WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Стратегія лідера: переваги і недоліки - Реферат

Стратегія лідера: переваги і недоліки - Реферат


Реферат на тему:
Стратегія лідера: переваги і недоліки
Лідерство є процесом, за допомогою якого одна особа впливає на поведінку інших членів групи. Отже, лідерство є дещо вужчим поняттям, ніж керування (обмежується лише впливом), хоча діапазон його застосування є ширшим (вплив використовується для вирішення різних задач, в тому числі і управління). Надалі, для чіткішого розмежування статусу осіб, що можуть впливати на поведінку інших людей керівником (менеджером) називатимемо людину, що має офіційно делеговані їй права і повноваження для впливу на поведінку підлеглих їй людей, а лідером - людину, що здобула це право завдяки особистим якостям.
Керівника, який досяг влади лише завдяки своєму місцю у посадовій ієрархії, і керує людьми винятково з цих позицій, називають формальним лідером. Його влада поширюється в основному на робочі стосунки і здійснюється за схемою "начальник-підлеглий" (він має владу над підлеглими тому, що вони залежать від нього у питаннях розподілу робочих завдань, нарахування і видачі заробітної плати, просування по службі тощо). Соціальна взаємодія його із членами колективу, яким він керує, є досить бідною. Підлеглі такого керівника мають багато підстав для того, щоб не визнавати і оскаржувати його права на керування, особливо якщо він у роботі показує недостатній професіоналізм.
Владні позиції керівника зміцнюються, якщо він, окрім формальних підстав керувати, отримає визнання своїх підлеглих як лідер завдяки особистим якостям - компетентності, рішучості, цілеспрямованості, енергійності, вмінню пробуджувати ентузіазм у інших тощо. Процес впливу через здібності і вміння чи інші ресурси, що необхідні людям, отримав назву неформального лідерства. Неформальний характер лідерської позиції більшою мірою обумовлений використанням особистісної основи влади та джерел, що її живлять.
Ідеальним з позиції інтересів організації (тобто для досягнення більшої сили впливу на її членів, а значить більшої ефективності управління) вважається поєднання формальних і неформальних основ влади. Менеджер, будучи лідером, здійснює свої управлінські функції через призму неформального лідера. У підпорядкованому йому колективі складаються стосунки "лідер-послідовник", які є набагато тіснішими і результативнішими, ніж стосунки "начальник-підлеглий".
Лідерство дозволяє особливо підсилити керівні дії менеджера у таких сферах, як постановка цілей; координація зусиль підлеглих; оцінка результатів їхньої роботи; мотивування діяльності (через власний приклад, рішучість, впевненість, вміння вести за собою тощо); забезпечення групової синергії; відстоювання інтересів групи за її межами; визначення перспектив її розвитку.
Зважаючи на вище зазначене, можна дати таке визначення поняття лідерства. Лідерство - це істотна частина діяльності менеджера, пов'язана з цілеспрямованим впливом на поведінку окремих осіб чи робочої групи; інструментами такого впливу виступають навички спілкування і особисті якості менеджера, які відповідають зовнішнім і внутрішнім потребам групи.
Лідерство - це не управління. Різниця між лідером і менеджером за багатьма позиціями наведена в табл.13.1[17,c.478]. Ефективний менеджер не обов'язково є ефективним лідером і навпаки. Їхні основні характеристики знаходяться ніби в різних вимірах.
Таблиця 1. Відмінності менеджера і лідера
Менеджер Лідер
Адміністратор Інноватор
Доручає Надихає
Працює за цілями інших Працює за своїми цілями
План - основа дій Бачення - основа дій
Покладається на систему Покладається на людей
Використовує аргументи Використовує емоції
Контролює Довіряє
Підтримує рух Дає імпульс рухові
Професіонал Ентузіаст
Приймає рішення Перетворює рішення в реальність
Робить справу правильно Робить правильну справу
Його поважають Його обожнюють
Найбільш раннім підходом до вивчення і пояснення лідерства було дослідження особистості ("Теорії особистості"), у яких була зроблена спроба виявити ті якості, які відрізняють великі історичні постаті від маси інших людей. Дослідники вірили, що лідери мають якийсь унікальний набір особистих рис, даних їм від народження, які відрізняють їх від "нелідерів". Вони намагались встановити ці якості, навчитися їх вимірювати і використовувати для виявлення людей, які здатні бути лідерами.
У результаті багатьох досліджень, проведених в середині 50-х років, було складено певний перелік виявлених лідерських якостей, серед яких особливо відзначались такі:
- гострий розум чи видатні інтелектуальні здібності;
- вміння опановувати увагою інших і підкоряти їх своїй волі;
- впевненість у собі;
- активність та енергійність;
- знання справи.
Але багато людей з цими якостями не досягали значних лідерських висот і залишалися послідовниками. Незважаючи на це, вивчення лідерських якостей продовжувалось. Цікавий результат був отриманий професором психології У.Х.Шелдоном [94], який намагався пояснити поведінку людини, виходячи із будови її тіла (так звана конституціональна теорія). Провівши надзвичайно багато вимірів параметрів людського тіла (біля 4 тисяч), він поділив їх за сукупністю ознак на певні соматотипи. Досліджуючи поведінку людей, що відносяться до того чи іншого соматотипу, він побачив досить суттєву залежність між будовою тіла і типом поведінки. Так, люди астенічної будови (ектоморфи) є тонкими, вразливими натурами, більше схильними до замкнутості, прояву соціофобії. Їх антиподи - ендоформи - огрядні, з надлишково розвиненою середньою частиною тулуба є емоційно врівноваженими, добродушними, полюбляють гарну їжу та комфортні стосунки. Ні ті, ні інші не претендують на лідерство серед ближніх. Інша річ - мезоморфи - люди із міцною пропорційно розвиненою статурою, швидкі у реакціях, впевнені у рухах, здатні до сильного опору. У них яскраво виражене бажання домінувати над іншими, вони прагнуть влади, не бояться ризику, агресивні і безжальні. Із них виходять сильні лідери. Шелдон зробив висновок, що варто звернути увагу на особливості будови тіла людини ще у дитинстві і не намагатися переломити її характер, готуючи її до тієї діяльності, для якої не підходить її психотип. Але винятки, безумовно, існують. Приклади Наполеона, Гітлера, Леніна, Сталіна, Рузвельта підтверджують факт того, що особи з невідповідним соматотипом
Loading...

 
 

Цікаве