WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Функції адміністративного права щодо інформатизації та удосконалення державного управління - Реферат

Функції адміністративного права щодо інформатизації та удосконалення державного управління - Реферат


Реферат на тему:
Функції адміністративного права щодо інформатизації та удосконалення державного управління
Функції права щодо удосконалення державного управління на основі інформатизації різноманітні та багатоаспектні. У спеціальній юридичній літературі їм приділяється чимало уваги. При цьому увага переважно концентрується на адміністративно-правових аспектах (владних).
Ця проблема розглядається на рівні специфічного методу інформаційного права: комплексного застосування методів провідних галузей права: конституційного, адміністративного, цивільного, трудового та кримінального.
У цілому техніко-юридичні аспекти у правовому забезпеченні інформатизації управління соціальними системами виконують регулятивну, інформаційно-рекомендовану, організаційну, охоронну та захисну функції. У своїй основі вони є засобом підтримки використання досягнень науки і техніки у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення управління соціальними системами. Широке застосування у правовому регулюванні техніко-юридичних актів свідчить про розширення галузей правозастосування у зв'язку з інформатизацією.
Серед аспектів інформатизації треба відзначити й функцію організації соціального управління в такій підгалузі суспільних інформаційних відносин, як наука, а також відносини, пов'язані з науковою діяльністю та використанням її результатів. Ця інституція суспільних інформаційних відносин тісно пов'язана з іншими сферами соціального буття, зокрема його безпеки та інформації щодо цього: охорони навколишнього середовища (екологічної безпеки), життя та здоров'я людей (особистої безпеки), громадського порядку і безпеки, безпеки держави, міжнародного правопорядку (миру, безпеки людства).
Ці функції (у юридично-технічному аспекті) держава реалізує через правове регулювання управління науково-технічними процесами, їх стандартизацію, метрологію шляхом формування і реалізації державної науково-технічної політики. При відповідному формуванні методології інформатизації у майбутньому правозастосування має значно розширити свої функції.
Підвищення ролі права та розширення сфер правозастосування у зв'язку з використанням досягнень науки і техніки в соціальному управлінні визначаються тією обставиною, що під впливом новітніх інформаційних технологій (високих інформаційних технологій) існує потреба суттєво удосконалювати чинну структуру державних органів, систему зв'язків між ними, упорядковувати потоки та обсяги інформації тощо.
Наприклад, у процесі розробки автоматизованих (комп'ютерних) інформаційних систем управлінського призначення повинні чітко передбачатися визначені завдання та функції кожного структурного підрозділу, розроблятися положення про них і на основі цього складатися посадові інструкції для кожного працівника. При цьому потрібно встановлювати, які керівні дії можна і треба автоматизувати, а які залишити людині, побачити "порожнечі" у правовому регулюванні.
Без створення попередньої організаційно-правової моделі управлінських відносин використання досягнень інформатики може стати не лише дорогим, а й збитковим. Тому у процесі розробки автоматизованих (комп'ютерних) інформаційних систем управлінського призначення визначальною є не тільки технічна сторона питання, а й організаційно-правова, яка в підсумку повинна визначати економічний ефект інформатизації конкретного органу управління соціальною системою. Сам перелік питань, що розв'язуються у процесі організації автоматизації управлінської діяльності, свідчить на користь такого висновку.
У літературі обґрунтовано вказується, що в процесі організації і створення автоматизованих (комп'ютерних) систем управлінського призначення повинні визначатися принципи побудови внутрішньої структури органу управління; перелік функцій управління, що виконуються органом управління як в цілому, так і його структурними підрозділами.
При формуванні концепцій інформатизації конкретного органу управління соціальною системою також повинні враховуватися такі чинники:
o ступінь централізації та децентралізації функцій;
o обґрунтування кількості структурних підрозділів;
o типові структури і типові штати апарату;
o необхідна кількість співробітників.
Слід зазначити, що управлінський персонал розподіляється згідно зі специфікою функцій, обсягом і складністю робіт в умовах інформатизації та ін. При цьому визначають такі показники:
o можливість автоматизації окремих функцій органу управління;
o загальний порядок збору, опрацювання, видачі та зберігання інформації;
o розподіл потоків даних за рівнями керівництва з урахуванням кількості працівників, їхньої кваліфікації;
o встановлення наявності типових і ситуаційних алгоритмів та можливості наявних комп'ютерних програм, їх систем, пакетів (software), засобів обчислювальної техніки (hardware), які дають змогу виконати автоматизований аналіз інформації.
При цьому розробляється порядок узгодження, візування, затвердження документів, які складають правила ухвали управлінських рішень.
Безсумнівно, при розв'язанні цих питань необхідною умовою є використання правових засобів.
В організаційно-правовому аспекті за допомогою права та правового регулювання закріплюються:
o система органів управління;
o порядок їхнього створення;
o їхні функції (цілі), завдання, компетенція.
Великого значення при цьому набуває і та обставина, що в умовах інформатизації управління потрібна чітка класифікація прав, обов'язків і відповідальності суб'єктів правовідносин, визначення санкцій за їх порушення. При цьому за основу повинні братися принципи, норми, положення, визначені у Конституції України, щодо верховенства прав людини, а також положення чинного законодавства України, що не суперечать нормам Конституції.
Наприклад, для розв'язання різних керівних завдань в умовах інформатизації органів державного управління вимагається і різний ступінь використання досягнень науки і техніки.
Не можна не побачити великої різниці між потребою автоматизації управлінської праці в галузі керування економікою (господарською діяльністю), соціально-культурним розвитком і адміністративно-політичною галуззю державного управління.
В останній, як відомо, перебільшують контрольні функції, що зумовлює потребу мати точні виміри показників контрольованих процесів. Щодо цього наука ще повинна напрацювати відповідні теоретичні підходи і засади. Перелік завдань певної організаційної структури вказує на потребу накопичення, опрацювання, зберігання та використання при розробці рішень великого обсягу якісної різноманітної інформації.
У сучасних умовах для успішного здійснення керівних функцій виникає потреба аналізувати великі обсяги інформації для планування, розподілу сил і засобів відповідних органів управління соціальними системами щодо забезпечення взаємодії, координації її з іншими соціальними структурами.
Така робота пов'язана з опануванням наукових методів і методик збору й узагальнення даних, якіхарактеризують сили і засоби цих органів, середовище їхнього функціонування, результати управлінських дій тощо. Це обумовило впровадження в керівну діяльність автоматизованих інформаційно-аналітичних комп'ютерних систем, які є сумісними за своїм характером і дають змогу автоматично накопичувати, опрацьовувати та використовувати дані з інших органів управління соціальними системами для розробки ефективних управлінських рішень.
Досвід інформатизації свідчить, що суттєві зміни відбуваються в правовому забезпеченні системи управління, коли фахівці у галузі права, інформатики і теорії управління соціальними системами спільно розв'язують проблему правового регулювання інформатизації на принципах демократизму, відкритості і пошуку консенсусу. Поспішність і однобокість у правовому регулюванні веде до збільшення ентропії (невизначеності) у державі.
Скажімо, парадоксальною є ухвала Верховною Радою України концепції через закон. Практика свідчить, що такого змісту нормативні акти (за природою - юридично-технічні) доцільніше ухвалювати через постанову.
З погляду техніки правотворення, концепції, доктрини стратегії повинні набувати юридичної форми через постанови, укази, але не через закони.
Очевидно, що зазначена проблема має дискусійний характер, але ж так можна поставити під сумнів усю юридичну
Loading...

 
 

Цікаве