WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Банки і банківська система - Реферат

Банки і банківська система - Реферат

прибутку.
Абсолютний розмір облікового (позичкового) відсотка визначається в кожний певний момент попитом і пропозицією на позичковий капітал, рівнем інфляції у країні, очікуваними перспективами розвитку економіки. Відсотки, стягнуті банками, розрізняються залежно від строків і розмірів наданих позичок, їх спроможності, форм кредитування, ступеня кредитного ризику тощо. Для великих надійних дебіторів, як правило, застосовують знижені відсоткові ставки і пільгові умови кредитування. Рівень відсоткових ставок зазнає великих коливань. Скажімо, у 70-х - на початку 80-х років ставки відсотка піднімались у СІЛА до 20 %, у Франції - до 24 %. До кінця 80-х років ці ставки знизилися до 4,5 %. Інвестиційна діяльність великих банків дає їм можливість зосередити у своїх руках великі пакети акцій промислових та інших підприємств. Комерційні банки звичайно недержавні.
Інвестиційні банки спеціалізуються на фінансуванні та довгостроковому кредитуванні різних підприємств і галузей. Звичайно розрізняють фінансові інвестиції - купівля банком цінних паперів, тобто вкладення грошей у цінні папери, і "реальні" інвестиції - вкладення капіталу у промисловість, будівництво, сільське господарство, тобто в об'єкти виробничої і невиробничої сфери.
Іпотечні банки надають позички під заставу нерухомого майна, переважно землі на тривалий термін (10-15 років). Іпотека - одна з перших форм кредиту-на жаль, забута у країнах неринкового типу.
Віддаючи в заставу нерухомість, боржник лише формально зберігає право власності на неї, фактично ж він перебуває у становищі орендаря, що виплачує кредитору орендну плату у формі відсотка. У разі несплати іпотечного боргу вчасно нерухомість продають з аукціону. У США ставка відсотка за іпотечним кредитом досягає 19-20 % річних.
Інноваційні банки, або фонди, здійснюють кредитування (в основному венчурне, тобто пов'язане з певним ризиком) на всіх етапах і стадіях інноваційного процесу створення та впровадження різних нововведень і науково-технічних розробок.
Ощадні банки - це фінансово-кредитні установи, які залучають вільні кошти населення, зберігають заощадження, здійснюють безготівкові розрахунки, надають населенню кредити, здійснюють розрахунково-грошові операції з обслуговування населення, включаючи операції з цінними паперами.
Існує багато інших різновидів фінансово-кредитних організацій, зокрема ломбарди, які видають грошові позички під заставу рухомого майна, ротарі-фонди та інші добродійні фонди, що фінансують програми підвищення освіти й охорони здоров'я.
Важливу роль у світі відіграють міжнародні, міждержавні банки, зокрема Міжнародний банк реконструкції і розвитку. Банк міжнародних розрахунків, Міжнародний банк економічного співробітництва. Європейський інвестиційний банк.
Аналіз розвитку банківської системи України показує, що незважаючи на труднощі переходу до ринкових відносин вона все-таки просувається до ринку. Про це свідчить роздержавлення банків і створення недержавних банківських структур в особі комерційних банків. Спостерігається тенденція до значного обмеження прав, повноважень, функцій Центрального державного банку. З'являються перші ознаки конкуренції між комерційними банками.
В умовах ринкової економіки різні комерційні банки виплачують за вкладами різні відсотки. Тому вкладники самостійно вирішують, у який банк вигідніше вкласти гроші. Найчастіше вибір припадає на банк, який дає більший відсоток за депозитами (вкладами), однак одночасно слід ураховувати надійність, стабільність банку. У капіталістичній ринковій економіці стабільний твердий відсоток виплачують державні банки, але він дещо нижчий, ніж той, який виплачують комерційні банки. Таким чином, у своїй діяльності банки використовують як власний капітал, так і залучений у формі різних вкладів, що акумулюють вільні кошти підприємств і населення.
