WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Показники і методи вимірювання продуктивності праці - Реферат

Показники і методи вимірювання продуктивності праці - Реферат


Реферат на тему:
Показники і методи вимірювання продуктивності праці
Продуктивність праці, як було вказано вище, являє собою співвідношення між кількістю продукції, виробленої певною організаційною структурою, і кількістю затрат, використаних у тій самій організаційній системі для випуску цієї продукції. Щоб виміряти продуктивність, треба взяти кількісний вираз продукції та затрат і зіставити їх. Розрізняється продуктивність індивідуальної і суспільної праці.
Показниками продуктивності індивідуальної (живої) праці служать виробіток і трудомісткість. Вони пов'язані між собою обернено пропорційною залежністю:
де В - виробіток; ТЕ - трудомісткість виробництва одиниці продукції; V - обсяг виробництва продукції (робіт, послуг); Тж - затрати живої праці на випуск продукції (виконання робіт, послуг) у годинах.
Методи визначення виробітку залежать від способів вимірювання продукції, що виробляється.
Існують три основні методи визначення обсягу продукції і відповідно середнього виробітку - натуральний, трудовий і вартісний.
Продуктивність суспільної праці вимірюється тільки у вартісному виразі на підставі національного доходу. Для визначення рівня продуктивності суспільної праці (Пс) різниця між валовим суспільним продуктом (Ув) і матеріальними затратами (М) ділиться на чисельність зайнятих (Ч3) у суспільному виробництві:
Для визначення середньорічного темпу приросту продуктивності праці (/пс) ПРИ наявності цього показника за певну кількість років (п) використовується формула
де /Пз - індекс загального темпу зростання продуктивності праці за ? років. Для того щоб не розраховувати корені ?-го ступеня, є спеціальні довідкові таблиці.
Натуральний метод - обсяг виробництва продукції виражається у фізичних одиницях - штуках, кілограмах, метрах і т. ін. Такий спосіб вимірювання обсягу продукції, що випускається, є найбільш точним, але він має досить обмежену сферу застосування, оскільки мало яке підприємство випускає однорідну продукцію. У багатьох організаціях затрати дуже різноманітні навіть у межах одного виду ресурсів. Наприклад, кондитерська фабрика випускає шоколадні цукерки, карамель, печиво, тобто таку продукцію, яку підсумовувати за вагою не можна. Тонна нафти, добута з однієї свердловини, не дорівнює за своїми якостями тонні нафти, добутої з іншої свердловини. Продукцію машинобудівного або деревообробного підприємства, яке випускає великий асортимент продукції, виразити через натуральний показник неможливо.
Виробіток у натуральному виразі (Вн) визначається діленням обсягу продукції (У) в натуральних одиницях обчислення на число робітників (чр) або на кількість витраченого робочого часу (Тж) за формулою
Тому використовується ще умовно-натуральний метод вимірювання обсягу виробництва продукції, заснований на приведенні різних виробів до одного вимірника. Наприклад, різні сорти мила перераховуються в єдиний сорт мила з 40 % вмістом жиру, а різні сорти палива - в умовне паливо з теплотворною здатністю 7000 ккал/кг. Застосування цього методу також можливе лише в деяких галузях народного господарства.
Трудовий метод заснований на використанні норм трудових затрат (нормо-годин) для характеристики обсягу виробництва. Він придатний для оцінювання продуктивності праці на окремих ділянках виробництва, в цехах, але потребує чіткої обґрунтованості використовуваних норм. Застосування цього методу не має широкого розповсюдження, тому що при різнонапруженості норм він дає суттєві викривлення.
Виробіток за трудовим методом (Вщ) визначається діленням суми добутків обсягів окремих видів продукції в натуральному виразі (У,) і відповідних величин затрат праці на одиницю продукції (ТЕ ) на число робітників (працюючих) за формулою
Вартісний метод є найбільш універсальним, оскільки дає змогу проводити порівняння рівня і динаміки продуктивності праці на підприємстві, у галузі, регіоні, країні.
Для вимірювання обсягу виробництва застосовується низка показників.
Перевага показника вартості валової продукції полягає в тому, що обчислення продукції різних підприємств і в різні роки в єдиних оптових цінах підприємств за станом на будь-який час дозволяло нівелювати зміни цін у різні періоди і досягати за цим критерієм порівнянності показників. Однак вартість валової продукції відображає затрати не тільки живої, а й минулої праці, уречевленої в сировині, матеріалах, покупних напівфабрикатах, деталях і вузлах, що надходять за кооперацією. Більш дорога сировина, що надходила на обробку, збільшувала вартість валової продукції і відповідно рівень продуктивності праці без будь-якої участі робітників підприємства. До таких самих наслідків приводили зміни у кооперації, коли підприємство А припиняло випуск якого-небудь вузла майбутнього виробу внаслідок того, що цей вузол став надходити до нього за кооперативними поставками з підприємства Б. Вартість вузла продовжувала входити до вартості виробу, що випускався підприємством А, але затрат праці на виготовлення цього вузла воно вже не несло, штучно завищуючи за рахунок цього продуктивність праці. У вартість валової продукції входить також вартість незавершеного виробництва на початок і на кінець періоду. Таким чином, за рахунок збільшення обсягів незавершеного виробництва підприємства можуть підвищувати вартість валової продукції, а разом з нею і показник продуктивності праці.
Показник вартості товарної продукції вільний від впливу обсягів незавершеного виробництва, але зберігає інші недоліки, що властиві показнику валової продукції.
У деяких галузях для характеристики обсягів виробництва може використовуватися показник нормативної вартості обробки (НВО), до якого входить нормативна вартість затрат живої праці: заробітна плата основних виробничих працівників з відрахуваннями на соціальне страхування, цехові та загальнозаводські витрати, розраховані за нормативами.
Достоїнством показника НВО є те, що він здебільше вільний від затрат минулої праці - вартості сировини, матеріалів, покупних виробів (за винятком тієї їх частки, яка входить до загально-цехових і загальнозаводських витрат). До недоліків НВО відноситься те, що вона враховує не фактичну вартість обробки, а лише її нормативне значення, не характеризуючи новоствореної вартості. Доцільність використання цього показника викликає сумніви через нечіткість його економічного змісту.
Найповніше уявлення про внесок підприємства у створення продукції дає показник вартості чистої продукції - новоствореної вартості, тому що на його величину не впливають затрати на сировину, матеріали, покупні напівфабрикати і вузли, він вільний від вартості амортизаційних відрахувань. Чиста продукція, являючи собою заробітну плату з нарахуваннями, прибуток, точно характеризує новостворену вартість, якщо продукція реалізується за ринковими цінами. Встановлення вартості чистої продукції стає проблематичним, коли монопольні ціни спотворюють реальний внесок підприємства у створення нової
Loading...

 
 

Цікаве