WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Комунікаційні аспекти соціалізації - Реферат

Комунікаційні аспекти соціалізації - Реферат

суспільно-політичної організації, партії тощо, об'єднуючись, добровільно регламентують її діяльність, створюють внутрішні "правила гри". Наприклад, соціальні та психологічні регулятори діяльності нації мають дещо інше походження. До нації, на відміну від партії, неможливо вступити. А відтак зрозуміло, що тут діють здебільшого соціопсихологічні (етнічні) чинники, які є доволі консервативними.
Індивідуальна політична культура характеризується ступенем знання, емоційного сприйняття та практичного опанування нормами політичної соціалізації, загальнокультурним рівнем, компетентністю в політиці, адекватністю оцінок, рівнем свідомості, розумінням своєї соціальної ролі, ступенем зарахування до суспільно-політичної системи та ін.
Оцінюючи явище політичної культури, варто наголосити на вагомій ролі в її функціонуванні загальної, національної культури, культури суспільних станів, регіонів та ін. Ці кола культури впливають на той результативний чинник, який визначає організацію та культуру політичного життя суспільства.
Аналізуючи суспільні відносини, можна виокремити такі види політичної культури:
1. Культура депутатської, у тому числі парламентської діяльності, предметом якої є професійна, напівпрофесійна та громадська депутатська діяльність, що має розглядатися разом з вивченням діяльності апаратів відповідних державних органів.
2. Культура діяльності суспільно-політичних організацій, партій, рухів, інших соціальних об'єднань, груп і громадян.
3. Культура електоральної політичної діяльності або діяльності громадян у процесі проведення виборів, референдумів, плебісцитів, опитувань населення тощо.
Структурно-функціональний аналіз поняття політичної культури уможливлює виокремити матеріальні(політичні інститути, нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини) та духовні компоненти (політичну свідомість, морально-етичні
норми, соціальні настанови, політичні знання, волю, досвід тощо) політичної культури суспільства. Ці компоненти реалізуються у процесі політичної діяльності окремих особистостей, соціальних груп, органів влади тощо.
Підсумовуючи, зазначимо, що аналізполітичної культури потребує інтегрального підходу з позицій:
o характеру, рівня розвитку та співвідношення сталих правових, соціальних і психічних норм, що регулюють суспільні відносини;
o когнітивних (інформаційних, емоційно-комунікаційних і практичних, тобто діяльніших) компонентів формування суспільної свідомості та засвоєння їх окремими особистостями.
Виокремимо також основні функції політичної культури: ідентифікації - полягає у тлумаченні потреб людини з огляду на її групову (соціальну, етнічну, конфесійну) приналежність та участь в обстоюванні інтересів цієї спільноти;
орієнтації - характеризує прагнення людини до змістовного відображення політичних подій і явищ при реалізації прав і свобод у конкретній системі;
адаптації - допомагає людині пристосуватися до умов політичного середовища, здійснення її прав і владних повноважень;
соціалізації - сприяє засвоєнню норм-регуляторів суспільно-політичного (правових, соціальних, психічних) життя; інтеграції (дезінтеграції) - забезпечує можливість співіснування різних груп у межах політичної системи, збереження цілісності держави та відносин останньої з громадянським суспільством;
комунікації - створює інформаційні умови для взаємодії всіх суб'єктів та об'єктів політики.
Формування політичних культур - справа не одного покоління і тисячоліття. Навіть кардинальна перебудова політичних структур не може часто-густо радикально змінити цінності попередньої культури.
Скажімо, в Індії, яка успадкувала з колоніального минулого досить розвинену партійну систему та парламентські інститути, і нині домінують архетипи східної ментальності
Водночас підвищений інтерес на Заході до релігій та способу життя Сходу не здатний змінити параметри політичної культури СІЛА чи Європи.
Проте технологічний прорив Японії до елітної групи світових лідерів певною мірою сприяв укоріненню цінностей і зразків західної політичної поведінки. Але фахівці стверджують, що бурхливі процеси модернізації в країнах Азійсько-тихоокеанського регіону, навпаки, відбулися не завдяки впровадженню західних цінностей, а завдяки конфуціанській цивілізаційній моделі розвитку. Отже, все дуже індивідуально.
А ми з вами переконуємося, що процеси соціалізації не тільки особистостей в межах нації, а й націй в межах глобального світу є дуже непростими і дуже неоднозначними.
Список використаної літератури:
1. Зернецъка О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. - К, 1999.
2. Зверинцев А. Б. Коммуникационный менеджмент. - СПб., 1997.
3. Коломієць В. Міжнародні інформаційні системи. - К, 2001.
4. Кондорсе Ж. А. Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума // Философия истории: Антология. - М., 1994.
5. Кочетов Э. Глобалистика как геоэкономика, как реальность, как мироздание. - М., 2001.
6. Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід. - К, 2002.
7. Лебедева М. М. Мировая политика. - М, 2003.
8. Леви-Строс К. Структурная антропология. - М., 1985.
9. Леонтьев А. А. Деятельность. Сознание. Личность. - М, 1974.
10. Леонтьев А. А. Язык, речь, речевая деятельность. - М., 1974.
11. Лотман Ю. М. Культура как коллективный интеллект и проблемы искусственного разума. - М, 1997.
12. Макаренко Є. А. Європейська інформаційна політика. - К, 2000.
13. Максименко С. Д. Генетическая психология. - М; К, 2000.
14. Малиновский Б. Магия, наука и религия. - М, 1998.
15. Ольшанский Д. В. Политический PR. - СПб., 2003.
16. Ноэлъ-Нойман. Общественное мнение. Открытие спирали молчания. - М, 1996.
17. Пахомов Ю. Україна і Росія на хвилях глобалізації. Економічний аспект // Політична думка. - 1998. - № 2.

 
 

Цікаве

Загрузка...