WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Способи найбільш ефективного збору, систематизації і аналізу інформації, необхідної для ухвалення управлінських рішень - Курсова робота

Способи найбільш ефективного збору, систематизації і аналізу інформації, необхідної для ухвалення управлінських рішень - Курсова робота

ухвалення рішення, виступають сучасні засоби оргтехніки, включаючи обчислювальні мережі. Це вимагає високого рівня культури в області математики і програмування, технології використання технічних засобів. Проте процес ухвалення рішення, вибору конкретного варіанту завжди матиме творчий характер, і залежати від конкретної особи.
Класифікація УР необхідна для визначення загальних і конкретно-специфічнихпідходів до їх розробки, реалізації і оцінки, що дозволяє підвищити їх якість, ефективність і спадкоємність. УР можуть бути класифіковані найрізноманітнішими способами (Додаток А). Найбільш поширеними є наступні принципи класифікації:
1) по функціональному змісту;
2) по характеру вирішуваних задач (сфері дії);
3) за ієрархією управління;
4) по характеру організації розробки;
5) по характеру цілей;
6) з причин виникнення;
7) по початкових методах розробки;
8) по організаційному оформленню.
УР можуть бути класифіковані по функціональному змісту, тобто по відношенню до загальних функцій управління, наприклад:
а) рішення планові;
б) організаційні;
в) контролюючі;
г) що прогнозують.
Зазвичай такі рішення зачіпають в тій чи іншій мірі всі функції управління, проте в кожному з них можна виділити основне ядро, пов'язане з якоюсь основною функцією.
Інший принцип класифікації пов'язаний з характером вирішуваних задач:
а) економічних;
б) організаційних;
в) технологічних;
г) технічних;
д) екологічних і інших.
Частіше всіх УР пов'язані не з однією, а з поряд завдань, в тому або іншому ступені маючи комплексний характер.
По рівнях ієрархії систем управління виділяють УР на рівні БС; на рівні підсистем; на рівні окремих елементів системи. Зазвичай ініціюються загальносистемні рішення, які потім доводяться до елементарного рівня, проте можливий і зворотний варіант.
Залежно від організації розробки рішень виділяються наступні УР:
а) единоличные;
б) колегіальні;
в) колективні.
Віддання перевазі над способу організацією вироблення УР залежить від багатьох причин: компетентності керівника, рівня кваліфікації колективу, характеру завдань, ресурсів і т.д.
По характеру цілей схвалювані рішення можуть бути представлені як:
а) поточні (оперативні);
б) тактичні;
в) стратегічні.
З причин виникнення УР діляться на:
а) ситуативні, пов'язані з характером виникаючих обставин;
б) по розпорядженню (розпорядженню) вищестоящих органів;
в) програмні, пов'язані з включенням даного об'єкту управління в
певну структуру програмно-цільових відносин, заходів;
г) ініціативні, пов'язані з проявом ініціативи системи, наприклад у сфері виробництва товарів, послуг, посередницької діяльності;
д) епізодичні і періодичні, витікаючи з періодичності відтворювальних процесів в системі (наприклад, сезонності сільськогосподарського виробництва, сплаву лісу по річках, геологічних робіт).
Важливим класифікаційним підходом служать початкові методи розробки УР. До їх числа можна віднести:
а) графічні, з використанням графоаналітичних підходів (мережевих моделей і методів, стрічкових графіків, структурних схем, декомпозиції великих систем);
б) математичні методи, що припускають формалізацію уявлень, відносин, пропорцій, термінів, подій, ресурсів;
в) евристичні, пов'язані з широким використанням експертних оцінок, розробки сценаріїв, ситуативних моделей.
По організаційному оформленню УР діляться на:
а) жорсткі, однозначно задаючи подальший шлях їх втілення;
б) орієнтуючі, такі, що визначають напрям розвитку системи;
в) гнучкі функціонування, що змінюються відповідно до умов, і розвитку системи;
г) нормативні, задаючи параметри протікання процесів в системі.
Оскільки рішення ухвалюються людьми, то їх характер багато в чому несе на собі відбиток особи менеджера, причетного до їх появи на світло. У зв'язку з цим прийнято розрізняти урівноважені, імпульсні, інертні, ризиковані і обережні рішення.
Урівноважені рішення ухвалюють менеджери, уважно і що критично відносяться до своїх дій, гіпотез, що висуваються, і їх перевірки. Зазвичай, перш ніж приступити до ухвалення рішення, вони мають сформульовану початкову ідею.
Імпульсні рішення, автори яких легко генерують найрізноманітніші ідеї в необмеженій кількості, але не в змозі їх як слід перевірити, уточнити, оцінити. Рішення тому виявляються недостатньо обгрунтованими і надійними, приймаються "з наскоку", "ривками".
Інертні рішення стають результатом обережного пошуку. У них навпаки контрольні і уточнюючі дії переважають над генеруванням ідей, тому в таких рішеннях важко виявити оригінальність, блиск, новаторство.
Ризиковані рішення відрізняються від імпульсних тим, що їх автори не потребують ретельного обгрунтування своїх гіпотез і, якщо упевнені в собі, можуть не злякатися будь-яких небезпек.
Обережні рішення характеризуються ретельністю оцінки менеджером всіх варіантів, надкритичним підходом до справи. Вони в ще меншому ступені, чим інертні, відрізняються новизною і оригінальністю.
Перераховані види рішень приймаються, в основному, в процесі оперативного управління персоналом. Для стратегічного і тактичного управління будь-якої підсистеми системи менеджменту ухвалюються раціональні рішення, засновані на методах економічного аналізу, обгрунтування і оптимізації.
2.2 Чинники, визначальна якість і ефективність управлінських рішень
Під якістю управлінських рішень слід розуміти ступінь його відповідності характеру вирішуваних завдань функціонування і розвитку виробничих систем. Інакше кажучи, в якому ступені УР забезпечує подальші шляхи розвитку виробничої системи в умовах формування ринкових відносин.
Чинники, визначальна якість і ефективність управлінських рішень, можуть класифікуватися за різними ознаками - як чинники внутрішньої природи (пов'язані з системами, що управляють і керованою), так і зовнішні чинники (вплив навколишнього середовища). До цих чинників слід віднести:
1) закони об'єктивного світу, пов'язані з ухваленням і реалізацією УР;
2) чітке формулювання мети - для чого приймається УР, які реальні результати можуть бути досягнуті, як зміряти, співвіднести поставлену мету і досягнуті результати;
3) об'єм і цінність інформації, що розташовується, - для успішного ухвалення УР головним є не об'єм інформації, а цінність, визначувана рівнем професіоналізму, досвіду, інтуїцією кадрів;
4) час розробки УР - як правило, управлінське рішення завжди ухвалюється в умовах дефіциту часу і надзвичайних обставин (дефіциту ресурсів, активності конкурентів, ринкової кон'юнктури, непослідовної поведінки політиків);
5) організаційні структури управління;
6) форми і методи здійснення
Loading...

 
 

Цікаве