WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Міжнародний менеджмент, інтернаціоналізація фірм - Курсова робота

Міжнародний менеджмент, інтернаціоналізація фірм - Курсова робота

переваг світової інтеграції, де це можливо, також намагання бути відповідальним за важливі державні потреби. Ця стратегія потребує уважної координації з центрів та великих зусиль для інтегрування локальної інформації в глобальну перспективу [5].
1.3. Адаптація до культурних відмінностей та управління.
Поряд із соціальною відповідальністю і етикою важливими факторами ефективності міжнародного менеджменту є адаптація до культурних відмінностей. Тут головним вважається використання переваг управління міжнародними людськими ресурсами та пристосування до стилю життя і підприємницької діяльності у даній країні.
У процесі управління міжнародними людськими ресурсами до уваги беруться операції, пов'язані із формуванням, стимулюванням їх розвитку, політикою асигнування, набору, відбору та тренування персоналу.
Політика асигнування здійснюється із врахуванням чотирьох головних груп людських ресурсів: а) місцеві працівники; б) персонал материнської компанії; в) міжнародний персонал; г) змішані ресурси.
Менеджери із місцевого населення мають ту перевагу, що вони близько знайомі із місцевими звичками і традиціями; однак вони можуть не добре знати технологію материнської компанії. Навпаки, персонал материнської компанії компетентний у професійних справах фірми, але мало знайомий з місцевими звичками.
Поєднання персоналу із місцевої національності та персоналу материнської компанії використовується насамперед на ранній стадії інтернаціоналізації.
Міжнародний персонал - персонал, який наймається на роботу незалежно від національності та місця роботи. Найкраще, звичайно, застосовувати змішаний персонал.
Міжнародні компанії знаходять людей для ключових посад, тобто проводять набір відповідно до здійснюваної політики. В основному це не місцеві громадяни, а люди, наймані у своїй країні, їх часто називають експортріантами.
Більшість організацій, котрі втягнуті в міжнародний бізнес у великих масштабах, прагнуть мати, як мінімум, декількох менеджерів, які працюють за кордоном з усіма підлеглими відділами. При цьому, однак, приходиться посилати за кордон до 25-40% персоналу, що веде до великих витрат на його перевезення, надання житла тощо.
Наймаючи працівників для роботи за кордоном, більшість багатонаціональних корпорацій як головний критерій відбору вважають технічну майстерність. Однак, хоча технічні знання та навички дуже важливі для стабільного успіху, все ж здатність встановлювати контакти з населенням країни розташування ще важливіша. Це називають майстерністю контакту. Мистецтво комунікації ґрунтується на кількох вимогах:
- використання місцевої національної мови;
- уміння викликати довіру до себе;
- здатність увійти в розмову (використання жартів, влучних коментарів про фільми та спорт тощо);
- бажання зрозуміти та викликати прихильність багатьох людей.
Спеціалісти із міжнародного менеджменту стверджують, що форми і методи діяльності організацій мають тенденцію до уніфікації в різних державах. І все-таки для менеджерів існує проблема пристосування їх стилів керівництва до місцевих умов і врахування факторів культури: рівня розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людей, діючих цінностей, етнічних особливостей, менталітету та ін.
Багато проблем, що відносяться до соціальної відповідальності, виникають, коли організація починає здійснювати міжнародний бізнес у великих масштабах. Головною причиною цього є значне збільшення чисельності акціонерів, зайнятих у бізнесі, особливо коли бізнес ведеться багатонаціо-нальною корпорацією шляхом відкриття представництв та філіалів.
Іноді можна почути небезпідставну критику на адресу великих корпорацій за їх потенційно шкідливий вплив на розвиток націй. На підтвердження цього приводиться хижацьке використання корпораціями природних ресурсів, викачування багатства країн, що розвиваються, та спроби маніпулювати урядом.
Громадськість здебільшого слідкує за різними аспектами функціонування багатонаціональних корпорацій та їх поведінкою за кордоном. Вона може чинити на них тиск, якщо буде виявлено якісь негативні політичні, екологічні або економічні наслідки їх діяльності. Групи акціонерів нерідко направляють петиції в ООН, зокрема в комісію з прав людини, однак офіційні представники компанії намагаються зробити все, щоб утримати корпорацію в країнах і водночас приймати незалежні рішення і дії та впливати на політичні зміни в державі.
При здійсненні міжнародного бізнесу час від часу виникає проблема сумнівних платежів. Це ділові платежі, що стосуються важливих правових та етичних питань, як в рідній (власній) країні, так і в країні розташування підприємства. Проблеми з сумнівними платежами виникають через відмінність етики і законів різних держав, що потребують різних типів платежів. Найбільш загальними формами сумнівних платежів є політичні платежі, хабарі, комісійні від продажу, рекет, експедиційні платежі. Деякі з цих платежів вважаються нормальними в окремих країнах, але вони розглядаються як неетичні або нелегальні у переважній більшості країн із розвинутою ринковою економікою [3,5].
1.4. Орієнтація міжнародного менеджменту на майбутнє.
Вищі менеджери компаній, що виходять на міжнародні зв'язки, намагаються дотримуватися однієї із трьох основних орієнтацій (філософій) із врахуванням того, якими методами здійснюється вплив центральним керівництвом корпорації чи керівництвом компаній, розташованих в інших частинах світу: а) орієнтація на внутрішній ринок (етноцентрик); б) орієнтація на свій ринок та ринок іншої держави (поліцентрик); в) орієнтація тільки на світовий ринок (геоцентрик).
Етноцентрична орієнтація або орієнтація на свою країну (англ. An ethnocentric or home-country orientation) - це підхід до міжнародного менеджменту, при якому керівництво здійснює практичні дії, які спрацьовують у центрах компанії в рідній державі і повинні обов'язково спрацьовувати ще де-небудь.
Поліцентрична орієнтація або орієнтація на багато країн (англ. A polycentric or host-country orientation) - це підхід до міжнародного менеджменту, при якому керівництво розглядає державу розташування компанії та її населення як дуже важкі для розуміння. Тому вони вірять, що ті частини організації, які розташовані в даній країні, повинні бути представлені головним чином місцевими службовцями, котрі набагато краще знають власну культуру, звички, бізнесову етику та ринок. Як результат дочірні компанії в різних країнах керуються завжди незалежно, знаходяться під контролем місцевих керівників і зв'язані з головним офісом здебільшого через фінансовий контроль. Також із позиційполіцентричної орієнтації місцеві менеджери керують операціями в іншій державі, маючи невелику перспективу займати важливі керівні посади в центрах.
Поліцентричний підхід може бути успішним, якщо прийняття рішень децентралізовано і здійснюється головним чином у країні розташування.
Геоцентрична або світова орієнтація (англ. The geocentric or world orientation) - це підхід до міжнародного менеджменту, при якому керівництво вірить, що глобальний погляд необхідний в обох випадках: у центрах
Loading...

 
 

Цікаве