WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Соціологічні моделі комунікації - Реферат

Соціологічні моделі комунікації - Реферат

ризику.
2. Ранні приймаючі (13,5 %), які мають певний авторитет і вплив у суспільстві.
3. Рання більшість (34 %), що приймає нові ідеї ще до засвоєння їхпересічними громадянами. Ця група часто орієнтується на думку попередньої групи (лідерів).
4. Пізня більшість (34 %) є скептично налаштованою і сприймає нове після того, як середньостатистичні громадяни вже сприйняли ці новації.
5. Пізні приймаючі (6 %) є традиціоналістами і консерваторами, що погоджуються сприйняти нове в останню чергу.
Отже, дифузія нових ідей здійснюється нерівномірно в різних сегментах суспільства.
На думку ?. Роджерса, для досягнення пропагандистської мети треба, щоб про ваші ідеї дізналося 50 % населення. Якщо 5 % населення вам вдалося переконати, вважайте, що "процес пішов". А за умов досягнення 20 % ефективності рекламної кампанії "процес" зупинити вже неможливо. При цьому дослідник вважав, що:
o дуже важливою є міжособистісна комунікація серед людей одного віку та соціальної групи;
o пропаганда урядових кіл є неефективною;
o достовірність комунікативних джерел частково визначає успіх кампанії;
o мас-медіа не можуть змінити поведінки людей із сформованою раніше точкою зору.
Механічно переносити цю типологію разом із процентним співвідношенням різних соціальних груп за критерієм сприйняття інновацій на український ґрунт не варто. Проте з урахуванням української ментальності та суспільно-історичного досвіду українського народу з поправкою на тезу "українці довго запрягають, та швидко їдуть", дифузна теорія Е. Роджерса заслуговує на ретельне вивчення.
Модель брамника
Автором моделі є відомий американський дослідник Курт Левін, який "брамника" (datekeeper) розглядав як людину, що приймає рішення. Якщо це домогосподарка, то вона вирішує, який сорт м'яса купити додому. Якщо це редактор газети, то саме від нього залежить, яку інформацію "поставити в номер".
Отже, "брамник" у цій моделі - той, хто контролює потік новин, препарує його, повторює, розширює інформацію, здійснює її цензуру.
Дослідження Д. Уайта показали, що реально "ставлять у номер", себто використовують у мас-медіа, не більш 10 % інформаційних повідомлень, що надходять до засобів масової комунікації.
Як бачите, простір для творчості потенційного цензора величезний.
Модель "Структура новини"
На думку автора цієї комунікативної моделі А. Т. Ван Дейка, ідеологія диктує взаємозв'язок соціальних відносин, впливає на створення, трансформацію і застосування знань, тверджень, соціальних репрезентацій.
Наприклад, проблеми національних меншин, біженців тощо меншою мірою висвітлюються мас-медіа. Сама побудова структури інформаційного повідомлення впливає на змістовну частину останнього.
Скажімо, для підтримки расизму в суспільстві застосовується така структура заголовка статті: "Я не расист, але..." І вже в самій постановці проблеми вимальовується цілком явна аргументація.
Повідомлення-новини часто-густо насичуються цифровими даними (вірними і недостовірними), аби створити уявлення щодо об'єктивності поданої інформації. На думку Ван Дейка, переважно йдеться лише про моделювання точності, оскільки практично ніколи в газетах не виправляються дані, наведені в попередніх номерах газет, навіть якщо ці дані й були помилковими.
Отже, структурні блоки новин, за умов неповної інформації про об'єкт висвітлення, суттєво впливають на імідж цього об'єкта. І в цьому контексті дослідження Ван Дейка, безумовно, є важливими для розуміння механізмів формування громадської думки через засоби масової комунікації.
Наприклад, якщо мас-медіа хочуть показати негативно таку подію, як страйк, то з адміністраторами вони спілкуватимуться в затишних кабінетах, а зі страйкарями на мало привабливому, галасливому фоні. Але й журналісти можуть потрапляти в подібні пастки.
Аналогічним прийомом користувалася прес-служба американського президента Рональда Рейгана, коли показувала усміхненого президента на фоні гелікоптера з працюючими двигунами біля Білого дому. В цей самий час журналісти, які намагалися перекричати один одного, а також шум гелікоптера, виглядали на контрасті як "невиховані, грубі вискочки" на фоні люб'язного і величного лідера нації, який у вільному режимі спілкування з пресою запросто міг переплутати Парагвай з Гватемалою.
Цей формат і структура подання новин - приліт президента із заміської резиденції - дозволяв говорити за кадром саме те, що написала у прес-релізі служба комунікації Білого дому. Додайте до цього візуальний контраст відеоряду, і ви зрозумієте, на чиєму боці буде громадськість у випадку можливого майбутнього конфлікту президента і журналістів.
Використовуються також маркери зміни теми та введення нових епізодів на кшталт:
o Тим часом у Варшаві., (зміна місця).
o На наступний день... (зміна часу).
o N.. мріяв, робив вигляд... (зміна можливого світу).
o А собака президента., (введення нових учасників).
o Вчора ми говорили вам одне, але сьогодні з'явилися нові дані і ситуація виглядає так., (зміна точки зору або перспективи).
o Ми вже знайомили вас з професором N, але він не тільки відомий вчений, а й талановитий художник... (повторне введення персонажу з додатковою, ширшою інформацією).
o Якби Кіт Матроскін не подоїв Корову... - Стоп-кадр: коти не можуть доїти корів! - найкраще вам допоможуть у цьому доїльні апарати фірми "Динамо-парламент" (зміна сценарію) та ін.
Список використаної літератури:
1. Зернецъка О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. - К, 1999.
2. Зверинцев А. Б. Коммуникационный менеджмент. - СПб., 1997.
3. Коломієць В. Міжнародні інформаційні системи. - К, 2001.
4. Кондорсе Ж. А. Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума // Философия истории: Антология. - М., 1994.
5. Кочетов Э. Глобалистика как геоэкономика, как реальность, как мироздание. - М., 2001.
6. Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід. - К, 2002.
7. Лебедева М. М. Мировая политика. - М, 2003.
8. Леви-Строс К. Структурная антропология. - М., 1985.
9. Леонтьев А. А. Деятельность. Сознание. Личность. - М, 1974.
10. Леонтьев А. А. Язык, речь, речевая деятельность. - М., 1974.
11. Лотман Ю. М. Культура как коллективный интеллект и проблемы искусственного разума. - М, 1997.
12. Макаренко Є. А. Європейська інформаційна політика. - К, 2000.
13. Максименко С. Д. Генетическая психология. - М; К, 2000.
14. Малиновский Б. Магия, наука и религия. - М, 1998.
15. Ольшанский Д. В. Политический PR. - СПб., 2003.
16. Ноэлъ-Нойман. Общественное мнение. Открытие спирали молчания. - М, 1996.
17. Пахомов Ю. Україна і Росія на хвилях глобалізації. Економічний аспект // Політична думка. - 1998. - № 2.
Loading...

 
 

Цікаве