WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Менеджмент як наука, практика і мистецтво. Першовідкривачі ідей менеджменту. Організаційні форми бізнесу - Контрольна робота

Менеджмент як наука, практика і мистецтво. Першовідкривачі ідей менеджменту. Організаційні форми бізнесу - Контрольна робота


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Дисципліна: "ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ"
Менеджмент як наука, практика і мистецтво. Першовідкривачі ідей менеджменту. Організаційні форми бізнесу.
З М І С Т
Стор.
Вступ. 3
1. Менеджмент як наука, практика і мистецтво. 4
2. Першовідкривачі ідей менеджменту. 6
3. Організаційні форми бізнесу. 8
4. Вимоги до управлінських рішень. 9
5. Елементи комунікаційного процесу. 10
Практична робота. 12
Список літератури. 13
Вступ.
Економічна криза народного господарства України зумовлюється багатьма факторами, серед яких чільне місце займає недосконалість системи управління. Турбулентний характер негативних змін у економіці (інфляція, ріст цін на сировину та матеріали, високі відсоткові ставки за кредит, зниження купівельної спроможності населення) і висока складність вирішуваних нині завдань посилюють роль наукового управління у стабілізації соціально-економічних процесів і забезпеченні високої ефективності усіх видів підприємницької діяльності.
В останні роки в нашій літературі замість терміну "управління" почали вживати "менеджмент", який зародився у США в 30-х роках, тобто в роки активного формування ринкової економіки і тепер можна стверджувати, що менеджмент - це система управління економікою ринкового типу. Ця система поєднує в собі теорію, кращу практику і мистецтво управляти інтересами і поведінкою людей, потоками матеріальних, фінансових та трудових ресурсів.
В усьому світі питанням менеджменту надається велика увага, створені численні школи бізнесу і менеджменту, розвивається управлінська інфраструктура.
Висока динамічність елементів зовнішнього середовища, швидкі і часто несподівані зміни у соціально-економічних процесах викликають потребу у використанні нових технологій організації управлінських процесів, засобів обчислювальної технічки і комунікацій, модернізації структур управління і принципів субординації, діагностики економічного стану і прийняття рішень в умовах плюралізму, ризику і конкуренції, розробки і реалізації актикризової стратегії у підприємництві.
В реалізації нової парадигми планування і державного регулювання світова практика значне місце відводить стратегічному менеджменту: розкритті суті процесу стратегічного менеджменту, методології використання нових інструментів планування і управління: виділення стратегічних зон господарювання, стратегічних господарських центрів, управління за слабкими сигналами, за умов стратегічних змін і надзвичайних несподіванок, проблеми гнучкості і синергізму у розвитку підприємства.
Численні прогнози дослідження показують, що в найближчі десятиріччя виживатимуть у конкурентній боротьбі лише ті виробництва і компанії, які прийматимуть активну участь у міжнародному поділі праці, зовнішньоекономічній діяльності, зможуть адаптуватись до культурних відмінностей і будуть здійснювати підприємництво відповідно до вимог соціальної відповідальності і норм міжнародних ділових відносин.
1. Менеджмент як наука, практика і мистецтво.
Виявлення індивідуальних особливостей і перспектив розвитку особистості здійснюється за допомогою методів психодіагностики. Перспективним є широке використання соціоніки у менеджменті - науки про типи особистості людини, їх конкретні прояви у соціальному середовищі і взаємовідносини між ними, що складаються об'єктивно. Соціоніка дозволяє робити детальний аналіз особистості і на цій основі складати ділову характеристику людини, підбирати працівникам ефективний вид діяльності, формувати ефективні трудові колективи, раціоналізувати міжособові відносини між людьми, щоб уникати конфліктів.
У менеджменті використовують також спеціальні методи соціальної психології: спостереження (систематичне і вибіркове), експеримент, методи опитування (анкетування, інтерв'ювання, соціометричне тестування) та ін.
У менеджменті, як і в інших науках, застосовуються методи індукції, дедукції, аналізу і синтезу, порівняння, міркування, асоціації, інтуїції тощо. Для дослідження причинних зв'язків використовуються методи традиційної логіки:
1) метод подібностей;
2) метод різниць;
3) поєднаний метод подібностей і різниць;
4) метод супутніх змін;
5) метод залишків.
Наука менеджменту має власний концептуальний апарат, який включає наукові принципи, закони, закономірності, категорії та інструментальний апарат (методи, процедури і техніку дослідження). Вона включає теорію, що розкриває закономірності процесів і явищ у сфері підприємництва, і мистецтво управління як творчий процес, що враховує конкретну ситуацію, особливості виконавців, уміння правильно застосувати теоретичні знання, певний досвід тощо.
Складовими теорії менеджменту вважають ідеї теорії систем, інформації, комунікації, теорії рішень, організації тощо.
Багато положень менеджменту сформульовано на основі узагальнення методологічних закономірностей різних спеціальних наук (планування, організації, фінансування, кредитування і обліку). Оскільки управління як наука вникла на соціології, психології, праксеології, теорії дослідження операцій і систем, її проблеми є предметом комплексного дослідження.
Серед комплексу наук, висновки і концептуальний апарат яких використовуються у менеджменті, важливу роль відіграє економічна кібернетика. Вона розглядає систему менеджменту, з'єднаних теоретичних позицій і встановлює спільність законів побудови цих систем, зокрема принцип зворотного зв'язку, принцип необхідної і достатньої різноманітності тощо. Використання кібернетичних методів дає змогу розробляти методологію моделювання управляючої системи і системи, якою управляють, досліджувати інформаційні процеси у системі менеджменту, давати кількісну оцінку інформації та ін. У перспективі методи кібернетики і теорії автоматичного регулювання використовуватимуться для розробки і проектування механізму регулювання процесів управління виробництвом.
Вихідним моментом менеджменту є система принципів управління, інваріантних відносно об'єктів і суб'єктів управління.
Розвиток науки і узагальнення практики підприємницької діяльності дали змогу сформулювати сучасні принципи менеджменту. Серед них розрізняють загальні і спеціальні.
Цінність менеджменту як способу вирішення соціально-економічних задач полягає не в тому, що він становить собою досконалу теорію актуальних рішень, а в тім, що він створює необхідні організаційні умови для використання науки, практичних навичок і знань.
Загальною метою менеджменту є оптимізація
Loading...

 
 

Цікаве