WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Економічні основи управління на підприємстві (Слов'янська теплова електростанція) - Дипломна робота

Економічні основи управління на підприємстві (Слов'янська теплова електростанція) - Дипломна робота

пожвавлення фірми звичайно встає проблема технологічного устаткування. Зараз в Україні багато виробничих приміщень, де простоює устаткування. Але це звичайно застарілі машини, морально і фізично зношена техніка, непридатна для виробництва конкурентноздатної продукції. Приміщення і виробничу інфраструктуру після деякої реконструкції цілком можна використовувати (що робить проект дешевшим і скорочує терміни його реалізації). Однак, як правило, приходиться здобувати нове обладнання. У більшості випадків прагнуть замовити його за кордоном разом з апробованою ефективною технологією. Це, природно, позбавляє вітчизняне машинобудування замовлень, підсилює безробіття в даній галузі і залежність від зовнішніх постачальників.
Звідси потрібно підтримувати орієнтацію замовників на придбання вітчизняного устаткування, широко залучати до проектів конверсійні підприємства. Але для цього необхідно, щоб вітчизняна техніка не поступалася імпортній по своїх параметрах, була дешевше і мала налагоджені обслуговування і ремонт.
Досвід переконує, що дуже важливо при цьому не потрапити в "чорні діри" економіки, тобто підприємства, що, поглинаючи в достатку ресурси, просто не в змозі зробити конкурентноздатну продукцію. Більшість підприємств оснащені технікою вчорашнього дня, не витримують конкуренції з потоком, що заюшив на внутрішній ринок, високотехнічних, барвисто оформлених товарів з могутньою рекламою, що заполонює покупців. У таких умовах вкладати кошти в підтримку виробників застарілої продукції, що не має перспектив збуту, безнадійна справа.
В антикризовому управлінні особливе чільне значення має якість керівництва, здатність основних менеджерів підприємства вирішувати самим, здавалося б, нерозв'язні проблеми бізнесу, використовуючи весь сучасний інструментарій на основі новаторських методів і прийомів.
1.3. Формування економічної стратегії
антикризового управління
Кризовий стан економіки, падіння обсягів промислового виробництва, зростання взаємних неплатежів, нестача оборотних коштів обумовлюють необхідність розробки на підприємстві стратегій антикризового управління в яких, на наш погляд, повинні знайти відбиття два найважливіших методологічних аспекти:
1) відображення суті антикризового управління на підприємстві;
2) виділення характерних тенденцій.
Антикризове управління являє собою процес подолання кризового стану підприємства, що виникає із причин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру.
Антикризове управління проводиться по наступних напрямках:
o виділення пріоритетних підходів у господарській діяльності тобто своєрідних пунктів зростання, які сприяють підвищенню ділової активності;
o обґрунтоване прогнозування ресурсного забезпечення;
o визначення якісних і кількісних критеріїв оцінки проведеної роботи, а також можливості внесення коректив у дії, впроваджені на підприємстві.
У здійсненні антикризового управління можна виділити наступні вектори.
1. Управління на базі всебічного контролю за виконанням прийнятих рішень. Діяльність підприємства, що перебуває в кризовому стані, на цьому напрямку націлена на відпрацьовування (реакції подій, що сталися, тобто забезпечується реактивна адаптація підприємства). Відповідно до традиційного підходу, прийнятому в менеджменті, будемо вважати, що основною метою підприємства є виживання. Найважливіша властивість, якою воно повинне володіти, - адаптація до зовнішніх умов, що змінюються (падіння збуту, поява нових технологій і ін.), а також резистенція до наслідків внутрішніх конфліктів, що повторюються, і порушень виконавчої дисципліни.
2. Управління на основі прогнозування змін, що реалізується за допомогою стратегічного планування. У системі антикризового управління стратегічне планування розуміється як процес визначення стратегічних цілей і вироблення шляхів щодо їхнього досягнення при наступних умовах: систематичному відновленні асортиментів продукції, що випускається; періодичної реорганізації підприємства; можливому зниженні обсягу продажів і прибутку. Як результат конкурентної боротьби стратегічне планування дозволяє скласти обґрунтований прогноз виробничої діяльності, забезпечити ефективний зворотній зв'язок зі споживачами, високу готовність персоналу до активної діяльності, а також скорочення витрат виробництва і обігу.
3. Управління на основі оперативних рішень, у тому числі в аварійних і інших ситуаціях, що вимагають негайного втручання для досягнення стратегічних цілей. Основними методами такого управління є організаційні зміни, у тому числі удосконалення структури, перепідготовка працівників і їхня ротація, іншими словами, зміна організації відповідно до динаміки зовнішнього середовища як необхідна умова досягнення стратегічних цілей.
У рамках даного напрямку стратегічного менеджменту ефективність досягнення цілей підприємства багато в чому пов'язується з пошуком раціонального співвідношення централізації і децентралізації в організації управління. У корпораціях із централізованою системою управління проблеми вирішуються шляхом вибору операційних правил для всіх членів організації і у переконанні або примушенні співробітників до виконання цих правил.
Досвід українських підприємств показує, що в умовах децентралізованого управління проблема забезпечення ефективного виконання будь-яких правил не може бути вирішена одним лише адміністративним впливом. Свою ефективність довели такі методи, як створення внутріфірмових центрів прибутку, центрів витрат, а також венчурних центрів, розробка трансферних цін для взаєморозрахунків і розподілу ресурсів.
На практиці антикризове управління складається у виробці та застосуванні комплексу заходів,здатних забезпечити якісні зміни у виробництві і збуті. На підприємствах подібна система заходів реалізується за допомогою розробки економічних стратегій, спрямованих, насамперед на впорядкування фінансових потоків, які дістали назву фінансового оздоровлення. При цьому стратегія розглядається як довгостроковий розвиток підприємства і системи його взаємин із внутрішнім та зовнішнім середовищем, що веде підприємство до досягнення намічених цілей.
Дослідженню змісту і ролі економічної стратегії підприємства присвячені багато наукових вітчизняних і закордонних публікацій. Стратегія, наприклад, японської корпорації розуміється як система довгострокового розподілу ресурсів, що дає уявлення про майбутній стан компанії на ринку.
Головними компонентами економічної стратегії фінського менеджменту виступають широта охоплення інтересів різних взаємозалежних груп, раціональне використання ресурсів на основі оригінальних навичок, ув'язування різних інтересів в умовах конкуренції, взаємодія з навколишнім середовищем.
В американському менеджменті стратегія являє собою модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей на основі координації і розподілу ресурсів компанії. При цьому виділяється портфельна стратегія, що зв'язується з управлінням власністю (її придбанням і продажем), і ділова стратегія, ціль якої - досягнення конкурентних переваг.
Таким чином, стратегія
Loading...

 
 

Цікаве