Умовою успішного і надійного функціонування кожного комерційного банку, як і банківської системи загалом, є не тільки підприємливість банків, а й політика регулювання і страхування з боку держави. В Україні законодавче розмежовано відповідальність держави і банків, що виражено у принципах: "Банки не відповідають за зобов'язаннями держави, держава не відповідає за зобов'язаннями банків", "Комерційні банки незалежні від державної влади у прийнятті ними рішень, пов'язаних з оперативною банківською діяльністю". Однак здійснювати централізоване регулювання процесу створення і діяльності банків, запобігати краху банківської системи, контролювати кількість грошей і кредитувати, страхувати банківські депозити повинна держава.
Органом такого регулювання покликаний бути Центральний державний банк незалежно від типу економіки (ринкової чи неринковоі), який у своїй діяльності повинен підпорядковуватися не уряду, а вищому законодавчому органу держави.
Центральний державний банк повинен забезпечувати стабільність грошового обігу, сприяти здійсненню єдиної державної фінансово-кредитної політики, регулювати діяльність комерційних банків, захищати інтереси кредиторів і вкладників.
Одним із поширених способів регулювання діяльності комерційних банків і функціонування фінансово-кредитної системи є встановлення та зміна відсоткових ставок. Наприклад, при збільшенні встановлюваних Центральним банком відсотків за надання позичок відсоток за кредити, що їх надають клієнтам комерційні банки, також збільшується.
Утруднений комерційний кредит знижує масштаб інвестицій у підприємницькому секторі. Щоб одержати прибуток і сплатити відсотки за кредити, підприємці робитимуть інвестиції у високоприбуткові цінні папери.
До того ж Центральний банк здатний регулювати господарську, підприємницьку діяльність, запроваджуючи обмеження на розмірвідсоткових ставок за операціями комерційних банків у вигляді мінімальної і максимальної меж коливання ставок. Приміром, щоб знизити активність банків за кредитними операціями з метою зменшення розмірів інвестицій, Центральний банк може встановити мінімальну відсоткову ставку на дуже високому рівні - 20 або ЗО % річних. Тоді брати комерційний кредит для здійснення інвестицій буде доцільно тільки при невеликому терміні окупності, що не перевищує, скажімо, 5 років. Після закінчення цього терміну вкладення почнуть приносити підприємцю прибуток.
Інший спосіб регулювання дії комерційних банків полягає у встановленні норм обов'язкових резервів. За законом усі комерційні банки зобов'язані тримати частину своїх коштів у Центральному банку. Це робиться з метою страхування, спроможності та ліквідності вкладів. Розмір обов'язкових резервів встановлюється у відсотках до зобов'язань комерційних банків.
Центральний банк має право давати дозвіл на створення комерційних банків і може відмовити в їх відкритті, якщо цілі організації не відповідають інтересам економіки держави, в разі хисткого фінансового становища засновників або учасників, надання недостовірних відомостей.
Центральний банк має право ліцензувати операції, які здійснюють інші банки в іноземній валюті у країні і за кордоном, видавати дозвіл на залучення кредитів з-за кордону в межах ліміту зовнішньої заборгованості. Центральний банк веде книгу реєстрації банків.
З метою забезпечення фінансової стабільності комерційних банків і захисту інтересів їх кредиторів Центральний банк має право встановлювати економічні нормативи для комерційних банків.
Центральний банк може бути наділений правом встановлювати порядок або організаційні обмеження кредитування, здійснювати інші операції.
У сфері організації обігу грошових знаків Центральний банк має монопольне право випуску в обіг і вилучення з обігу грошових знаків. Він організовує виготовлення, перевезення та збереження грошових знаків, визначає порядок їх заміни і знищення.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Бочаров В. В. Финансово-кредитные методы регулирования рынка инвестиций. - ?.: Финансы и статистика, 1993. - 243 с.
2. Гильфердинг Р. Финансовый капитал. Исследования новейшей фазы в развитии капитализма. - М.: Изд-во соц.-экон. лит., 1959. -491 с.
3. Розвинення фінансово-банківської сфери-шлях до удосконалення інвестиційної політики / Д. В. Степанов, В. В. Степанова, В. Г. Фе-доренко та ін. // Фондовий ринок. - 2001. - № 2 - С. 12-16.
Loading...

 
 

Цікаве