WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Економічні основи управління на підприємстві (Слов'янська теплова електростанція) - Дипломна робота

Економічні основи управління на підприємстві (Слов'янська теплова електростанція) - Дипломна робота

цін. Серед них найбільш поширені прейскурантні ціни, ті що установлюються на стандартизовану кінцеву продукцію. Найчастіше фірма випускає єдині фірмові прейскуранти, особливо, якщо мова йде про споживчів товарів масового попиту (автомобілі, телевізори, радіоприймачі і ін.), іменованих марочними, оскільки вони надходять у роздрібний продаж під товарним знаком фірми-виробника. Прейскурантні ціни є, як правило, фіксованими незалежно від того, реалізується кінцева продукція на закордонному ринку через власну мережу або мережу дилерів та інших торгівельних посередників.
Таким чином, збутові закордонні філії і дочірні компанії, що реалізують марочні товари, вироблені материнською фірмою, користуються єдиними прейскурантами (або каталогами із вказівкою цін), тобто реалізують товари, що поставляють материнською компанією, по встановленим нею цінам. Прибуток таких компаній складається за рахунок наданих їм знижок із прейскурантної ціни, диференційованих залежно від конкретних умов, або за рахунок різниці між прейскурантною ціною і експортною ціною материнської компанії, відображені в рахунках.
Важливе значення в механізмі ціноутворення має розробка методології встановлення цін і визначення структури ціни. Найпоширеніший у сучасних умовах метод, названий в економічній літературі "цільовим" ціноутворенням за принципом "повних витрат". Цей метод припускає встановлення рівня ціни з урахуванням витрат виробництва плюс цільова норма прибутку.
Особливість цього методу в тому, що величина витрат виробництва розраховується не на реальний обсяг виробництва в той або інший період, а на заданий обсяг продукції, обчислений при стандартному або середньому рівні завантаження виробничих потужностей (звичайно близько 70-80%) з урахуванням необхідності відновлення продукції і можливості появи в галузі нових конкурентів. Цим шляхом фірми прагнуть ураховувати коливання ринкового попиту (причому в довгостроковому плані), оскільки їхня рентабельність забезпечується і при значних недовантажених потужностях.
При вирахуванні розрахункової ціни на складне промислове устаткування або комплектне устаткування встановлюється звичайно ціна всієї поставки, а також ціна кожної окремої комплектуючої частини з урахуванням технічних послуг по проектуванню, монтажу і пуску устаткування в експлуатацію. Змінна ціна обчислюється в момент виконання договору шляхом перегляду базисної ціни з урахуванням зміни витрат на матеріали і заробітну плату. Тому при розрахунку змінної ціни особливе значення має визначення структури ціни, тобто процентного співвідношення в ній окремих елементів витрат: постійних, на матеріали, на заробітну плату.
У структурі ціни в сучасних умовах з'являються такі нові елементи, як нарахування на вартість амортизації надлишкових виробничих потужностей, усереднені транспортні витрати, витрати по технічному обслуговуванню, відрахування на науково-дослідні роботи і освоєння нової продукції, на вивчення ринку. У той же час відбулося помітне підвищення частки адміністративних витрат і витрат на рекламу і організацію збутової мережі.
Розробка структури ціни грає винятково важливу роль у механізмі ціноутворення. Структура ціни дозволяє судити про реальні економічні результати діяльності компанії та її окремих підрозділів, про конкурентноздатність продукції на ринку і джерелах прибутку.
У рамках внутрішньофірмового розрахунку ціноутворення будується на інших принципах, і ціни виконують свої функції в модифікованому вигляді. Найважливіша особливість ціноутворення випливає з того, що внутрішньокорпораційнийй оборот не має комерційного характеру, і власне кажучи, не є товарним обміном, тому і ціни у внутрішньокорпораційному обміні не встановлюються під впливом ринкового попиту та пропозиції, а є результатом господарської політики в інтересах фірми в цілому, носять в основному розрахунковий характер.
Ціноутворення грає також важливу роль у зовнішньоекономічній політиці фірми, визначаючи характер, географічний напрямок і структуру її зв'язків. При цьому внутрішньокорпорациійні ціни виступають як зовнішні торгівельні ціни окремих країн і виконують функцію коштів платежу на міжнародному товарообігу.
Оскільки внутрішньофірмовий розрахунок спрямований на підвищення глобальної ефективності діяльності фірми, трансферні ціни використовуються як економічний важіль у реалізації функції планування і контролю і виступають найважливішим елементом економічної політики.
Як інструмент планування трансферні ціни регулюють усередині корпораційні господарські зв'язки, здійснювані на основі спеціалізації і кооперування виробництва; реалізації намічених планом обсягів структури виробництва; забезпечення необхідною сировиною, матеріалами, компонентами родинних компаній у рамках єдиного технологічного циклу забезпечення належної якості продукції, що поставляється.
Як інструмент контролю трансферні ціни покликані забезпечувати досягнення планових показників по прибутках, зниження витрат виробництва на всіх етапах виробничого циклу. Вони також служать інструментом контролю за виконанням фінансового плану (бюджету) і широко використовуються з метою розподілу ресурсів і прибутків усередині компанії.
Трансферні ціни так само, як і ціни в комерційному розрахунку, встановлюються на основі єдиної політики, що розробляється на вищому рівні управління. Однак завдання, виконувані ними, носять специфічний характер. До числа таких завдань належать, зокрема:
o розподіл і перерозподіл прибутку між материнською і дочірньою компаніями з урахуванням організаційної структури фірми, ступеню децентралізації її управління, загальної політики відносно визначення рентабельності;
o переказ прибутку, одержуваного дочірніми компаніями із країн, де існує заборона або обмеження на переказ прибутків;
o навмисне зниження прибутків в окремих дочірніх компаніях через побоювання вимог підвищення заробітної плати робітників і перегляду колективних договорів;
o зниження сум прибуткових податків, що сплачують у глобальному масштабі (мінімізація оподатковування);
o зниження сум мита, що сплачуються за кордоном, та інших податків і зборів;
o розподіл ринків збуту і сфер впливу між закордонними дочірніми компаніями;
o завоювання позицій на нових і важкодоступних ринках;
o проведення єдиної політики в області передачі технології і надання технічних послуг дочірнім компаніям.
Поняття конкурентноздатності фірми містить у собі великий комплекс економічних характеристик, що визначають стан фірми на галузевому ринку (національному або світовому). Цей комплекс може містити в собі характеристики товару, обумовлені сферою виробництва, а такожфактори, що формують у цілому економічні умови виробництва і збуту товарів фірми.
Конкурентноздатність продукції і конкурентноздатність фірми-виробника продукції співвідносяться між собою як частка і ціле. Можливість компанії конкурувати на певному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентноздатності товару і сукупності економічних методів діяльності фірми, що впливають на результати конкурентної
Loading...

 
 

Цікаве