WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Методи прийняття управлінських рішень - Реферат

Методи прийняття управлінських рішень - Реферат

емоції.
Таким чином, завдання ЛПР завжди полягає в тому, щоб вибрати правильний шлях вирішення і максимально знизити ймовірність помилки.
Оскільки характер роботи керівника, менеджера залежить від рівня керування, на якому він знаходиться, існують розходження й у характері рішень, прийнятих на різних ступенях ієрархічної градації. Проте існує безліч визначених рис, підходів і методів, що є загальними, характерними для будь-якого менеджера. ЛПР завжди дуже важливо знати і бути впевненим у тім, що процедура ухвалення рішення, справді правильна і бажана.
Очевидно, якщо прийняте рішення стає неефективним, то керівництво може швидко втратити повагу своїх працівників і тих осіб поза організацією, на яких прийняте рішення позна-чається сьогодні чи може позначитися в майбутньому.
Вибір, що повинен зробити керівник, щоб сумлінно виконувати обов'язки, обумовлені його посадою, часто називають організаційним рішенням [23].
Ціль організаційного рішення - забезпечення досягнення поставлених перед підприємством завдань і планованих результатів. Тому найбільш ефективним організаційним рішенням з'явиться вибір, що буде насправді реалізований і внесе найбільший вклад у досягнення кінцевої мети, що є в принципі ні чим іншим, як розглянутого раніше функцією керівництва (див. [18] т. 2. Частина 3, гл. 2.1).
Організаційні рішення можна кваліфікувати як запрограмовані і незапрограмовані.
Запрограмоване рішення є результат дій, реалізації визначеної послідовності кроків, подібних до тих, що починаються при вирішуванні математичного рівняння. Інакше кажучи, запрограмовані рішення (процес вибору і результат вибору) найчастіше можна стандартизувати і формалізувати для того, щоб механічно застосувати в повторюваних ситуаціях.
Визначивши, яким повинно бути рішення, керівництво знижує ймовірність помилок і значного мірою заощаджує час, оскільки підлеглим не приходиться розробляти нову правильну процедуру всякий раз, коли виникає відповідна ситуація. Тому ЛПР часто програмує рішення під ситуації, що мають тенденцію регулярно повторюватися.
Незапрограмовані рішення приходиться звичайно приймати в нових, часто несподіваних умовах і обставинах, там, де події неструктуровані і, як правило, сполучені з невідомими факторами.
Потреба в незапрограмованих рішеннях виникає в умовах невизначеності, ризику, при нестабільності зовнішнього і внутрішнього середовища організації, при аварійних ситуаціях і стихійних лихах (див. [18] т. 2, ч. 4, гл. 2).
У реальній роботі будь-якої компанії практично не зустрічаються в "чистому вигляді" запрограмовані і незапрограмовані рішення. Найчастіше вони знаходяться в проміжку між крайніми варіантами. І навіть у ситуації самого неординарного порядку загальна методологія вибору й ухвалення запрограмованого рішення майже завжди буває корисною.
У різних конкретних випадках підходи, а, виходить, і рішення, можуть бути різні. Навіть при однакових ситуаціях різні ЛПР приймуть неоднозначні рішення, що визначається, у першу чергу, психологічними особливостями людини і стилем керівництва, якого дотримується той чи інший менеджер. Особливо це відчутно при колективному ухваленні рішення, коли виникають різні думки по обговорюваному питанню. Якщо різниця в думках і позиціях учасників групового ЛПР значно велика, то оптимальним виходом у такій ситуації є компроміс із взаємними поступками і рішенням, що влаштовує всіх учасників.
Ефективно працюючий керівник завжди розуміє, що будь-яка прийнята альтернатива при ухваленні рішення завжди має певні недоліки, але він змушений його приймати, оскільки це рішення, на його думку, є найбільш бажаним з погляду кінцевого ефекту. Як правило, неприйняття рішення в менеджменті вважається найгіршим виходом з положення. Краще прийняти погане рішення, ніж ніякого, хоча, трапляються обставини, при яких відмовлення від вибору буває гарним рішенням. Це може бути при наявності резерву часу для ухвалення остаточного рішення і є можливість одержати додаткову інформацію, що підвищує виз-наченість сформованих обставин.
Будь-яке рішення, (яким би гарним воно не було) спричиняє певні наслідки для ближнього і далекого оточення, для найближчого і віддаленого майбутнього і, далеко не завжди, ці наслідки можуть бути позитивними. Тому даний аспект накладає певний відбиток на якість прийнятих рішень і його психологічні аспекти, тому що рішення приймають люди і вони (рішення) спрямовані на людей.
3.5. Висновки до розділу
1. Поняття "рішення" у теорії і практиці трактується по-різному. Найчастіше воно розуміється як процес і як акт вибору, і як результат вибору. Мабуть, доцільно слово "рішення" розуміти однозначно, як факт, що здійснився, тобто результат дій ЛПР, що є законом для підприємства чи того підрозділу, для якого воно прийнято. В всіх інших випадках ми можемо говорити про вибір рішення, ухвалення рішення, проектування і планування, що також є одним з видів рішень.
2. Рішення, як таке, має сенс тоді, коли існують альтернативи вибору і визначенню мети цього вибору, тому що безцільний вибір чи відсутність альтернатив не може привести до рішення, як його розуміють у теорії менеджменту.
3. Рішення не мають чіткої і строгої класифікації. Різні автори класифікують їх по різник ознаках і в залежності від галузі і часу їхнього застосування. Очевидно, що невірно розглядати критерії рішення чи класи рішень як альтернативи чи як суперників. Неправильно також думати, начебто всяке рішення можна втиснути в одну оцінку класифікації. Сама наявність класифікації вже допомагає досліднику чи менеджеру розуміти різноманіття нюансів, ціни, чи важливості вимірності цієї економічної категорії.
4. Соціотехнічні об'єкти керування, якими є організації, вимагають комплексного системного підходу при розв'язанні виникаючих проблем. Методологічний підхід до прийняття управлінських рішень дозволяє визначити, що являє собою об'єкт, що піддягає впливу, і в чому полягає діяльність самого ЛПР, а творче перетворення діалектичних принципів розробки управлінських рішень у конкретних умовах забезпечує їхню повноту, своєчасність і оптимальність.
5. Наукова обґрунтованість рішень і їхня оптимальність залежить, з одного боку, від застосовуваних методів, використовуваних у процесі розробки рішень, з іншого боку - від рівня знань і ступеня володіння законами розвитку суспільства і керування. Тому для їхнього обліку і практичного застосування необхідно знати сутність і механізм їхнього прояву, а також ті умови, при яких вони починають діяти.
6. Концепція людських відносин, у яких підкреслюється величезна роль у процесі виробництва соціально-психологічних факторів, стверджує, що на поведінку працівників впливають не тільки економічні стимули, але і соціально-психологічні потреби людей, що беруть участь у всіх складових даного процесу. Відносини між учасниками процесу розробки управлінськихрішень базуються на людському поводженні, його психологічної сутності, індивідуальності, його базових і програмуючих
Loading...

 
 

Цікаве