WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Психологічні і психотерапевтичні моделі комунікації - Реферат

Психологічні і психотерапевтичні моделі комунікації - Реферат


Реферат на тему:
Психологічні і психотерапевтичні моделі комунікації
Психологічна модель комунікації Зігмунда Фрейда
Модель комунікації Зігмунда Фрейда ґрунтується на дослідженні безсвідомого, яке важко регулюється на основі раціонального впливу.
Ця проблематика є дуже корисною для нас. Причина? Техніка психоаналізу дозволяє вийти на розуміння процесів витіснення неприємних, суперечливих загальновизнаним нормам, нереалізованих бажань і думок.
Психоаналіз дає змогу побудувати психологічну модель сучасного суспільства, з якої вибудовується і модель комунікації.
На думку Карен Хорні, "ступінь усвідомлення почуття абсолютно нічого не говорить ні про його силу, ні про його значення" [67, с. 36].
Знання тривог, очікувань, бажань та інших почуттів, вимірювання рейтингів дозволяють доволі ефективно планувати і реалізовувати політичні (зокрема виборчі) кампанії в рамках паблік рилейшнз.
Вам потрібні приклади? Найяскравішими у цьому плані є президентські перегони в Росії 1997 р.
За президентський пост змагалося два основних політичних лідери: Борис Єльцин, який домагався переобрання, і Геннадій Зюганов, лідер російських комуністів.
Останній побудував свою виборчу кампанію на ностальгічних мотивах - мовляв, раніше, коли комуністи були при владі, і пенсії платили вчасно, і крали менше, і жили краще А команда Б. Єльцина побудувала свою PR-кампанію на контрастах, експлуатуючи таке сильне почуття, як страх.
Тільки-но Г. Зюганов виступить і розкаже "по ящику" про хороше життя при "розвиненому соціалізмі", як відразу починають демонстрацію будь-якого жахливого фільму про ленінсько-сталінські концтабори, черги за хлібом та масові вбивства інакомислячих.
Спробуйте порівняти, яке почуття є сильнішим: страх за життя чи ностальгія? І ви достеменно спрогнозуєте, хто переміг у тій виборчій кампанії.
Основним постулатом комунікативної моделі 3. Фрейда є те, що наша поведінка не завжди спирається на свідому мотивацію наших вчинків.
Попри те, що сексуальні мотиви в його теорії є дещо перебільшеними, сама суть психоаналізу - пошук прихованих мотивів, які приходять з безсвідомого у свідомість, є дуже корисною в наших дослідженнях проблем комунікації.
Безсвідоме, на думку 3. Фрейда, намагається обійти "цензуру" свідомості і прорватися в підсвідоме чи свідоме. Звідси й інтерес психоаналітика до помилок, обмовок, сновидінь, гумору - "в кожному жарті є доля жарту".
Зрозуміло, що ця модель насамперед придатна для аналізу відносин на зразок "індивід - індивід" (лікар - пацієнт). Не дарма ж 3. Фрейда вважають одним із засновників політичної психології, оскільки він свого часу разом з У. Буллітом провів психологічне дослідження особистості президента СІЛА Т. Вільсона [64]. У подальшому цей метод отримав назву психобіографічного.
Але 3. Фрейд проводив дослідження і масовидних психологічних феноменів. Зокрема, він проаналізував масову психологію церкви й армії, віднайшовши кілька спільних рис:
o наявність зовнішнього спонукання, аби уникнути розпаду організації;
o культивація обманної уяви (ілюзії,) що є верховний владика (в церкві - Христос, а в армії - полководець), який любить кожного окремого члена маси рівною любов'ю.
А наведена далі цитата класика психоаналізу дозволяє зробити висновки щодо розвитку психології взагалі й особливо в контексті комунікативної моделі 3. Фрейда: "Ми маємо зробити висновок, що психологія маси є найдавнішою психологією людства, все, що ми, зневажаючи всіма залишками маси, ізолювали як психологію індивідуальності, виділилося лише пізніше, поступово і, так би мовити, все ще тільки частково з давньої масової психології". І це пише видатний дослідник індивідуальності...
Від себе додамо, що 3. Фрейд цілком слушно зробив наголос на певних перекосах у розвитку західної психології (особливо політичної) в плані надмірного перебільшення ролі особистості в розвитку історичного процесу.
