WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Ділові взаємовідносини в апараті управління - Дипломна робота

Ділові взаємовідносини в апараті управління - Дипломна робота

сприйняття зовнішніх рис поведінки іншої людини, або її психічного стану, а повторення індивідом прикладів поведінки, що демонструєтьсяопонентом. Ми згодні також з автором щодо способів відображення, а саме, від внутрішнього до зовнішнього - духу доброзичливості підкоряються раніше, ніж їм користуються зовнішньо. Підпорядкований персонал використовує приклад керівництва: доброзичлива усмішка керівника є сигналом для доброзичливого ставлення до оточуючих. Периферія використовує приклад центру: доброзичливість та висновки наради у центральному офісі переносяться на нараду, що відбуваються у регіональних відділеннях.
?
1.2. Вплив психології груп на ділові взаємовідносини в колективі.
Значення групи, вважає Є.І. Головаха у роботі "Структура групової діяльності: Соціально-психологічний аналіз", залежить від того, що група є системою діяльності, що задана її місцем у суспільній системі. До основних характеристик дослідник відносить: склад груп, структуру, групові процеси, норми та цінності, систему санкцій. Групові процеси він розділяє на процеси, що організують діяльність всієї групи.
Ми цілком поділяємо думку автора на те, що місце індивіда у групі залежить насамперед від його статусу, ролевої позиції системи, групового очікування.
Р.Л. Кричевський та Є.М. Дубовська у роботі "Психологія групи: Теоретичні та прикладні аспекти", підкреслюють значення групових норм для членів цієї групи. У процесі ділових взаємовідносин необхідно додержуватись саме означених правил поведінки, визначених групою. Саме тоді, і ми згодні з авторами-дослідниками, спільна діяльність членів колективу стане можливої.
Вищезгадані дослідники розглядають санкції як дійсний механізм при посередництві якого група повертає свого члена до шляху виконання та дотримання групових норм.
Автор дослідник Є.І. Головаха у роботі "Структура групової діяльності", підкреслює, і ми погоджуємось з його дослідженням, що вплив схожих умов існування визначеної групи на свідомість його представників здійснюється двома шляхами:
" як наслідок особистого життєвого досвіду кожного члена групи, визначеного соціально-економічними умовами життя групи;
" в наслідок спілкування, яке здебільше здійснюється у визначеному соціальному середовищі, з чітко означеними рисами визначеної групи.
Вищезгаданий дослідник розглядає значення групи невеликої по кількості, її особливості, а також оптимальний склад групи для дотримання успішних ділових взаємовідносин. На його думку, що співпадає з нашою, саме невелика по кількості група є оптимальною для проведення успішної діяльності майже в усіх сферах господарювання.
Автор у вищезгаданій роботі визначає, і ми поділяємо його думку, що малі групи створюються внаслідок визначеної потреби суспільного розподілу праці та функціонування організації в цілому. А також підкреслюється, що при наявності протиріч поміж думками індивіда та групи, думка групи завжди є більш вагомою. Внаслідок цього, конфлікт легше уникнути, спираючись на думку, а отже і підтримку групи.
Ми вважаємо, що іноді погодження з думкою групи має чисто зовнішній характер, а сама людина залишається при своїй думці, щодо спільного питання. Саме тут, якщо у подальшому не отримано підтвердження результатом, може виникнути конфлікт. Він може згодом набути внутрішнього або навіть зовнішнього змісту. Тому керівник повинен намагатися не доводити ситуацію до конфлікту та повинен використати увесь свій авторитет для готовності роз'яснити та впевнити опонента саме у правильності керівної точки зору.
Є.І. Головаха у роботі "Структура групової діяльності" вважає, і ми цілком поділяємо думку щодо сутності та причин виникнення розбіжностей у поглядах членів групи. Ми вважаємо, що успішна взаємодія членів групи залежить від психологічної сумісності її членів. Це означає, що такий склад є оптимальним для виконання поставленої керівником мети. А також, про наявність взаємодії між членами групи. Групова спаяність, єдність свідчать насамперед про те, що такий скла групи не лише можливий, а ще й інтегрований у найкращий спосіб. А це, на думку вищезгаданого дослідника, та нашу також, є суттєвим для успішного регулювання ділових взаємовідносин у колективі.
На підтвердження нашої спільної з вищезгаданим автором-дослідником, думки, ми вважаємо, що:
" невеликій групі притаманна мобільність - швидке реагування на внутрішні чи зовнішні подразнювачи;
" саме вона формує, внаслідок міжгрупових стосунків, здоровий психологічний клімат у колективі. Це допомагає підтримувати належну ділову атмосферу, сприяє налагодженню взаємостосунків між членами колективу;
" крім того, саме виняткова життєдіяльність малих груп вирізняє їх поміж інших у наш складний час.
?
1.3. Теоретичні механізми лідерства, керівництва та їх вплив на взаємо відносини в апараті управління.
На думку Н.Н. Обозова у роботі "Міжособисті відносини" та Л.А. Петровської у роботі "Компетентність та спілкування", та на нашу думку, лідерство є характеристикою психологічних стосунків, що виникають у групі з позиції домінування та підпорядкованості. Керівництво відноситься до організації всієї діяльності групи - до процесу управління нею.
На нашу думку, різниця між лідером та керівником має наступні складові:
" лідер здійснює регулювання міжособистих стосунків, керівник - офіційних;
" лідерство - елемент мікросфери, а керівництво насамперед - макросфери, що пов'язане з усією системою суспільних стосунків;
" лідерство виникає стихійно, а керівництво призначається або вибирається;
" лідерство менш стабільне у порівнянні з керівництвом;
" керівник володіє встановленою системою санкцій, а лідер її не має;
" сфера діяльності лідера вужче, ніж у керівника.
Однак, ми вважаємо за доцільне відзначити, що як лідер так і керівник мають справу з одним типом завдань. Їх призначення - стимулювати групу, націлювати її на вирішення окремих завдань, турбуватися про засоби ,за допомогою яких ці завдання можуть бути вирішенні. Крім того, ми вважаємо, що лідерство є суто психологічна характеристика поведінки окремих членів групи, в той час як керівництво - характеристика соціальних відносин у групі.
На нашу думку, слід також відзначити, що тотожність понять "лідер" та "авторитет" суттєво відрізняються. А саме, лідер організує рішення окремого завдання. На противагу йому, авторитет такої функції не виконує, він виступає як приклад або ідеал.
На думку Є.І. Головаха у роботі "Структури групової діяльності: Соціально-психологічний аналіз", та В.П. Казиміренко у роботі "Соціальна психологія організації" та Р.Р. Кричевський, Е.М. Дубовська у роботі "Психологія малої групи: Теоретичний та прикладний аспекти", та на нашу думку також, три основних підходи до розуміння лідерства має суттєве значення. Це такї складові:
" концентрують увагу на вроджених якостях лідера. Проте завдання скласти перелік цих
Loading...

 
 

Цікаве