WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Формування оборотних коштів - Реферат

Формування оборотних коштів - Реферат

правило, до позапланового залучення в господарський оборот підприємства коштів інших підприємств, організацій чи окремих осіб. Використання цих
коштів у межах діючих термінів оплати рахунків і зобов'язань має закономірний характер. Однак у більшості випадках кредиторська заборгованість виникає в результаті порушення розрахунково-платіжної дисципліни. У зв'язку з цим у підприємств виникає кредиторська заборгованість постачальникам за отримані, але не оплачені товарно-матеріальні цінності. При порушенні термінів сплати податкових платежів виникає прострочена заборгованість податковим органам. Несвоєчасні внески в позабюджетні фонди й інші неплатежі також приводять до виникнення незаконної кредиторської заборгованості. Кредиторська заборгованість поєднана з утворенням дебіторської заборгованості, є основним джерелом її покриття.
В обороті підприємства, крім банківських кредитів і кредиторської заборгованості, можуть міститися інші залучені кошти.
Це залишки фондів, резервів і цільових коштів самої організації, що тимчасово не використовуються за прямим призначеням. Цільові фонди і резерви організації утворяться за рахунок собівартості, прибутку й інших цільових надходжень. До цієї групи кошів відносяться амортизаційний фонд, ремонтний фонд, резерв майбутніх платежів, фінансовий резерв, преміальний і благодійний фонди тощо. Усі ці фонди і резерви організації у встановлений термін використовуються за цільовим призначенням. Втягуватися в оборот як джерела покриття оборотних коштів можуть лише залишки цих фондів на період часу, що передує їх цільовому використанню.
Управління процесом формування оборотних коштів багато в чому визначає ефективність використання оборотних коштів. Поліпшення використання оборотних коштів з розвитком підприємництва здобуває усе актуальніше значення, тому що вивільнені при цьому матеріальні і грошові ресурси є додатковим внутрішнім джерелом подальших інвестицій. Раціональне й ефективне використання оборотних коштів сприяє підвищенню фінансової стійкості організації і її платоспроможності. У цих умовах організація вчасно і повністю виконує свої розрахунково-платіжні зобов'язання, що дозволяє успішно здійснювати комерційну діяльність.
Ефективність використання оборотних коштів характеризується системою економічних показників, одним із яких є співвідношення розміщення їх у сфері виробництва і сфері оборот. Чим більше оборотних коштів обслуговує сферу виробництва, а всередині останньої - цикл виробництва (зрозуміло, за відсутності наднормахибних запасів товарно-матеріальних цінностей), тим раціональніше вони використовуються.
Про ступінь використання оборотних коштів можна судити за показником віддачі оборотних коштів, що визначається як відношення прибутку від реалізації до залишків оборотних коштів.
Найважливішим показником інтенсивності використання оборотних коштів є швидкість їх оборотності.
Оборотність оборотних коштів - це тривалість одного повного кругообігу коштів, починаючи з першої і завершуючи третьою фазою. Чим швидше оборотні кошти проходять ці фази, тим більше продукції підприємство може зробити з однією і тією ж сумою оборотних коштів. У різних суб'єктів господарювання оборотність оборотних коштів різна, тому що залежить від специфіки виробництва й умов збуту продукції, від особливостей у структурі оборотних коштів, платоспроможності підприємства й інших факторів.
Швидкість оборотності оборотних коштів обчислюється за допомогою трьох взаємозалежних показників: тривалості одного обороту в днях, кількості оборотів за рік (півріччя, квартал), а також розміру оборотних коштів, що припадають на одиницю реалізованої продукції.
Обчислення оборотності оборотних коштів може проводитися як за планом, так і фактично. Планова оборотність може бути розрахована тільки за нормованими оборотними коштами, фактична - за всіма оборотними коштами, включаючи ненормовані. Зіставлення планової і фактичної оборотності відбиває прискорення чи уповільнення оборотності нормованих оборотних коштів. При прискоренні оборотності відбувається вивільнення оборотних коштів з обороту, при уповільненні виникає необхідність у додатковому залученні коштів в оборот.
