WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Економічні основи управління на підприємстві (Слов'янська теплова електростанція) - Дипломна робота

Економічні основи управління на підприємстві (Слов'янська теплова електростанція) - Дипломна робота

підприємства визначається ключовими економічними цілями і у свою чергу визначає ринкову нішу, дозволяє створити інфраструктуру, адаптувати підприємство до зовнішнього середовища і забезпечити внутрішню координацію дій.
Відсутність єдиного погляду на поняття економічної стратегії обумовлено особливостями національних ринкових відносин, а також рівнем їхнього регулювання з боку держави. Аналіз української практики господарювання із цього погляду дозволяє виділити специфічні моменти антикризового управління.
На підставі вивчення практики більше 30 стабільно працюючих підприємств були виділені наступні елементи економічної стратегії промислового підприємства [19]
1. Стратегія промислового підприємства як процес цілеспрямованого розвитку, що припускає: постановку обґрунтованих цілей і завдань; виділення певних принципів дій (збалансованість, системний підхід, раціональність); пріоритетність дій (виділення значимих проблем і їхнє ранжирування).
2. Напрямки роботи з досягнення цілей підприємства (основної складової економічної стратегії):
o пошук нових ринків;
o розробка нової продукції;
o забезпечення високої якості товарів;
o поліпшення сервісу;
o розробка і впровадження нових технологій;
o придбання і раціональне використання природних ресурсів;
o забезпечення зростання виробництва;
o ефективне просування товару на ринку;
o забезпечення зростання прибутку в плановому періоді.
3. Основні питання розробки економічної стратегії:
а) в області маркетингу:
o сегмент ринку, на якому повинні бути сконцентровані зусилля;
o асортименти і якість продукції;
o розподіл ресурсів на стадії продажів;
o цінова політика;
б) в області виробництва:
o необхідний рівень виробництва;
o покупка комплектуючих або їхнє власне виробництво;
o термін запасів матеріальних ресурсів;
o політика набору або навчання персоналу;
в) в області фінансів:
o обсяг поточних і капітальних витрат;
o строки і напрямки інвестицій;
o джерела фінансування;
г) в області інноваційної діяльності:
o напрямки досліджень;
o строки і характер проведення змін у продукції.
4. Основні етапи розробки стратегії:
а) аналіз результатів діяльності підприємства за певний статистично значущий період, як правило, тривалістю, рівної періоду дії стратегії (це дає можливість визначити пріоритети в розвитку);
б) аналіз портфеля продукції, що включає:
o визначення орієнтації товарної маси на споживача (позиціювання продукції, що випускається);
o визначення конкурентноздатності продукції по якості, витратам, сервісу;
o визначення рівня рентабельності по кожному виду продукції;
o прогнозування обсягів випуску продукції;
в) розробка концепції організаційних змін на підприємстві;
г) визначення і оцінка альтернативних варіантів, а також наслідків прийнятих стратегічних рішень.
5. Умови дієвості стратегії:
o охоплення всіх сфер діяльності підприємства;
o узгодженість із зовнішніми обставинами;
o узгодженість із ресурсними можливостями;
o врахування місії підприємства;
o практичність і реализуємість рішень.
6. Стратегічні принципи:
o не порушувати сформованої на підприємстві рівноваги;
o планувати зміни;
o приділяти головну увагу інноваціям;
o щодня створювати умови для майбутньої діяльності. Основні труднощі, що виникають перед керівниками підприємства при розробці і реалізації стратегії, зводяться до наступного.
1. Зміна стратегії може зруйнувати сформований на підприємстві тип взаємин і викликати протидії, тобто конфлікт корпоративної культури.
2. Застосування нових способів досягнення виживання на ринку може викликати збільшення витрат, пов'язаних з освоєнням нової продукції і не врахованих раніше в економічній стратегії.
3. Недостатньо глибокий аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства може підсилити негативні наслідки хибних стратегічних рішень.
Подолання цих труднощів полегшується, якщо організувати діяльність по стратегічному плануванню відповідно до певних правил з урахуванням наступних умов.
1. Необхідно спиратися на висококваліфікований персонал, оскільки вироблення стратегічних рішень вимагає високопрофесійних кадрів.
2. План реалізації стратегії в часі повинен забезпечувати високі темпи роботи і ритмічність. Чітко визначивши стратегічні цілі, варто енергійно приступати до реформ. Важливий вибір темпу. Неможна йти занадто швидко або занадто повільно. Взявши темп, необхідно витримувати його до певного рубежу.
3. Велике значення має забезпечення високої корпоративної культури змін, яку можна визначити правилом: послідовність плюс довіра дорівнюють економічній впевненості.
4. Істотним моментом у керуванні реалізацією стратегії, налагодженні процесу досягнення мети є мотивація персоналу. Досягнення високої активності персоналу і високої якості роботи забезпечує реалізація правила: добре роблять те, що добре винагороджується.
5. Невизначеність, у якій проводиться стратегія, породжує безліч нових непередбачених питань, що являється причиною групових конфліктів. Важливо конструктивно вирішувати виникаючі конфлікти. Для цього потрібно дотримуватися наступної ефективної лінії поведінки: коли тиск з боку колег або груп особливих інтересів досягає крайнього ступеня, більше задавати питань. Така поведінка забезпечує результативність процесу здійснення стратегії перебудови підприємства.
Виходячи з викладеного, процес стратегічного менеджменту промисловогопідприємства представимо на мал. 2.
Виявленню тенденцій при виробці економічної стратегії промислового підприємства сприяє застосування наступних методів:
o класифікація по характерних ознаках;
o складання двомірних матриць;
o метод логічного квадрата.
В економічній літературі широко застосовується класифікація стратегій з погляду економічного зростання. Групування стратегій за даним критерієм така [21]:
1) стратегія концентрованого зростання припускає вдосконалювання або випуск нової продукції, а також пошук можливостей поліпшення стану підприємства на існуючому ринку або переходу на новий ринок;
2) стратегія інтегрованого зростання забезпечує економічне зростання за рахунок придбання власності, а також створення нових виробничих структур.
При здійсненні цих двох стратегій змінюється положення підприємства усередині галузі;
3) стратегія диверсифіційованого зростання реалізується в тому випадку, якщо підприємство не може розвиватися далі на даному ринку з даним товаром у рамках даної галузі;
4) стратегія скорочення виробництва або стратегія ліквідації реалізується, коли підприємство має потребу в перегрупуванні, структурній перебудові або ліквідації.
Основною ідеєю механізму банкрутства є ліквідація низькорентабельних виробництв. Стратегія ліквідації являє собою процес повного згортання виробництва, коли підприємство не може надалі вести бізнес.
При аналізі діяльності підприємства, оцінці перспектив виникнення кризових становищ важливо розглянути якісне
Loading...

 
 

Цікаве