WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Стратегія лідера: переваги і недоліки - Реферат

Стратегія лідера: переваги і недоліки - Реферат

можуть стати дуже впливовими фігурами.
Досить результативними були також дослідження У. Беніса, який вивчав життя і діяльність 90 успішних лідерів і виявив такі, на його думку визначальні, групи лідерських якостей[100]:
· управління увагою, тобто здатність так уявити результат чи наслідки, цілі чи напрямок руху, щоб це було привабливим для послідовників;
· управління значенням, тобто здатність так передати значення створеного образу, ідеї чи бачення, щоб їх зрозуміли і прийняли послідовники;
· управління довірою, тобто здатність діяти з такою постійністю і послідовністю, щоб отримати повну довіру підлеглих;
· управління собою, тобто здатністьнастільки добре знати і своєчасно визнавати свої сильні і слабкі сторони, щоб для підсилення своїх слабких сторін сміливо залучати інші ресурси, включаючи ресурси інших людей.
У. Беніс рекомендував лідерам ділитися владою в організації для створення такої атмосфери, у якій люди відчують як свою цінність, так і важливість своєї роботи, завдяки чому вони її краще виконують, роблячи значний внесок у загальну справу.
Узагальнення результатів досліджень у напрямку вивчення особистих рис людини, що дозволяють їй стати лідером, дозволили об'єднати їх у наступні групи: фізіологічні, психологічні, інтелектуальні та ділові. До фізіологічних відносять такі характеристики людини, як ріст, вага, статура, стан здоров'я, енергійність тощо (про що говорилось вище). Психологічні, або емоційні якості проявляються на практиці головним чином через характер людини (для лідера важливо бути врівноваженим, але рішучим). Інтелектуальні якості допомагають лідеру приймати правильні рішення. Особисті ділові якості лідера впливають на його здатність виконувати свої функції. Вони набувають і вдосконалюються з досвідом і їх цінність для успіху зростає за рівнями організаційної ієрархії. Перелік об'єднаних у ці групи якостей виявився досить великим (табл. 13.2) [17, c.484]
Таблиця 2. Лідерські якості, притаманні успішним лідерам
Інтелектуальні здібності Риси характеру особистості Надбані навички та вміння
· Розум і логіка
· Розсудливість
· Проникливість
· Оригінальність
· Концептуальність
· Освіченість
· Знання справи
· Розвинуті мовні навички
· Допитливість і пізнавальність
· Інтуїція · Ініціативність
· Гнучкість
· Пильність
· Творчість
· Чесність
· Особистісна цілісність
· Сміливість і самовпевненість
· Врівноваженість
· Незалежність і амбіційність
· Потреба у досягненнях
· Настирливість і наполегливість
· Енергійність
· Владність
· Працездатність
· Агресивність
· Прагнення до вищості
· Обов'язковість
· Чуйність · Вміння заручатися підтримкою
· Вміння кооперуватися
· Вміння завойовувати популярність і престиж
· Такт і дипломатичність
· Вміння брати на себе ризик і відповідальність
· Вміння організовувати
· Вміння переконувати
· Вміння змінювати себе
· Вміння бути надійним
· Вміння жартувати і розуміти гумор
· Вміння розбиратися в людях
Але з часом стало зрозуміло, що наявність чи відсутність вказаних рис у певної людини не може однозначно свідчити на користь того, що вона обов'язково стане, або не стане лідером. Тому подальші дослідження у цьому напрямку втратили свою привабливість - вони не дозволили створити "єдино вірний" образ лідера, а значить, закласти основи теорії. Окрім того, через неможливість виміряти ступінь прояву різних лідерських якостей у конкретної особи, не вдалося досягти практичного її застосування - розробити програму навчання, яка б дозволяла формувати ці риси у тих, хто готує себе до керівної роботи. Хоча сьогодні провідні бізнес-школи пропонують тренінг-курси для розвитку лідерських рис, але вони в основному стосуються лише вдосконалення ділових якостей і комунікативних навичок.
Стиль керівництва
Більш перспективними виявилися дослідження типів поведінки лідера, у яких наголос робився не на тому, хто є лідером, а на тому, що і як лідери роблять. Важливою відмінністю концепцій лідерської поведінки від концепцій особистих рис було те, що ця концепція передбачала можливість підготовки лідерів за спеціально розробленими програмами.
Найбільш відомі дослідники лідерської поведінки - це К. Левін, Д. МакГрегор, Р. Лайкерт, Р. Блейк та Дж. Моутон. У своїх роботах вони вивчали стиль поведінки лідерів, який у контексті управління називається стилем керівництва. Стиль керівництва - це звична манера поведінки керівника щодо підлеглих для того, щоб вплинути на них і спонукати їх до досягнення цілей організації [67, c.491]. Він залежить від того, якою мірою керівник делегує свої повноваження, від типу влади, що переважно ним застосовується, від того, про що дбає керівник в першу чергу - про налагоджування доброзичливих стосунків у колективі чи про виконання виробничих завдань. Цілком зрозуміло, що поведінка того чи іншого керівника не завжди може бути віднесена до певного стилю, оскільки в кожній організації складається середовище, яке характеризується певним набором цілей і задач, в ньому працюють люди з різними здібностями, рисами характеру, системою світосприйняття тощо. Але вся складна гама лідерства вкладається у шкалу між двома полярностями "автократія -невтручання", які і складають автократично-ліберальний континуум стилів керівництва (рис. 13.1).
Найбільш ранніми дослідженнями ефективності стилів лідерства є роботи К.Левіна. На той час (40-і роки ХХ століття), під впливом гуманістичного підходу до управління, однозначно вважалось, що найефективнішим є демократичний стиль управління. Однак Левін, вивчаючи три стилі керівництва - авторитарний, демократичний і ліберальний - на прикладі управління групами підлітків, дійшов висновку, що найефективнішим щодо обсягів і якості робіт є перший. Але при цьому, у групі під керівництвом авторитарного лідера спостерігались напружені стосунки, більша агресивність, низька мотивація, менша оригінальність, більша тривога і одночасно - залежніша і покірніша поведінка. При ліберальному керівникові обсяги і якість роботи були найменшими, у поведінці членів групи була відсутня цілеспрямованість, часто виникали ігрові моменти. Керівник, що сповідував демократичні підходи у керуванні,
Loading...

 
 

Цікаве