WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Зони, території, непорозуміння при комунікаціях, конфлікти на цьому ґрунті - Реферат

Зони, території, непорозуміння при комунікаціях, конфлікти на цьому ґрунті - Реферат


Реферат на тему:
"Зони, території, непорозуміння при комунікаціях, конфлікти на цьому ґрунті"
ПЛАН
1. Зони спілкування
2. Визначення конфлікту
3. Причини конфліктів
4. Наслідки конфлікту
5. Міжособові стилі вирішення конфліктів
6. Як повинен реагувати керівник
Список використаної літератури
1. Зони спілкування
Навколо кожної людини існує її особиста просторова територія. Цю територію можна поділити на чотири чіткі просторові зони. При спілкуванні з людьми необхідно завжди пам'ятати про ці зони, оскільки "несанкціоноване" втручання в них може призвести до небажаних результатів.
Ось ці 4-и зони:
1. Інтимна зона (від 15 до 46 см).
Із всіх зон ця найголовніша, оскільки саме цю зону людина оберігає так, наче це її власність. Дозволяється проникати в цю зону тільки тим особам, хто перебуває у тісному емоційному контакті з нею. Це діти, батьки, подружжя, коханці, близькі друзі й родичі.
У цій зоні є ще підзона радіусом 15 см, в яку можна проникнути тільки при фізичному контакті. Це надінтимна зона.
2. Особиста зона (від 46 см до 1,2 метра).
Це відстань, яка звичайно розділяє нас, коли ми знаходимось на коктейль-вечірках, офіційних прийомах, офіційних вечорах і дружніх вечірках.
3. Соціальна зона (від 1,2 до 3,6 метра).
На такій відстані ми тримаємось від сторонніх людей, наприклад, слюсара-сантехніка, електрика, маляра, який прийшов ремонтувати нашу квартиру, нового співробітника на роботі і людей, яких не дуже добре знаємо.
4. Громадська зона (більш як 3,6 метра).
Коли ми звергаємось до великої групи людей, то найзручніше стояти саме на такій відстані від аудиторії.
Якщо ви хочете, щоб люди почували себе у Вашому товаристві затишно, дотримуйтесь золотого правила: "Тримай дистанцію". Чим інтимніші наші стосунки з іншими людьми, тим ближче дозволяється нам проникати в їхні зони.
Наприклад, щойно прийнятий на роботу службовець спочатку може-подумати, що колектив ставиться до нього дуже прохолодно; але співробітники просто тримають його на дистанції соціальної зони оскільки мало його знають. Як тільки співробітники пізнають його краще, територіальна відстань між ними скоротиться, і врешті-решт йому дозволять пересуватися в межах особистої зони, а в деяких випадках проникати і в інтимну зону.
Отже, ділове спілкування підсвідоме здійснюється на певній відстані між людьми, причому виділяються такі види зон спілкування:
Інтимна зона (15 - 46 см) - спілкування з близькими, батьками, родичами.
Особиста зона (46 - 120 см)- відстань спілкування з друзями і однодумцями.
Зона соціального спілкування (1,2 - 2,0 м) - відстань на переговорах з приятелями і колегами по роботі.
Формальна зона (2,0 - 3,6 м) - ділові переговори, візити до вищих чиновників.
Загальнодоступна або публічна зона (більше 3,6 м) - спілкування з великою групою людей.
Величина кожної зони залежить не тільки від ситуації, а й від національно-культурного поля особистості, від статусу партнера, з яким ведеться спілкування, від власного настрою. У діловому спілкуванні вироблені такі найбільш прийнятні правила:
слід дотримуватись міри у дистанціюванні (не треба надмірно віддалятись і не надто наближатись до партнера); дистанція між партнерами повинна відповідати ситуації;
не варто починати спілкування з відстані більш ніж 4 м. Найбільш прийнятними на такій дистанції може бути посмішка чи кивок головою на знак привітання;
перші фрази краще говорити на відстані соціальної зони (залежно від близькості відносин з партнером);
найбільш головними, важливими ідеями, інформацією з партнером обмінюються в особистій зоні;
відстань треба долати поступово, а не перескакувати через одну чи дві зони. У такому разі легше досягти згоди, виважено розв'язати проблему;
не порушати визначену зону, особливо інтимну, в ділових стосунках це є неприйнятним.