Наразі українська психологічна школа (як і вся радянська) зневажала особистісними аспектами цієї проблеми, оперуючи інтегральними поняттями "маси - стани - вожді".
Досвід показує, що істина - завжди посередині. Шукав її і Карл Юнг - ще один видатний представник психоаналітичної школи.
Модель аналітичної психологи Карла Юнга
Високо шануючи 3. Фрейда, без якого, на думку К. Юнга, неможливо уявити собі історію духовного життя минулого століття, останній ввів поняття архетипу і колективного безсвідомого.
Запровадженням цих понять у поєднанні зі зняттям виключно сексуальної інтерпретації лібідо (енергія, бажання) К. Юнг значно зменшив роль особистісного. Його дослідницький пріоритет - колективна психіка, а наукова "торгова марка" - "аналітична психологія".
На думку К. Юнга: "".Не закон створює громадський порядок, а наслідування, яке охоплює також "навіювання", сугестивність і духовне зараження.
Як і всі представники психоаналізу, К. Юнг постійно акцентує на символізмі, оскільки символи відіграють особливу роль в комунікації.
Досліджуючи архетипи як явища колективного безсвідомого, наш "аналітичний психолог" виявляє ірраціональне раціональними методами.
Символ Демона у нього - найчастіше темношкірий, монголоїдного типу, а символ Христа - суперечливий. Звідси й логічне, на думку психолога, використання християнством тези про первородний гріх та гріховність людини, аби зробити абрис космічної суперечливості в кожному індивідуумі.
Ви запитаєте, для чого все це нам знати? На думку Г. Почепцова, архетипи ворожих сил можуть досить ефективно використовуватися в пропагандистських цілях. Наприклад, радянські військовополонені під час Другої світової війни німецькою пропагандистською машиною портретувалися найчастіше саме як монголоїдний тип.
Аналогічний підхід може бути використаний і технологією "білої" пропаганди, яка ідеалізує певний суб'єкт, якому "ставлять імідж".
Скажімо, в Радянському Союзі, де монопольно правила номенклатурно-комуністична еліта, всі портрети членів політбюро ЦК КПРС йшли до друку лише після візування у відділі пропаганди та агітації ЦК КПРС.
Ви не повірите, але на перших портретах Генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачева була відсутня темна родима пляма на його лисині Лише згодом, коли так звана перебудова набрала обертів, у пресі та на плакатах з'явилося реальне зображення.
Сміх сміхом, але ортодоксальні віруючі, побачивши ту пляму на лисині лідера СРСР, одразу вказали на "знак Антихриста".
Так що іміджмейкери-консерватори з політбюро ЦК були не такими вже й профанами у PR-івських справах! До речі, ці ж стандарти у подальшому використовувала прес-служба президента Азербайджану Гейдара Алієва, який був членом того самого політбюро ЦК КПРС. Під час зустрічі делегації Міжнародної Кадрової Академії з Г. Алієвим у його резиденції в Баку нам було м'яко, але настирливо "не рекомендовано" знімати президента на наші фотоапарати. Все це люб'язно зробив особистий фотограф азербайджанського лідера. Наступногодня кожен з нас отримав пачку фотографій, ретельно відібраних президентською прес-службою. Все було зроблено професіонально і коректно, відповідно до стандартів висвітлення діяльності президента Азербайджану, вироблених апаратом його адміністрації.
Ось в які конкретні речі втілюється теорія К Юнга, який, зокрема, виокремлював серед архетипів архетип героя. Останній мав бути певним уособленням "ідеального іміджу", який існує в колективній свідомості. Оскільки юрба поважає силу, вона вимагає від свого лідера сили, навіть насильства. Все це, зрозуміло, у поєднанні з особливою харизмою. І ніяких недоліків, чуєте?!
Особливу увагу К. Юнг приділяв культурним символам, які є важливою частиною ментальності. Культурні символи пройшли через століття і стали колективними образами тепер вже цивілізованих суспільств. Але, незважаючи на те, що суспільство цивілізувалося, на емоційному рівні масова психологія і досі більшою мірою керується первинними структурами доцивілізова-них суспільств.
Проте чи є такі взагалі?
У будь-якому суспільстві віками відбувалася
Loading...

 
 

Цікаве