WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Засоби масової комунікації: поняття, концепції діяльності, функції - Реферат

Засоби масової комунікації: поняття, концепції діяльності, функції - Реферат

явищами буденного життя. Звідси й схильність ЗМК до негативізму та сенсацій.
3. Новизна фактів. Повідомлення про найновіші факти - досягнення в економіці, рівень безробіття, космічні проекти, нові політичні партії та ініціативи - завжди привертають увагу.
4. Політичний успіх. Йдеться про успіхи країн, партій, лідерів, результати виборів, рейтинги популярності, культ зірок - у політиці, спорті, культурі.
5. Високий суспільний статус. Що вищий статус джерела інформації, тобільше в нього шансів прозвучати в ефірі чи бути надрукованим на шпальтах газети. Відповідно люди з еліти (особливо правлячої) мають більше шансів щодо доступу до ЗМК
Масова комунікація пов'язана з видами діяльності на основі використання знаків і символів.
Ідеологами, державна та політична символіка, правила етикету, мова жестів, дорожні знаки тощо містять необхідну для соціалізації індивіда інформацію.
У сучасному світі роль засобів масової комунікації постійно зростає. Нині вже нікого не здивуєш, назвавши мас-медіа четвертою владою (поряд із законодавчою, виконавчою та судовою).
Отже, мас-медіа можуть бути не тільки важливим засобом інформування населення. Досвід показує, що ЗМК активно використовуються владою для політичного маніпулювання.
А задля цього не тільки підтасовуються факти, замовчується правдива інформація, поширюється брехня, а й застосовуються прийоми напівправди, фрагментації в потрібному контексті інформації, навішуються ярлики.
І справді, скажімо, якщо людина веде збройну боротьбу за створення самостійної національної держави, її, залежно від політичних симпатій, можна назвати і терористом та сепаратистом, і партизаном та борцем за свободу. Якщо це "наш", то "розвідник", якщо "ненапі", то "шпигун" тощо.
Трапляються і парадокси. Скажімо, комуністична пропаганда в СРСР називала Центральну Раду Української Народної Республіки "буржуазною", хоча більшість у ній мали соціал-демократи. Проблема полягала в тому, що вони були українськими соціал-демократами. А в російській соціал-демократії, як відомо, демократія закінчувалася на українському питанні.
В основі таких підходів лежить використання методів соціальної міфології, яка активно впроваджується в суспільну свідомість, насамперед через мас-медіа.
Наприклад, базовими міфами комуністичної системи були такі:
o приватна власність як головне джерело соціального зла;
o неминучість краху капіталізму та перемоги комунізму;
o керівна роль пролетаріату та його комуністичної партії;
o єдине правильне соціальне вчення - марксизм-ленінізм. Де ці міфи нині? Чи домінують вони? Крах так званого соціалістичного табору показав, "хто є хто".
Так само і в західному світі далеко не все гаразд. І там більш до вподоби не раціональне осмислення політики, а використання соціальних міфів.
Ось, наприклад, базові міфи США (за версією Г. Шиллера):
o про індивідуальну свободу і особистий вибір громадян;
o про нейтралітет найважливіших політичних інститутів - президента, конгресу, суду, ЗМК;
o про незмінно егоїстичну природу людини, її агресію та споживацтво;
o про відсутність соціальних чи етнічних конфліктів;
o про плюралізм ЗМК та ін..
Переконаний, ми ще станемо свідками руйнування цієї міфологічної системи (але це є темою для окремої розмови).
Отже зазначимо, що мас-медіа за формами організації можуть бути приватними, державними та суспільно-правовими:
o приватними, коли ЗМК перебувають у приватній (корпоративній) власності й фінансуються за рахунок доходів від реклами і пожертв (США);
o державними, коли ЗМК належать державі, прямо фінансуються та контролюються нею (колишній СРСР, Китай, нинішня Франція);
o суспільно-правовими, коли ЗМК фінансуються переважно за рахунок спеціального податку, мають юридичні права та органи самоврядування, але загалом контролюються суспільними радами (телебачення і радіо в Німеччині) тощо.
Зрозуміло, що ідеальних форм організації ЗМК не існує. Очевидно, раціональним є оптимальне співвідношення різних форм залежно від особливостей певної країни, звичайно, у поєднанні з ефективним контролем за діяльністю ЗМК, здійснюваним на правових засадах.
У більшості країн світу є спеціальні органи загального контролю за ЗМК, які стежать за виконанням етичних і правових норм, прийнятих у даному суспільстві.
Наприклад, у Франції такою організацією є Вища рада з аудіовізуальної комунікації, яка не лише контролює державні й приватні телерадіокомпанії, а й видає їм державні ліцензії на право виходу в ефір.
У Великобританії загальні напрями діяльності телебачення й радіо визначають уряд і парламент, а за дотриманням етичних норм стежить спеціальна комісія із самоконтролю.
У США питаннями регулювання діяльності мас-медіа опікується Федеральна комісія з комунікації.
В Україні питанням видачі ліцензії та контролю за дотриманням умов телерадіомовлення займається Національна рада з телебачення та радіомовлення, яка на паритетних засадах формується Верховною Радою та Президентом України і затверджується на сесії парламенту.
Отже, структура ЗМК в кожній країні може бути різною. Головне полягає в тому, щоб усі вони мали рівні права, а інформаційний простір не був надмірно монополізований. Лише тоді ми зможемо говорити про інформаційну владу як справді рівноправну четверту владу поряд із законодавчою, виконавчою та судовою.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Акофф Р., Эмери Ф. О целеустремленных системах. - М., 1974.
2. Антипов К. В.,Бажеиов Ю. К. Паблік рилейшнз. - М, 2002.
3. Ванштейн Г. Интернет как фактор общественных трансформаций // МЭиМО. - 2002. - № 7.
4. Винер Н. Кибернетика и общество. - Л., 1958.
5. Зверинцев А. Б. Коммуникационный менеджмент. - СПб., 1997.
6. Коломієць В. Міжнародні інформаційні системи. - К, 2001.
7. Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід. - К, 2002.
8. Почепцов Г. Г. Паблик рилейшнз для профессионалов. - К, 2001.
9. Роль ЗМІ у сприянні європейській інтеграції. - Європейська комісія, 2001.
10. Удовик С. Л. Глобализация: семиотические подходы. - ?., 2002.
11. Урсул. Информация. Методологические аспекты. - М., 1971.
12. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. Самоанализ. - М., 1993.
13. Юнг К. Г. Структура психики и процесс индивидуализации. - М., 1996.
14. Якобсон Р. Лингвистика и поэтика // Структурализм: "за" и "против". - М., 1975.
Loading...

 
 

Цікаве