WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Основні об’єкти планування в діяльності. Роль мотивації у діяльності керівника. Особливості проведення нарад - Контрольна робота

Основні об’єкти планування в діяльності. Роль мотивації у діяльності керівника. Особливості проведення нарад - Контрольна робота


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
на тему:
Основні об'єкти планування в діяльності. Роль мотивації у діяльності керівника. Особливості проведення нарад
План
1. Основні об'єкти планування в діяльності
2. Роль мотивації у діяльності керівника
3. Особливості проведення нарад
1. Основні об'єкти планування в діяльності
Планування відноситься до загальних, базових функцій менеджменту і є відправною ланкою у циклі управління. Планування визначає, якими мають бути цілі організації і що слід робити її членам, щоб їх досягти, тому можна сказати, що воно відображає рівень осмисленості діяльності організації.
Планування - це вміння передбачити цілі організації, результати її діяльності і ресурси, які необхідні для досягнення поставлених цілей.
Планування допомагає відповісти на такі важливі запитання:
1. Якою хоче бути організація?
2. Де організація знаходиться зараз, які результати і умови її діяльності?
3. В якому напрямку вона збирається рухатись?
4. Як, за допомогою яких ресурсів можуть бути досягнуті цілі організації?
Отже, планування - перший і найважливіший етап управління. На основі розробленої системи планів в подальшому здійснюється організація робіт, мотивація задіяного для їх виконання персоналу, контроль результатів та їх оцінка з точки зору планових показників. Але планування - не окрема одноразова дія, а безперервний процес, обумовлений тим, що організації, відгукуючись на виклики зовнішнього середовища, визначають нові або уточнюють старі цілі, для чого у систему планів необхідно внести корективи. Крім того, процес планування - це не проста послідовність операцій складання планів і не процедура, зміст якої в тому, що одна подія обов'язково мусить статись вслід за іншою. Процес вимагає великої гнучкості і управлінського мистецтва. Якщо певні моменти процесу не відповідають поставленій перед організацією меті, то їх можна обійти, що неможливо в процедурі. Люди, які приймають участь у процесі планування, не просто виконують належні функції, а діють творчо і здатні до змін характеру дій, якщо того вимагають обставини.
Планування діяльності підприємства мусить здійснюватися за певною схемою, яка вже відпрацьована світовою практикою управління і добре себе зарекомендувала. Вона включає наступні кроки.
1. Дослідження зовнішнього і внутрішнього середовища організації. Визначаються головні компоненти організаційного середовища, виділяються ті з них, які дійсно мають значення для організації, проводиться збір і відстеження інформації про ці компоненти, складаються прогнози майбутнього стану середовища, оцінюється реальне становище фірми.
2. Встановлення бажаних напрямків і орієнтирів своєї діяльності: бачення, місію, комплекс цілей. Інколи етап встановлення цілей передує аналізу середовища.
3. Стратегічний аналіз. Фірма порівнює цілі (бажані показники) і результати досліджень факторів зовнішнього і внутрішнього середовища (які обмежують досягнення бажаних показників), визначає розрив між ними. За допомогою методів стратегічного аналізу формуються різні варіанти стратегії.
4. Вибирається і ретельно опрацьовується одна із альтернативних стратегій .
5. Готується остаточний стратегічний план діяльності фірми.
6. Середньострокове планування. Готуються середньострокові тактичні плани і програми.
7. На основі стратегічного плану і результатів середньострокового планування розробляються річні оперативні плани і проекти.
8. Реалізація планів.
9. Контроль результатів.
Восьмий і дев'ятий кроки не являються стадіями безпосереднього процесу планування, одначе визначають передумови для створення нових планів, які повинні враховувати:
- що організації вдалося зробити, реалізовуючи свої плани;
- який розрив між плановими показниками і фактичним виконанням.
В цілому процес планування являє собою замкнутий цикл з прямим (від розробки стратегії і визначення оперативних планів до реалізації і контролю) і зворотним (від врахування результатів виконання до переформулювання плану) зв'язками.
Результатом процесу планування є система планів. План включає основні показники діяльності, які мають бути досягнуті до кінця планового періоду. По суті, план - це набір інструкцій для менеджерів, що вказують, яку роль кожна частина організації повинна відігравати у процесі досягнення загальних цілей.
2. Роль мотивації у діяльності керівника
Здійснюючи функції планування та організовування, менедже-ри визначають, що конкретно, ким і в який спосіб повинно бути зроблено для того, щоб забезпечити успішне функціонування підприємства. Але не менш важливим завданням менеджменту є створення механізму приведення в дію всіх ланок організаційної структури фірми, який би забезпечував координацію діяльності працівників і заохочував їх до ефективного виконання заданих функцій згідно визначених цілей і задач. Таким механізмом є продумана і обгрунтована система мотивації, яка дозволяє цілеспрямовано впливати на поведінку людей відповідно до потреб організації.
Вперше слово "мотивація" вжив А. Шопенгауер у статті "Чотири принципи достатньої причини" (1900-1910), після чого даний термін став широко використовуватися для пояснення причин поведінки людей та тварин. У менеджменті це психологічне явище використовується для виявлення важелів впливу на поведінку тих чи інших працівників фірми з тим, щоб, використовуючи ці важелі, моделювати ситуації, коли індивіди згодні працювати відповідно до загальноорганізаційних цілей.
Ні одна дія людини не відбувається без мотивації. Тому для успішного керування поведінкою людей у процесі їх трудової діяльності дуже важливо встановити, чому саме люди працюють. Що викликає у людини бажання і потребу працювати? Чому одним людям напружена праця приносить задоволення, а інші ставляться до неї байдуже або навіть з відразою? Які фактори зумовлюють те або інше ставлення людини до роботи? Яким чином можна посилити зацікавленість працівника у поліпшенні результатів його роботи? На ці та інші подібні запитання можна відповісти, розглядаючи явище мотивації.
Одним із перших запропонував загальну теорію мотивації американський вчений Д. Аткінсон. Він зазначав, що сила прагнення людини досягти поставленої мети може бути описана наступною формулою:
М = Пду х Вдц х Здц
де: М - сила мотивації (прагнення);
Пду - сила мотиву досягнення успіхів як особистісної диспозиції;
Вдц - суб'єктивно оцінювана ймовірність досягнення поставленої мети (цілі);
Здц - особистісне значення
Loading...

 
 

Цікаве