року
Продукція План Фактично Виконання плану, %
кільк-ть, шт. Сума, грн. кільк-ть, шт. Сума, грн. з обсягу з номенк-латури
Машино-комплект А 540 27000 500 25000 92.59 92.59
Машино-комплект Б 350 7000 358 7160 102.28 100.0
Машино-комплект В 620 24800 610 24400 98.38 98.38
Запасні частини - 8700 - 9000 103.45 -
Послуги іншим підрозділам - 5500 - 8500 154.54 -
Разом - 73000 - 74060 101.45 96.71
Згідно з другим варіантом, Рпл.н обчислюється за формулою:
,
де, Вк.н - обсяг невиконаних завдань за всіма видами продукції.
Це обчислення можна проілюструвати на прикладі таблиці 2. План із загального обсягу виробництва перевиконано на 1.45%
Рпл.в =
З номенклатури продукції план не виконано. Ступінь його виконання обчислюється за формулою :
Рпл.н = ;
- за формулою :
Рпл.н =
Як бачимо, план з номенклатури продукції не може бути виконаний більше, ніж на 100 %, оскільки невиконання плану з однієї номенклатурної позиції не компенсується перевиконанням плану з інших видів продукції. Якщо не виконано завдання хоча б з одного виду продукції, то це означає, що план з номенклатури вже не буде виконано.
Узагальнюючим показником ритмічності роботи певного підрозділу є коефіцієнт ритмічності, який характеризує календарну відповідність фактично виконаної роботи встановленому плановому завданню. Він обчислюється за формулою:
де,
Кр - коефіцієнт ритмічності виробництва за певний розрахунковий період (здебільшого за місяць);
Т - кількість календарних відтинків часу, на яку поділену розрахунковий період (днів, декад);
Вк.ф - фактичний обсяг продукції, виготовлений за t-й відтинок часу (день, декаду) у встановленому вимірі, у межах запланованого (перевиконання не враховується);
Вк.пл - обсяг продукції, передбачений планом на розрахунковий період.
При обчисленні ритмічності за елементарний календарний відтинок часу береться здебільшого робочий день (доба). Досить часто, особливо в одиничному й дрібносерійному виробництві, розрахунковий період (місяць) поділяється на декади (Т=3). За цих умов у розрахунку може братися не кінцева, а валова продукція.
У таблиці 3 для спрощення обчислення взято подекадний календарний розподіл виробництва продукції механічним цехом за місяць. План виробництва по декадах установлюється на основі кількості робочих днів у кожній декаді. Згідно з формулою , коефіцієнт ритмічності виробництва становить:
Таблиця 2.3
Виготовлення продукції механічним цехом
по календарних періодах місяця, грн..
Декада місяця
План
Фактично Частка планового декадного випуску, % Відношення фактичного декадного випуску до планового місячного, % Виконання плану, %
І 23 000 22 000 31.51 30.14 95.65
ІІ 23 000 22 500 31.51 30.82 97.82
ІІІ 27 000 29 560 36.98 40.49 109.48
Разом 73 000 74 060 100.0 101.45 101.45
Це високий рівень ритмічності, близький до своєї нормативної межі - . Але при глибшому її аналізі слід звернути увагу на те, чи не вплинула на рівень ритмічності понад урочна робота. Якщо така робота мала місце, треба обчислити скоригований коефіцієнт ритмічності, вилучивши з фактичного обсягу продукції її кількість, виготовлену в понад урочний час.
2.3 Планування собівартості продукції на підприємстві
Основною метою планування собівартості є виявлення і використання наявних резервів зниження витрат виробництва і збільшення внутрішньогосподарських нагромаджень. Плани по собівартості повинні виходити з прогресивних норм витрат праці, використання устаткування, витрат сировини, матеріалів, палива й енергії з урахуванням передового досвіду інших підприємств.
Тільки при науково організованому нормуванню витрат можна виявити і використовувати резерви подальшого зниження собівартості продукції.
Планова собівартість визначається шляхом техніко-економічних розрахунків величини витрат на виробництво і реалізацію всієї товарної продукції і кожного виду виробів. У залежності від характеру виробництва застосовується ряд показників, що характеризують собівартість продукції.
При випуску одного виду продукції собівартість одиниці цієї продукції є показником рівня і динаміки витрат на її виробництво. Для характеристики собівартості різнорідної продукції в планах і звітах використовуються показники зниження собівартості порівнянною товарною продукції і витрат на 1 грн. товарної продукції. План підприємства містить також звідний кошторис витрат на виробництво і планові калькуляції собівартості окремих виробів.
План по собівартості промислової продукції складається по єдиним для всіх підприємств правилам, встановленим в інструкціях із планування, обліку і калькулюванню собівартості промислової продукції. У цих інструкціях міститься перелік витрат, що включаються в собівартість продукції, і визначаються способи калькулювання собівартості.
Установлення загальних, єдиних для всіх підприємств правил має важливе значення для правильного планування й обліку собівартості продукції. Зокрема , загальним для всіх галузей промисловості є порядок включення в собівартість продукції тільки тих витрат, що прямо чи побічно зв'язані з виробництвом продукції. Тому не можнавключати в планову собівартість продукції витрати, що не відносяться до виробництва продукції, наприклад витрати, пов'язані з обслуговуванням побутових нестатків підприємства (утримання житлово-комунальних господарств, витрати інших непромислових господарств і т.д.), по капітальному ремонті і будівельно-монтажних роботах, а також витрати культурно-побутового призначення.
Деякі витрати хоча і враховуються у фактичних витратах на виробництво, однак у силу їхнього особливого характеру також не можуть включатися в планову собівартість продукції. До таких витрат відносяться різного роду невиробничі витрати і втрати, наприклад, обумовлені відступами від установленого технологічного процесу виробничий брак (утрати від браку плануються тільки лише в ливарних, термічних, вакуумних, скляних, оптичних, керамічних і консервних виробництвах, а також в особливо складних виробництвах новітньої техніки в мінімальних розмірах по нормах, установлюваним вищестоящою організацією).
Планова собівартість продукції визначається шляхом відповідних розрахунків техніко-економічних факторів. Визначений наступний типовий перелік техніко-економічних факторів, що обумовлюють зниження собівартості продукції:
1) підвищення технічного рівня виробництва;
2) поліпшення організації виробництва і праці;
3) зміна обсягу, структури і розміщення виробництва;
4) поліпшення використання природних ресурсів;
5) розвиток виробництва.
У
Loading...

 
 

Цікаве