WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Сучасний стан менеджменту професійної діяльності керівних кадрів - Реферат

Сучасний стан менеджменту професійної діяльності керівних кадрів - Реферат

управління;
" поєднання змінності кадрів із стабільністю кваліфікованих, доброчесних та ініціативних працівників, із своєчасним просуванням їх по службі або переведенням на інші відповідальні ланки управлінської діяльності з урахуванням побажань, кваліфікації та досвіду;
" поєднання в апараті молодих кваліфікованих працівників і фахівців, які передають їм свій досвід і навички (8).
Стисло розкриємо поняття "професіоналізм". Це - інтегральна властивість, якість особистості, що формується у процесі певної діяльності. Одночасно - це і процес, і результат діяльності. У даній статті поняття "професіоналізм" трактується як результат організаційної управлінської діяльності, що передбачає формування особистості, спроможної продуктивно, компетентно вирішувати соціальні, професійні і особистісні завдання. Отже, дане поняття є концептуальним та складається із сукупності загальнокультурних, загальнотеоретичних і організаційно-управлінських знань, умінь та самокорекції професійної діяльності.
Отже, концептуальна модель керівника визначається трьома взаємопов"язаними показниками. Перший орієнтований на ефективний розвиток професіоналізму особистості, другий - на розвиток професіоналізму діяльності, третій - професіоналізму самовдосконалення.
Схема 1.1. Основні компоненти продуктивної управлінської діяльності.
Компоненти
Професіоналізм особистості Професіоналізм діяльності Професіоналізм самовдосконалення
" управлінські здібності
" професійна управлінська компетентність
" управлінська спрямованість " володіння змістом і засобами розв'язання професійних завдань за умови підвищення їх складності " позитивна "Я - концепція"
" створення продуктивної управлінської ситуації
Професіоналізм особистості:
1. Управлінські здібності характеризують індивідуальні якості керівника, що зумовлюють успішне виконання ним своїх професійних обов'язків. У структурі управлінських здібностей вирізняють такі показники: загальні здібності (вони необхідні, але не самодостатні), специфічні якості (без них немає організатора) та індивідуальні якості, які дозволяють накреслити певні типи організаторів. Можемо констатувати, що тільки сукупність усіх цих характеристик може скласти узагальнений портрет організатора як діяча, значною мірою вони пов'язані із стрямованістю особистості, її підготовкою до організаторської діяльності та іншими якостями, що їх можна класифікувати як загальні:
" практичність розуму - здатність запроваджувати свої знання і досвід у різних життєвих ситуаціях;
" комунікативність - відкритість щодо інших, готовність до спілкування, потреба мати контакти з людьми;
" глибина розуму - вміння діяти енергійно, наполегливо вирішувати практичні завдання;
" ініціативність - специфічний творчий прояв активності, що зумовлює народження нових ідей, пропозицій, енергійність;
" наполегливість - прояв сили волі, вміння доводити справу до кінця;
" самовитримка - здатність контролювати власні почуття, власну поведінку в складних ситуаціях;
" працездатність - здатність вести напружену роботу, тривалий час не стомлюючись;
" уважність - вміння бачити незначні деталі та зберігати їх у пам'яті;
" організованість - уміння виробити і жити за режимом, планувати свою діяльність;
" самостійність у прийнятті рішень, уміння самому знаходити шляхи виконання завдань, брати на себе виконавську відповідальність.
2. Професійно-управлінська компетентність являє собою уміння керівника як суб'єкта управлінського впливу, здатного по-новому структурувати наукові і практичні знання з управління.
У даному випадку особистісні знання є результатом здібностей і спрямованості керівника. До основних елементів професійно-управлінської компетентності належать спеціальна і професійна компетентність з питань запровадження основних засад наукового управління, функцій управління, методів і принципів управлінської діяльності, методичну компетентність завдань управління, соціально-психологічну компетентність у сфері спілкування, диференціально-психологічну компетентність, що охоплює сферу мотивацій, здібностей, спрямованості об'єкта управлінського спрямування, суто психологічну компетентність, що характеризує позитивні якості і недоліки власної діяльності особистості. Тобто знання та уміння відображають індивідуальність керівника, його особистісні якості. Отже, професійна зрілість - це стан повного розкриття творчого потенціалу керівника.
3. Управлінська спрямованість реалізує такі істотні показники, як інтерес до професії керівника, схильність займатися нею, усвідомлення своїх здібностей, характеру і мотивів вибору певної професії.
Професіоналізм діяльності керівника - друга підструктура, що визначає,| як керівник володіє сучасними методами наукового управління і новими технологіями соціально-культурного програмування. Дана підструктура містить певні складові частини. Це, насамперед, теоретична і практична підготовка керівника до виконання завдань стратегічного і тактичного планування діяльності, управління персоналом. Для сучасного керівника важливого значення набувають знання концептуальних моделей державної культурної політики, тенденцій розвитку культурно-мистецької сфери, соціокультурних тенденцій регіону, що використовуються при розробці програми культурного розвитку регіону.
Слід також виокремити технологічну підготовленість керівника, що передбачає професійне володіння ним технологіями управління людськими ресурсами (ресурсним потенціалом галузі). Готовність керівника впроваджувати свої знання у практику управління відображається у такій складовій концептуальної моделі, як професіоналізм спілкування, співробітництва, взаємодії керівника з колегами, підлеглими, керівництвом.
Ще одна складова - професіоналізм самовдосконалення - компонент, що забезпечує створення динамічної управлінської ситуації у роботі керівника. Останнє стосується не тільки знань, умінь, методів управління і управлінського впливу, а й власної оцінки керівником своєї діяльності.
З огляду на це, постає необхідність зміни у суспільстві погляду на керівника не тільки як на керуючого та адміністратора. Керівник у суспільстві - насамперед працівник (ймовірно, найбільш трудомісткого напряму виробництва стратегії суспільного розвитку та соціальних змін. Тому, змінюючи статус управлінця, ми тим самим, зокрема в культурній галузі, закладаємо об'єктивні передумови модернізаціїкультурно-мистецької сфери і розвитку нових соціально-культурних технологій.
Як наголошує Є. Ходаківський, сьогодні обізнаність у менеджменті є необхідною умовою діяльності кожного урядовця, кожного керівника (9).
Знаний спеціаліст у царині науки управління В. Тарасов наголошує, що сучасній людині властивий рух сходами вертикальної кар'єри (до дипломів, посад тощо). При цьому залишається на периферії сприйняття більш важлива горизонтальна (в термінах автора) кар'єра, - тобто сходження в напрямку підвищення професійної майстерності, вміння робити те, чого не вміють інші. Коли життя надає професіоналу вибір, автор радить здійснити його на користь горизонтальної кар'єри, маючи на увазі, що вертикальна все одно відбудеться як підтвердження зробленого (10).
Вчені зазначають, що причиною невідповідності рівня управлінської праці сучасним вимогам є неспроможність керівників органів державного управління забезпечити належним чином ефективне впровадження "інновацій" в питаннях управління.
На думку закордонних фахівців, знань, що
Loading...

 
 

Цікаве