WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Процес управління та його основні стадії - Курсова робота

Процес управління та його основні стадії - Курсова робота

рішення.
Прийняття рішень притаманне будь-якому виду діяльності, і від нього може залежати результативність роботи однієї людини, групи людей чи усього народу певної держави. З економічної й управлінської точок зору ухвалення рішення варто розглядати як фактор підвищення ефективності виробництва. Ефективність виробництва, природно, у кожнім конкретному випадку залежить від якості прийнятого менеджером рішення.
Усі прийняті в будь-якій сфері діяльності рішення можна умовно класифікувати і підрозділити на рішення: по стратегії підприємства; прибутку; продажам; питанням, що надають вплив на утворення прибутку.
Виконуючи свої функціональні обов'язки, кожен менеджер вибирає найбільш оптимальні рішення, що сприяють перетворенню в життя поставленої задачі.
Ухвалення рішення, як правило, сполучено з вибором напрямку дії, і якщо рішення приймається легко, без спеціального пророблення альтернатив, то гарне рішення прийняти важко. Гарне рішення накладає на менеджера велике соціальне навантаження і залежить від психологічної підготовленості менеджера, його досвіду, особистісних якостей.
Ухваленню рішення передують кілька етапів:
" виникнення проблем, по яких необхідно прийняти рішення;
" вибір критеріїв, по яких буде прийняте рішення;
" розробка і формулювання альтернатив;
" вибір оптимальної альтернативи з їхніх безлічей;
" твердження (прийняття) рішення;
" організація робіт з реалізації рішення - зворотний зв'язок
Критерії для оцінки можливостей організаційної структури управління
1. Визначення ступеня здатності застосовуваної організаційної структури управління забезпечити одержання норми прибутку.
2. Ступінь здатності існуючої структури управління створювати умови для підвищення норми прибутку за рахунок заходів НТП.
3. Ступінь здатності швидко реагувати на зміну попиту і відповідно до цього здійснювати дії.
4. Ступінь здатності організаційної структури управління забезпечити ріст продуктивності праці за рахунок подетальної спеціалізації суспільної праці і виробництва.
5. Ступінь ефективності системи виробничого контролю при даній організаційній структурі управління.
Об'єктом для виникнення проблем можуть служити підсумкові показники діяльності підприємства (організації). Зокрема, у результаті діяльності підприємства стали різко погіршуватися показники кінцевих результатів роботи (підвищення собівартості продукції, зниження росту продуктивності праці і його якості, прибутку і рентабельності); а також виникли конфліктні ситуації, висока плинність кадрів .
Стосовно до управління всі рішення можна класифікувати як:
" загальні;
" організаційні;
" запрограмовані;
" незапрограмовані;
" раціональні;
" нераціональні;
" ймовірнісні;
" рішення в умовах невизначеності;
" інтуїтивні;
" на основі компромісу;
" альтернативні.
З усієї класифікації спробуємо розглянути лише деякі рішення. Відомо, що ухвалення рішення завжди сполучено з певною моральною відповідальністю, залежності від рівня, на якому приймається рішення. Чим вище рівень управління, тим вище моральна відповідальність за прийняте рішення.
Управлінське рішення встановлює перехід від того, що є, до того, що повинне бути пророблене за певний період. У процесі підготовки рішення виявляються проблеми, уточнюються цілі, ведеться варіантне пророблення рішень, вибір кращого варіанта і завершується його затвердження.
Управлінські рішення можуть бути: одноособові, колегіальні, колективні, стратегічні (перспективні), тактичні (найближчі), оперативні.
Організаційні рішення приймаються на всіх рівнях управління і є однієї з функцій роботи менеджера, вони спрямовані на досягнення поставленої мети чи задачі. Вони можуть бути запрограмованими і незапрограмованими.
Запрограмоване рішення - це результат реалізації визначеної послідовності етапів чи дій і приймається на основі обмеженої кількості альтернатив.
Щоб знайти правильні шляхи вирішення проблеми, менеджер не повинен прагнути до негайного її вирішення, так це практично і неможливо, а повинен вжити відповідних заходів по вивченню причин виникнення проблеми на основі наявної внутрішньої і зовнішньої інформації.
Висновки
У процесі розвитку підприємство рано чи пізно зштовхнеться з проблемою зниження контролю за тою чи іншою ділянкою роботи, зниженням активності працівників і, відповідно, усієї фірми в цілому, що безпосередньо впливає на внутрішній дух організації, відбивається на іміджі фірми і на економічних результатах діяльності.
Існують відпрацьовані механізми керування персоналом, але у вітчизняних керівників не вистачає досвіду, часу, а іноді просто бажання для того, щоб проводити кадрову політику, що враховує інтереси всього персоналу фірми, що веде до виникнення проблем і розбіжностям між керівником і підлеглими.
Процеси, що протікають в організації, відбивають динаміку організаційної системи. У той же час ці процеси самі повинні бути керованими. Управління як організаційний процес є ключовим процесом. Побудова управлінських рішень дозволяє організувати роботу найбільш ефективним чином у відповідності зі сформованою ситуацією. Існують різністилі управління, використання яких також носить ситуаційний характер.
Ухвалення рішення відіграє центральну роль у сукупності всіх процесів управління. Всі інші процеси як би розвертаються довкола нього. Сам цей процес може протікати по-різному. Однак при цьому він обов'язково проходить усі стадії й етапи, що йому притаманні як організаційному процесу.
Підводячи підсумки, можна відзначити, що вітчизняні керівники повинні більш ґрунтовно підходити до питань управління персоналом. Необхідно постійно розвивати систему наймання, навчання і мотивації персоналу, перетворити її в професійно працюючий, чіткий механізм, такий же, як система збуту чи постачання на підприємстві. Цей механізм є рівною часткою, що приносить прибутки, а недостатня увага до нього чревата низькою активністю співробітників, плинністю кадрів і автоматичним зниженням конкурентноздатності фірми.
Література:
1. Акбердин Р. З., Кибанов А. Я. "Вдосконалення структури, функцій і економічних взаємовідносин управлінських підрозділів підприємств при формах господарювання". Навчальна допомога. - М.: ГАУ, 1993г.
3. "Менеджмент організації". Навчальна допомога/Під редакцією З. П. Румянцевой і Н. А. Саломатина. - М.: Инфа-м, 1995г.
4. Райсс М. "Оптимальна складність управлінських структур"//Проблеми теорії і практики управління. - 1994.
5. Герчикова "Менеджмент". М; "Юнити" 1995 г.
6. О.С. Виханский, А.И. Наумов "Менеджмент". М; "Гардарика" 1996 г.
7. Основополагающие идеи в менеджменте". М; "Дело" 1996 г.
8. Веснин В.Н. "Основы менеджмента".Москва.1992г.
9. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. "Основы менеджмента". "Дело". Москва.1993г.
10. Кабушкин Н.И. "Основы менеджмента". "Эконопресс". Москва. 1997г.
11. Радушин А.А. "Основы менеджмента"М.:Центр.1998г.
12. Шипунов В.Г., Кишкель Е.Н. Основы управленческой деятельности. М.: Высш. школа , 2000.
13. Паркинсон С. и др. Искусство управления. - СПб.: Лениздат, 1992.
14. Поляков, В.Г. Человек в мире управления. М.: Наука, 1996.
Loading...

 
 

Цікаве