WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Стратегія і планування в системі міжнародного менеджменту - Курсова робота

Стратегія і планування в системі міжнародного менеджменту - Курсова робота

розширення права власності по всьому світові. Тільки на цьому етапі компанія стає дійсно геоцентричною за своєю орієнтацією. Проте для більшості фірм останні дві стадії трансформації залишаються справою далекого майбутнього.
Зазначу, що потреба у підготовці менеджерів міжнародних операцій виникає відразу, як тільки фірма починає організовувати власну мережу реалізації за кордоном. Одні люди вважають за краще працювати за кордоном, інші, залишаючись у своїй країні, повинні розширювати своє бачення, переорієнтовувати своє мислення і розвивати здатність до пристосування, щоб відповідати новим вимогам, які ставить перед ними життя.
Розвиток міжнародного менеджменту в Україні це потреба і процес. Постійне вдосконалення менеджерської майстерності є корисним для індивідів, необхідним для нашої держави та обов'язковим для компаній. Підвищуючи свою ефективність, менеджер не лише задовольняє власну потребу довгострокового розвитку і сатисфакції, а й спонукає до кращої реалізації здібностей своїх підлеглих. Отже, і вони мають нагоду одержувати більше задоволення від роботи та вдосконалення своїх умінь.
Наша держава приділяє сьогодні найбільшу увагу процесам швидкого і постійного економічного зростання. Необхідним для цього є підготовка достатньої кількості кваліфікованих менеджерських ресурсів, інакше повної реалізації потенціалу країни досягти неможливо.
Найголовнішою з цілей компанії є постійне збільшення прибутковості. Для цього вона має у своєму розпорядженні кошти, людські ресурси, обладнання, матеріали, проте лише професійні менеджери спроможні забезпечити їх найефективніше використання.
Необхідність розвитку міжнародного менеджменту зумовлена сьогодні як швидкими економічними змінами, так і підвищеною небезпекою старіння керівництва. Збільшення витрат на наукові дослідження сприяє виникненню нових технологій та товарів. Менеджерам доводиться опановувати нові прийоми та інструменти міжнародного менеджменту, аби знати, як запроваджувати їх у своїх організаціях та адаптувати до них організації.
Отже, функціонування інституцій розвитку міжнародного менеджменту повинне спиратися на рівень знань, особисті якості та спеціальні менеджерські навички. Ефективність цих інституцій залежить від того, наскільки спектр обраних навчальних методів відповідає конкретним освітнім завданням. Мудрість полягає не у прихильності до певного методу, а у правильному виборі з великого арсеналу наявних методів.
Дуже важливо розрізняти концептуальні відмінності у природі менеджменту міжнародних та національних операцій. Хоч процес менеджменту в обох випадках однаковий, проте міжнародний менеджмент набагато комплексніший з огляду на значні відмінності середовища. Тому інституції розвитку менеджменту повинні не тільки надавати знання про ці відмінності, розвивати здатність до виявлення значущих розбіжностей і прагнення адаптуватися до деяких з них, а й стимулювати пошук золотої середини між інноваціями та адаптаціями до того, що неможливо змінити.
Національні економічні системи, по-перше, варіюють від вільного підприємництва до регульованого вільного підприємництва і до вираженого соціалізму. По-друге, існують відмінності за ступенем еволюції ринків, що породжує необхідність адаптації продуктів та послуг. По-третє, відмінності у рівні зарплати зумовлюють необхідність вибору різних технологічних рівнів. Таким чином, одна і та сама електронна компанія може протистояти урядовому втручанню в Англії і працювати в альянсі з урядом в Індії чи виробляти кольорові телевізори у США і активно продавати малі транзисторні приймачі в Африці, застосовувати високі технології у Голландії і продовжувати використання напівручного обладнання у латиноамериканській країні.
Можна виділити основніоловні елементи системи міжнародної стратегії України:
1. Створення міцного експортного сектора;
2. Зміцнення і забезпечення конвертації національної валюти;
3. Залучення іноземних коштів на основі створення спільних підприємств;
4. Лібералізація імпорта;
5. Формування системи зовнішньоекономічного менеджменту;
6. Здійснення іноземної підприємницької діяльності;
7. Кадрове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
Отже, можна сказати, що головне завдання зовнішньоекономічної стратегії України складається з того, щоб вірно визначити етапи, форми і засоби реалізації міжнародної стратегії.
Висновки.
Плановий розвиток міжнародного менеджменту стає дедалі важливішим, оскільки кожна конкретна фірма прагне розвинути свої можливості збуту продукції і отримання більшого прибутку, а країни дедалі більше переконуються у важливості якості менеджерських ресурсів для забезпечення постійного економічного розвитку.
Можна сказати, що міжнародний менеджмент відкриває широкі можливості перед підприємством; він ставить перед менеджерами більші вимоги, щоб вони розуміли набагато ширше набір оточуючих факторів, які традиційно не перераховуються в управлінні складним бізнесом в межах країни. Тобто виникає потреба враховувати ефекти від різних елементів міжнародного середовища та брати до уваги концепцію продосягнення переваг в конкурентній боротьбі.
Розглянувши стратегії експорту та імпорту на підприємстві, можна зробити висновок, що керівництво фірми ретельно підходить до формування цих стратегій, враховуючи всі переваги та недоліки. Менеджери перед формуванням стратегій ретельно вивчають ринку збуту, споживачів, традиції країни, споживчі якості продукту; що дає змогу нести найменші ризики та збитки.
Багаточисельні прогнозні дослідження показують, що в найближчі десятиріччя виживатимуть у конкурентній боротбі тільки ті виробництва і компанії, які прийматимуть активну участь у міжнародному поділі праці, зовнішньоекомічній діяльності, зможуть адаптуватись до культурних відмінностей і будуть здійснювати підприємництво відповідно до вимог соціальної відповідальності і норм міжнародних ділових відносин.
Література:
1. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність"//Відомості ВРУ.-1991.-№29.
2. Закон України "Про митну справу в Україні"//Відомості ВРУ. -1992- №29.
3. Белошапка В.А., Загорий Г.В. Стратегическое управление: принципы и международная практика.- К.: Абсолют -В, 1998.
4. Білоус О.Г., Панченко Є.Г. Менеджмент: конкурентоздатність і ефективність.- К.: Знання, 1992.
5. Карлоф Б. Деловая стратегия .-М.: Экономика, 1991.
6. Международный менеджмент: Учебник для вузов.- СПб.: Питер, 2000.
7. Менеджмент внешнеэкономической деятельности.-К.:1998.
8. Мескон М.Х., Альберт М. Основи менеджмента.-М.: Дело,1992.
9. Монден Я. "Тоета": Методы эфективного управления.-М.: Экономика, 1989.
10. Панченко Є.Г. Міжнародній менеджмент: Навч. посібник. -К.:КДЕУ, 1996.
11. Панченко Є.Г., Гаврилюк О.В. стратегія розвитку міжнародного підприємництва ті іноземних інвестицій в Україні.- К.:Інститут світової економіки та міжнародних віносин АН України, 1992.
12. Портер М. Стратегія конкуренції / Пер. з англ. - К.: Основи,1997.
13. Поручник А.М. Интеграция Украины в мировое хозяйство.- К.: КГЭУ, 1994.
14. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник.- К.: Фенікс, 1998.
15. Ханд Д. Планирование и котроль: концепция контролинга.- М.: Финансы и статистика,1997
Loading...

 
 

Цікаве