WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Психологія управління та її особливості - Курсова робота

Психологія управління та її особливості - Курсова робота

застосовуватися більш-менш ефективно у відповідній ситуації і для досягнення певного результату:
Уникання і пристосування - тимчасові методи, корисні тільки тоді, коли треба виграти час, для усунення причин конфлікту вони непридатні. Решта ж методів допомагають вирішити проблему на користь обох сторін (компроміс, співробітництво) чи лише однієї (примушування). Якщо розглядати вказані моделі за мірою їх ефективності (табл.), то вони розташовуються у такому порядку: співробітництво, примушування, компроміс, пристосування, уникання. Разом з тим, якщо оцінювати ці моделі з точки зору їх впливу на тривалість конфлікту і можливість його розростання, то уникання та примушування заганяють конфлікт вглиб, надаючи йому латентної форми і при найменших розходженнях позицій сторін він спалахує знову.
Таблиця 1 Ефективність моделей управління конфліктами
Модель Результат Зацікавленість
у особистих цілях у стосунках
1. Уникання Тільки тимчасовий, Висока Низька
2. Пристосування не вирішує проблеми Низька Висока
3. Компроміс Низька Низька
4. Суперництво (примушування) Забезпечує вирішення проблеми Середня Середня
5. Співробітництво Висока Висока
Велику роль у регулюванні конфліктності у колективі відіграє особа керівника, стиль його поведінки. Це впливає на методи, яким він надає перевагу при управління конфліктом. Зокрема, авторитарний керівник швидше використовуватиме методи примушування, ліберальний - невтручання та залагоджування, демократичний - компроміс та метод вирішення проблем. Але у кожному разі керівник мусить виявити причини, що зумовили конфліктну ситуацію, мотиви кожної із сторін і виробити для себе таку стратегію поведінки, яка б не допустила екстремальних проявів конфлікту і не спричинила тривалого протистояння у групі.
Висновки
З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:
Спілкування є невід'ємним атрибутом процесу управління. Спілкування зв'язує окремі елементи організації у єдине ціле, даючи можливість координувати їх дії, аналізувати успіхи та невдачі, виправляти допущені помилки, доручати нові завдання тощо; з'єднують її із зовнішнім середовищем - дозволяють отримувати інформацію про стан ринку та поведінку на ньому суб'єктів господарювання, повідомляти партнерів по бізнесу і споживачів про свої наміри та впливати на їх поведінку. Отже, організаційні комунікації мають відбуватися у різних напрямках - всередину організації і назовні, в межах одного управлінського рівня (горизонтальні) і між рівнями (вертикальні), здійснюватися по діагоналі, якщо у обговорення шляхів усунення проблеми включаються суміжні підрозділи, а також бути вільними від усяких обмежень і відбуватися неформальним чином (через поширення чуток). Кожен із зазначених видів комунікацій переслідує свою задачу і здійснюється за певними правилами чи процедурами, дотримання яких забезпечує їх ефективність. Розглянемо їх детальніше.
Реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи методів управління. Психологічні методи управління. Вони використовуються з метою гармонізації стосунків працівників фірми і встановлення сприятливого психологічного клімату. Об'єктом психологічних методів управління на рівні підприємства є індивід, а метою - управління психічною діяльністю особистості кожного працівника для раціонального регулювання його поведінки.
Влада - це інструмент соціального управління, який дозволяє цілеспрямовано впливати на поведінку людей. Її використання в організації може сприяти виникненню певних стосунків між людьми, спричиняти їх зміну чи припинення. Влада дає право керівникові приймати рішення, наказувати, вимагати виконання, контролювати, винагороджувати і карати. Але влада керівника не має і не може бути абсолютною, у владних стосунках мусить існувати певна межа, яку не варто переступати. Влада керівника має бути достатньою для досягнення поставлених цілей, але не уражати гідність підлеглих, не викликати у них відчуття приниження, а звідси і непокори. Слід пам'ятати, що результати роботи керівника великою мірою залежать від того, як виконають свою частину роботи його підлеглі. Ця залежність обумовлює необхідність дотримання балансу влади. Чим вищий професійний та загальний рівень розвитку підлеглих, тим складніше керівнику впливати на їхню поведінку, використовуючи лише формальну владу. Керівники мають усвідомлювати, що ефективно впливати на сучасних працівників можна не через страх покарання, а через мотиви, що спонукають до співробітництва.
Для ефективного вирішення негативної поведінки або конфлікту необхідно встановити причини, що призвели до його виникнення, дослідити мотиви та цілі його учасників, визначити, наскільки далеко зайшли обидві сторони у своєму протистоянні. Це дасть змогу правильно підібрати метод управління конфліктною ситуацією.
Методи управління конфліктними ситуаціями діляться на дві групи: структурні та міжособові.
До структурних методів належать:
· роз'яснення підлеглим вимог до роботи;
· координація та інтеграція спільної роботи;
· встановлення загальноорганізаційих комплексних цілей діяльності;
· чітке структурування системи винагород.
До міжособових способів (моделей) вирішення негативної поведінки або конфліктів відносять:
o уникання конфлікту;
o залагодження конфлікту;
o примушування (суперництво);
o компроміс;
o співробітництво.
Отже, як бачимо, психологія управління вимагає різноманітних знань і підходів, які потрібно використовувати не автоматично, а з врахуванням конкретних ситуацій, які склалися.
Використана література
1. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. - Львів, "Світ", 1995. - 296с.
2. Армстронг М. Основы менеджмента. Как стать лучшим руководителем. Серия "Учебники и учебные пособия". Ростов-на-Дону: "Феникс", 1998. - 512с.
3. Бовыкин В.И. Новый менеджмент: (управление предприятиями на уровневысших стандартов; теория и практика эффективного управления). - М.: ОАО "Издательство "Экономика", 1997. - 368с.
4. Большаков А.С., Михайлов В.И. Современный менеджмент: теория и практика - СПб: "Питер", 2000. - 416с.
5. Бондарь Н.П., Васюхин О.В., Голубев А.А. Подлесных В.И. Эффективное управление фирмой: современная теория и практика - СПб.: Изд. Дом "Бизнесс-пресса", 1999. - 416с.
6. Герчикова И.Н. Менеджмент.- М.: ЮНИТИ, 1995.- 480с.
7. Глухов В.В. Основы менеджмента. - СПб: "Специальная литература", 1995. - 328с.
8. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник / Наук. ред. В.Яцура, Д.Олесневич. - Львів: БаК, 2001. - 624 с.
9. Дафт Р.Л Менеджмент - СПб.: "Питер", 2000. - 832 с.
10. Друкер П. Практика менеджмента.: Пер. с англ.: Уч.пос. - Издательский дом "Вильямс", 2000. - 398с.
11. Друкер П. Ф.Эффективное управление: Пер. с англ. М.: ФАИР-ПРЕСС, 1998.
12. Жигалов В.Т., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності. - К.: Вища шк., 1994. - 223с.
13. Завадський Й.С. Менеджмент. Т. 1. К.: УФІМБ, 1997. - 542с.
14. Зігерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. Пер. с нем. - М.: Экономика, 1990. - 264с
Loading...

 
 

Цікаве