WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Керування й лідерство - Реферат

Керування й лідерство - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Керування й лідерство"
ПЛАН
1. Природа та визначення керівництва і лідерства з точки зору соціології праці.
2. Форми впливу та влади.
3. Використана література
1. Соціальне управління соціально-трудовими процесами і відносинами передбачає їх планування і регулювання. В його структурі можна виділити такі складові:
o вироблення, прийняття і реалізація управлінських рішень;
o використання різноманітної інформації у процесі управління;
o вироблення певних методів та стилів керівництва;
o забезпечення самоврядування і виробничої демократії;
o планування процесів соціального розвитку трудового колективу (виховної, культурно-масової, спортивної
роботи, удосконалення соціально-психологічного клімату, зміцнення дисципліни праці, заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я трудівників тощо).
В умовах перехідного періоду до ринкова орієнтованої економіки широкого розповсюдження набуває менеджмент (від англ. management - управління, керівництво). А.Хорон-жий і Ю.Пачковський зазначають, що менеджмент - це міждисциплінарна наука, яка поєднує економічний, соціальний, політичний, організаційний, правовий, психологічний та інші підходи до керування виробництвом. Крім загальних політико-економічних чи соціально-філософських теорій менеджменту, існують прикладні теорії організації і управління, спрямовані на вироблення конкретних підходів щодо раціоналізації та вдосконалення управління.
Інші вітчизняні соціологи наводять приклади, коли менеджмент дає змогу суттєво поліпшити виробничу діяльність та взаємини її суб'єктів. Це "менеджмент участі" (у США робітники обговорюють з адміністрацією деякі управлінські рішення), "соціо-технічні системи" (бригадні форми організації праці, наприклад, у Швеції на підприємствах автомобілебудування "Воль-во", які надають групам робітників повноваження щодо визначення режиму і графіку праці, можливості обміну робочими місцями тощо), "гуртки якості" (в Японії такі гуртки виробляють пропозиції щодо поліпшення виробництва, є відповідальними за статистичний облік якості продукції) і т.ін.
Предмет соціології праці й управління і предмет менеджменту, як бачимо, взаємно перехрещуються, але не є повністю тотожними. Менеджмент виробляє і застосовує на практиці найефективніші моделі, технології, засоби, методи управління виробництвом. До сфери його дії належать:
o визначення цілей і завдань управління, розробка конкретних заходів для їх досягнення;
o розподіл завдань на окремі види операцій;
o розподіл робіт і координація взаємодії різних підрозділів усередині організації;
o удосконалення формальної ієрархічної структури на виробництві;
o оптиміз.ація процесів прийняття рішень;
o пошук адекватної (тобто відповідної) мотивації діяльності;
o виявлення найефективніших стилів керівництва та ін.
Протягом усієї історії розвитку суспільства точаться суперечки навколо визначення суті і природи керівництва. При цьому слід враховувати і ту обставину, що більшість людей підсвідомо переконана - керувати вони вміють якнайкраще (навіть не володіючи теоретичними знаннями чи практичним досвідом) на відміну від будь-якої іншої галузі чи виду діяльності.
Чи керівником треба народитися, чи керівні здібності та якості можна культивувати або набути з досвідом, чи можна зарадити у виборі керівного стилю? Ці питання - одні з найбільш дискусійних в дослідженні управління. Розглянемо погляди на ці та інші проблеми в історичному аспекті та наведемо кілька сучасних теорій і підходів.
Керівництво можна визначити "як процес використання влади задля досягнення впливу на людей".
Влада - це можливість реально вплинути на поведінку інших людей, тобто влада - це знаряддя впливу. В свою чергу, вплив - це будь-яка поведінка однієї людини чи групи осіб, що активно діє на по-ведінку, відчуття, стосунки інших людей.
Проте влада не єдина основа керівництва і такий підхід притаманний лише авторитаризму і застосовується по відношенню до формальної організаційної структури.
Інше визначення розглядає адміністративне керівництво як "процес управління та впливу на спільну діяльність членів групи".
Як бачимо, тут вже запроваджуються елементи керівництва:
1) керівництво передбачає наявність підлеглих;
2) існує певний розподіл влади, впливу чи управління керівника підлеглими;
3) керівники вказують, що і як слід робити.
Проте це визначення стосується лише адміністративного керівництва. Тому постає питання: менеджери і керівники - це люди, що виконують аналогічні дії або однакові функції чи між ними існує певна розбіжність? Згідно з Мургедом і Гріффіном "управління спирається на формальну можливість впади впливати на людей, тим часом як керівництво є використанням непримусового впливу з тим, щоб координувати й узгоджувати діяльність членів групи для досягнення мети".
У стосунках між керівником та підлеглими в процесі використання влади існує пряма пропорційна залежність (так званий баланс влади): влада керівника над підлеглими тим більша, ніж вища залежність підлеглих від керівника, і навпаки. Ця залежність може набувати різних форм прояву - прямо чи опосередковано підлеглі залежать від управлінських рішень керівника (у питаннях ресурсного забезпечення, розподілу та отримання винагород, послуг, інформації тощо). В свою чергу, підлеглі впливають на керівника, адже це вони реалізують на практиці всі його рішення, вказівки, накази та розпорядження, і саме виконання дорученої роботи залежить від них.
Щоб керувати, необхідно мати для цього досить підстав, тобто володіти інструментами впливу, а щоб впливати - слід мати основу влади (аби змусити підлеглих підкорятись розпорядженням). Здоровий глузд підказує, що для реалізації влади необхідно дещо мати під своїм контролем. Це "дещо" повинно бути суттєвим для виконавця і на його основі створюється залежність від керівника. Залежність - це ситуація, при якій виконавець змушений діяти саме так, як того бажає керівник.
Інструментом впливу на діяльність підлеглих виступає можливість керівника вплинути на рівень задоволення їх активних потреб (згадаємо класифікацію потреб Маслоу). Всі форми впливу та влади спонукають людей виконувати бажання іншої людини, задовольняючи тим самим активні потреби.
Люди очікують та передбачають наслідки тієї чи іншої поведінки. Керівник чи особа, яка здійснює вплив, також передбачає ефект свого впливу на поведінку виконавця.
Цей процес впливу керівника на підлеглого зображено на рис.1:
Донедавна переважала думка, що між поняттями "керівництво", "лідерство" та "влада" немає суттєвої відмінності, оскільки особа, яка наділена повноваженнями здійснювати керуючі функції, автоматично вважається лідером колективу і має владу над підлеглими. Однак на практиці ці три складові управлінського впливу не обов'язково зосереджені в одних руках. Якщо керівництво полягає у праві особи давати офіційні доручення і розпорядження підлеглим івимагати їх виконання, то реальна влада залежить від особистих якостей і ситуації, у якій перебуває керівник.
Відмінності між статусом лідера і формального керівника випливають з особливостей ролі та функцій, які ними виконуються. Керівництво передбачає монополію на прийняття рішень і контроль за ходом їх виконання. Лідер не узурпує право приймати рішення, а, навпаки, запрошує до цього кожного співробітника. В результаті змінюється статус кожного працівника. Якщо керівник протистоїть групі підлеглих,
Loading...

 
 

Цікаве