WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Теорія і методологія менеджменту - Реферат

Теорія і методологія менеджменту - Реферат

найбільш ефективних методів виконання робіт.
Відомо чотири основні підходи, що внесли суттєвий вклад у розвиток теорії та практики управління, а саме:
- підхід з позицій виділення наукових шкіл в управлінні;
- процесний підхід;
- системний підхід;
- ситуаційний підхід.
Важливим також є розгляд підходів до управління з позиції виділення різних наукових шкіл.
Школа наукового управління (1885-1920 pp.)". Засновником школи наукового управління вважається Фредерік Тейлор, що працював у металургійній компанії. Своїми експериментами і науковими працями він намагався довести, що розроблені ним методи наукової організації праці і сформовані на їх підставі "принципи наукового менеджменту" здійснять революцію у виробництві, замінять авторитарні методи управління на більш раціональні наукові підходи. Головні свої ідеї Тейлор сформулював у вигляді принципів "наукового управління":
- розробка оптимальних методів виконання роботи завдяки науковому вивченню витрат часу, затрачених рухів і зусиль працівників;
- абсолютне дотримання розроблених на наукових підставах стандартів і правил;
- підбір, підготовка і розстановка працівників на ті робочі місця і завдання, на яких вони принесуть найбільшу користь;
- оплата за результатами (менші результати - невелика оплата, більші результати - вища оплата);
- використання функціональних менеджерів, які забезпечують виконання робіт і їх контроль за спеціалізованими напрямами;
- підтримка товариських відносин між працівниками і менеджерами.
Значний внесок у розвиток цієї школи зробив американський промисловець, король автомобілебудування США Генрі Форд (1863-1947 pp.), ім'я якого стало символом XX ст., зразковим утіленням "американської мрії". Саме Г. Форд сформулював організаційно-технічні принципи управління, якими і користувався в своїй практичній діяльності.
Крім Тейлора і Форда школу наукового управління вдосконалювали Г.Емерсон, Френк і Лілія Гілберт, Генрі Гант, А.Хопф та ін.
Класична школа управління(1920-1950 pp.). "Батьком" класичного менеджменту вважається французький підприємець і інженер Анрі Файоль (1841-1925 pp.), який створив першу цілісну класичну школу управління і сформулював її основні принципи і функції.
Основні принципи адміністративного управління А. Файоля:
1. Влада невіддільна від персональної відповідальності.
2. Розподіл праці за спеціалізацією (але у цьому процесі є межа, за якою ефективність управління падає),
3. Єдність розпорядження, або єдиноначальність (що суперечить функціональному підходу до управління, введеному Ф.Тейлором).
4. Дисципліна, обов'язкова для всіх, що передбачає взаємоповагу керівників і підлеглих, дотримання укладених угод.
5. Єдність управління за принципом "один керівник і єдиний план для сукупності операцій, що мають спільну мету".
6. Підпорядкування індивідуальних інтересів загальному.
7. Справедлива винагорода для всіх .
8. Спеціалізація, у межах розумного, яка послаблюється із збільшенням масштабів підприємства.
9. Ієрархія, що допускає мінімізацію управлінських ступенів для оптимального використання горизонтальних зв'язків.
10. Порядок, який ґрунтується на принципі: "кожному своє місце і кожний працівник на своєму місці".
11. Відданість персоналу загальній справі.
12. Постійність персоналу, оскільки висока плинність - наслідок невмілого управління.
13. Ініціатива працівників, яка потребує від керівника застосування винагороди і відмову від особистої амбіційності.
14. Корпоративний дух, тобто єдність інтересів робітників і колективізм у роботі,
Управляти, як вважав Файоль, - "це означає передбачити, організувати, розпоряджатись, координувати і контролювати".
Послідовниками Файоля можна вважати Л. Гюліка, Л. Урвіка, Дж. Муні, К. Адамецького, А. Рейлі, Ч. Барнарда та інших учених, які розвинули і конкретизували це вчення.
Теорія ідеальної бюрократії (з 1920 p.). Сформував теорію "ідеальної бюрократії" відомий німецький соціолог Макс Вебер (1864-1920 pp.).
Сутність цієї теорії складають поняття:
- чіткий розподіл праці, що веде до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді;
- ієрархія управління, за якою кожен нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому;
- наявність взаємопов'язаної системи узагальнених правил і стандартів, що забезпечують координацію виконання різних завдань;
- відсутність непорозуміння в міжособових стосунках;
- організація найму на роботу в суворій відповідності до технічних кваліфікаційних вимог, а також захист службовців від безпідставних звільнень;
- стратегія довгострокового найму співробітників;
- рух нагору в середині організації на підставі компетентності і широких знань, що набуваються з вислугою років.
Школа людських стосунків (з 1930 p.). Творцем школи людських стосунків є американський соціолог і психолог Елтон Мейо {1880-1949 pp.). Багаторічними дослідженнями, проведеними під його керівництвом у м.Хоторні (це поблизу Чикаго), було встановлено, що продуктивність праці робітників підвищується не стільки через підвищення заробітної плати, скільки через зміни взаємин між виконавцями і менеджерами в кращий бік, ріст задоволеності своєю працею і стосунками в колективі. Основна заслуга Мейо полягає в тому, що він довів залежність результатів праці від правильно підібраних прийомів управління міжособистісними стосунками.
Виникнення школи людських стосунків безпосередньо пов'язано також з іменем німецького психолога Гюго Мюнстерберга (1863 - 1916 pp.). У своїй праці "Психологія і промислова ефективність" він сформулював основні принципи, згідно з якими необхідно відбирати працівників на керівні посади, а також довів важливість гуманізації процесу управління, оскільки менеджер повинен керувати передусім людьми, а не машинами.
Серед учених, котрі досліджували цей напрям, слід відзначити роботи Мері Фолетт (1868-1933 pp.), яка проаналізувала стилі управління і розробила теорію лідерства, а також наукові розробки Ф. Герцберга, Д. Мак-Грегора, Р. Блейка, К. Арджіріса.
Емпірична школа управління (з 1940 p.). Емпіричну школу управління репрезентують вчені, які поєднали розробку теорії з вивченням практики управлінської діяльності на ґрунті синтезу основних ідей класичної школи та школилюдських стосунків.
Одним з видатних теоретиків менеджменту і засновником зазначеної школи вважається професор менеджменту Нью-Йоркського університету Пітер Дракер (нар. в 1909 p.). Небезпідставно Дракеру приписують першість у створенні систематизованого вчення про управління як навчальну дисципліну, що дало змогу вивчати її в навчальних закладах. Найвідомішою його теоретичною засадою є концепція "управління за цілями", яка зробила "революцію", в світовій управлінській науці.
Загальна характеристика управління за цілями зводиться до трьох найбільш істотних його елементів:
- визначення чітких стратегічних цілей;
- залучення до процесу визначення цілей усіх працівників системи;
- оцінка ефективності на підставі результатів.
До провідних представників емпіричної школи відносяться також А.Слоун, Р. Девіс, Е. Плоумен, А.
Loading...

 
 

Цікаве