Оборотність може бути визначена як загальна, так і часткова.
Тривалість одного обороту в днях визначається на підставі формули
де 3 - залишки оборотних коштів (середньорічні чи на кінець майбутнього (звітного) періоду), грн.; Д- кількість днів у звітному періоді; ? - обсяг товарної продукції (по собівартості чи в цінах), грн.
Коефіцієнт оборотності (К0) показує кількість оборотів, здійснених оборотними коштами (за півріччя, квартал), і визначається за формулою
Коефіцієнт завантаження оборотних коштів (KJ - це показник, зворотний коефіцієнту оборотності. Він характеризує величину оборотних коштів, що припадає на одиницю (1 грн, 1 тис. грн, 1 млн. грн) реалізованої продукції. Обчислюється цей показник за формулою
Цей показник свідчить про раціональне, ефективне чи, навпаки, неефективне використання оборотних коштів (лише за умов зіставлення даних за кілька років і виходячи з динаміки коефіцієнта).
Загальна оборотність характеризує інтенсивність використання оборотних коштів у цілому по усіх фазах кругообігу, не відбиваючи особливостей кругообігу окремих елементів чи груп оборотних коштів. У показнику загальної оборотності ніби нівелюється процес поліпшення чи уповільнення оборотності засобівв окремих фазах.
Розглянуті вище взаємозалежні показники оборотності відбивають загальну оборотність оборотних коштів. Для виявлення конкретних причин зміни загальної оборотності обчислюється показник часткової оборотності оборотних коштів.
Часткова оборотність відбиває ступінь використання оборотних коштів у кожній окремій фазі кругообігу, у кожній групі, а також по окремих елементах оборотних коштів. Оборотність оборотних коштів за окремими видами (сировина, матеріали, паливо тощо), обчислювана при розрахунку нормативів власних оборотних коштів, визначається за тими ж формулами, виходячи з залишків цих видів товарно-матеріальних цінностей (С0) і обороту по витраті їх за відповідний період. Так, за оборот (Т) для визначених видів виробничих запасів приймається не обсяг товарної продукції, а витрата конкретного виду оборотних коштів у процесі виробництва за відповідний період.
У результаті прискорення оборотності визначена сума оборотних коштів вивільняється.
Абсолютне вивільнення оборотних коштів відбувається тоді, коли фактичні залишки оборотних коштів менші за норматив чи залишки оборотних коштів за попередній (базовий) період при збереженні чи збільшенні обсягу реалізації за цей період. При централізованій системі управління кошти, що вивільнилися з обороту, передавалися керівній організації. З проведенням приватизації й акціонування, повністю вивільнившись, оборотні кошти можуть бути спрямовані самою організацією на подальше розширення виробництва, освоєння нових видів виробів, поліпшення системи постачання і збуту й на інші заходи удосконалення підприємницької діяльності.
Відносне вивільнення оборотних коштів відбувається у тих випадках, коли прискорення оборотності оборотних коштів відбувається одночасно з ростом обсягу виробництва. Вивільнені при цьому кошти не можуть бути вилучені з обороту, тому що поміщені в запаси товарно-матеріальних цінностей, що забезпечують зростання виробництва. Відносне вивільнення оборотних коштів, як і абсолютне, має єдину економічну основу і значення, тому що означає для суб'єкта господарювання додаткову економію коштів.
Прискорення оборотності і вивільнення в результаті цього оборотних коштів у будь-якій формі дозволяє організації направити їх за своїм розсудом на розвиток підприємницької діяльності й обійтися без залучення додаткових фінансових ресурсів.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Закон України "Про страхування" // Урядовий кур'єр. - 1996. - 18 квіт.
2. Страховое цело: Учебник / Под ред. Л. И. Рейтмана - М.: Рост, 1992. - 530 с.
3. Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. С. С. Оса-дець. - К.: КНЕУ, 1998. - 528 с.
4. Степанов Д. В. Державне регулювання економіки і правові аспекти формування ринкових відносин суспільства // Персонал. - 2000. - № 2 (56). - додаток № 4(9). - С. 195-197.
5. Степанов Д. В., ФедоренкоВ. Г. Страхування як складова частина інвестиційного процесу // Економіка України. - 2000. - № 12. - С. 80-83.
6. Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент: Навч. посіб. - К.: МАУП, 1999.- 184с.
Loading...

 
 

Цікаве