Нерідко ділове спілкування порівнюють з грою в шахи, де неможливо "закреслити" непродуманий хід. Якщо хід вже зроблено, ситуація змінюється, і наступні ходи необхідно робити за нових умов.
2. Визначення конфлікту
Як у багатьох понять у конфлікту є безліч визначень і тлумачень. Одне з них визначає конфлікт як відсутність згоди між двома або більш сторонами, які можуть бути конкретними особами або групами. Кожна сторона робить все, щоб була прийнята її точка зору або мета, і заважає іншій стороні робити те ж саме.
Коли люди думають про конфлікт, вони найчастіше асоціюють його з агресією, погрозами, суперечками, ворожістю, і так далі. В результаті існує думка, що конфлікт - явище завжди небажане, що його необхідно, по можливості уникати і що його слід негайно вирішувати, як тільки він виникне. Таке відношення чітко простежується в працях авторів, що належать до школи наукового управління, адміністративній школі і розділяючих концепцію бюрократії по Веберу. Ці підходи до ефективності організації більшою мірою спиралися на визначення задач, процедур, правил, взаємодій посадовців і розробку раціональної організаційної структури. Вважалося, що такі механізми в основному усунуть умови сприяючі появі конфлікту, і можуть бути використані для вирішення виникаючих проблем.
Автори, що належать до школи "людських відносин", теж були схильні вважати, що конфлікту можна і необхідно уникати. Вони визнавали можливість появи суперечностей між цілями окремої особи і цілями організації в цілому, між лінійним і штабним персоналом, між повноваженнями і можливостями однієї особи і між різними групами керівників. Проте вони звичайно розглядали конфлікт як ознаку неефективної діяльності організації і поганого управління. На їх думку, гарні взаємини і стосунки в організації можуть запобігти виникненню конфлікту.
3. Причини конфліктів
Для попередження конфліктів перш за все варто попереджати заздалегіть ті їх причини, які б могли не виникнути.
Основними причинами конфлікту є обмеженість ресурсів, які потрібно ділити, взаємозалежність завдань, відмінності в цілях, відмінності в уявленнях і цінностях, відмінності в манері поведінки, в рівні освіти, а також погані комунікації.
Розподіл ресурсів.
Ресурси завжди обмежені. Керівництво повинне вирішити, як розподілити матеріали, людські ресурси і фінанси між різними групами, щоб найефективнішим чином досягти мети організації. Не має значення, чого торкається це рішення - люди завжди хочуть одержувати не менше, а більше. Таким чином, необхідність ділити ресурси майже неминуче веде до різних видів конфлікту.
Взаємозалежність задач.
Можливість конфлікту існує скрізь, де одна людина або група залежать у виконанні задачі від іншої людини або групи. Оскільки всі організації є системами, що складаються з взаїмозавісящих елементів, при неадекватній роботі одного підрозділу або людини взаємозалежність задач може стати причиною конфлікту.
Відмінності в цілях.
Можливість конфлікту збільшується у міру того, як організаціїстають більш спеціалізованими і розбиваються на підрозділи. Це відбувається тому, що спеціалізовані підрозділи самі формулюють свої цілі і можуть надавати більшу увагу їх досягненню, ніж мети всієї організації.
Розбіжності в уявленнях і цінностях.
Уявлення про якусь ситуацію залежить від бажання досягти певної мети. Замість того, щоб об'єктивно оцінювати ситуацію, люди можуть розглядати тільки ті погляди. альтернативи і аспекти ситуації, які, на їх думку, сприятливі для їх групи і особистих потреб.
Відмінності в манері поведінки і життєвому досвіді.
Відмінності в життєвому досвіді, цінностях, освіті, стажі, віці і соціальних характеристиках зменшують ступінь взаєморозуміння і співпраці між представниками різних підрозділів.
Незадовільні комунікації.
Погана передача інформації є як причиною, так і наслідком конфліктів. Вона може діяти як каталізатор конфлікту, заважаючи окремим працівникам або групі зрозуміти ситуацію або точки зору інших. Інші поширені проблеми передачі інформації - неоднозначні критерії якості, нездатність точно
Loading...

 
 

Цікаве