WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Банкрутство. - Курсова робота

Банкрутство. - Курсова робота


Курсова робота
"Банкрутство"
ПЛАН
Вступ.
1. Поняття банкрутства та його суб єкти.
2. Підстави для застосування банкрутства.
3. Провадження у справах про банкрутство.
4. Наслідки визнання боржника банкрутом.
Заключення.
1. Поняття банкрутства Суб'єкти банкрутства
Банкрутство як одна з юридичних підстав ліквідації
підприємств регулюється Законом "Про підприємства в Україні" (ст.ст.24,34). Порядок і умови визнання будь-яких
юридичних осіб - (суб єктів підприємницької діяльності банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів регулює спеціальний Закон України від 14 травня 1992 р. "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України. - 1992 - №31. - Ст. 440).
Провадження у справах про банкрутство та ліквідаційний
процес регулюється також і законодавством України про
організацію та діяльність Арбітражного суду, а провадження У
справах про банкрутство банків регулюється, крім того, з урахуванням вимог Закону "Про банки і банківську діяльність".
Такі основні законодавчі акти про банкрутство, поняття
якого містить стаття 1 Закону "Про банкрутство". Це пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для нього строк пред'явлені до нього кредиторами вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом. З наведеного визначення випливає, що банкрутство має економічний і правовий характер.
З економічної точки зору банкрутство є неспроможністю
продовження суб'єктом своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості. Суб єкт підприємництва має стільки боргів перед кредиторами і зобов'язань перед бюджетом, що коли їх вимоги будуть пред'явлені у визначені для цього строки, то майна суб єкта - активів у ліквідній формі - не вистачить для їх задоволення.
Юридичним аспект банкрутства полягає насамперед у тому,
що в суб'єкта є кредитори, тобто особи, що мають документовані майнові вимоги до нього як до боржника. Це майнові
правовідносини банкрутства, здійснення яких у встановленому законом порядку може призвести до ліквідації суб'єкта
підприємництва.
Внаслідок порушення справи про банкрутство виникає
комплекс процесуальних правовідносин: провадження у
справі, визнання боржника банкрутом, оголошення про банкрутство, задоволення претензій кредиторів, припинення
справи про банкрутство тощо. Сукупність таких процесуальних правовідносин може розглядатися як ліквідаційний
правовий процес щодо суб'єкта підприємництва.
Суб єктами банкрутства закон визнає лише юридичних
осіб, причому осіб однієї категорії - суб єктів підприємництва, неспроможних своєчасно виконати свої зобов'язання перед кредиторами або перед бюджетом. Таким чином, мова йде насамперед про підприємства всіх форм власності
і видів, визначених статтею 2 Закону "Про підприємства в
Україні", а також про господарські об'єднання згідно з статтею 3 цього Закону, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність. Зазначені суб'єкти пойменовані Законом "Про банкрутство" боржниками або банкрутами.
Боржником відповідний суб'єкт вважається на всіх стадіях
провадження у справі про банкрутство, банкрутом - після
того, як Арбітражний суд прийме постанову про визнання
боржника банкрутом.
Закон "Про банкрутство" не поширюється на юридичних осіб, які не займаються згідно статутами (положеннями)
систематичною підприємницькою діяльністю.
З іншого боку, у відносинах банкрутства виступають кредитори. Це можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, що мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника. До кола кредиторів не входять ті суб'єкти, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою.
Якщо до одного боржника мають майнові вимоги два або
більше кредиторів, останні повинні діяти у справах про банкрутство як збори кредиторів. Збори можуть створювати
комітет кредиторів. Коли кредиторів більше десяти, створення такого комітету є обов'язковим. Повноваження цього
органу визначають збори. Ці органи - збори, комітет -
необхідні для участі у провадженні у справах про банкрутство з боку кредиторів з тим, щоб діяли не окремі численні
кредитори, а один спільний, об'єднаний кредитор.
2. Підстави для застосування банкрутства
Підставою для застосування банкрутства до суб'єкта
підприємництва є економічний фактор, визначеним статтею 1 Закону "Про банкрутство" - неспроможність суб'єкта як юридичної особи задовольнити своєчасно пред'явлені до
нього майнові вимоги кредиторів і виконати зобов'язання
перед бюджетом. Фактичною підставою для порушення справи про банкрутство може бути лише письмова заява до Арбітражного суду, яка називається "заява про порушення справи про банкрутство юридичної особи". З такою заявою до Арбітражного суду може звернутися будь-хто з кредиторів - громадянин чи юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, або кілька кредиторів. Як уже зазначалося, такого права не мають ті кредитори, майнові вимоги яких забезпечені заставою.
Кредитор може звернутися із заявою про порушення справи
про банкрутство юридичної особи лише у тому разі, якщо
остання неспроможна задовольнити визнані нею претензійні
вимоги (або сплатити борги за виконавчими документами)
протягом одного місяця.
Із заявою про порушення справи про банкрутство до Арбітражного суду може звернутися боржник із власної ініціативи. Боржник реалізує таке право у разі його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. Боржник
додає до заяви список своїх кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс, іншу інформацію про його фінансове і
майнове становище.
Заявники можуть відкликати свої заяви на будь-якій стадії
провадження, але до прийняття Арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом. Якщо заявником є
боржник, він має право відкликати свою заяву лише за згодою кредиторів.
Законом України від 17 червня 1993 р. Перелік суб'єктів, які можуть звернутися з письмовою заявою про порушення справи про банкрутство, розширено за рахунок органів державної податкової служби та державної контрольно-ревізійної служби. Як впливає зі змісту статті 6 Закону "Про банкрутство", ці заявники не мають права відкликати подані ними заяви.
3. Провадження у справах про банкрутство
Згідно зі статтею 4 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Арбітражним процесуальним кодексом України (далі - АПК) з урахуванням особливостей, передбачених Законом.
Отже Арбітражні суди, розглядаючи справи про банкрутство, повинні застосовувати ті статті або відповідні частини статей АПК, які мають універсальний для судового розгляду характер, у тому числі статті 14-1, 12, 15, 17, 20, 22, 28-30, 32-40, 43-53, 65-68, 70-74, 76-77, 79-81, 86-87, 89-111, 119.
Статті АПК, що регулюють виключно вирішення господарських спорів у позовному провадженні, не можуть застосовуватися у провадженні зі справ про банкрутство. Такими, зокрема, є статті, що визначають доарбітражне врегулювання спорів (статті 5 - 11), коло учасників позовного провадження (статті 18, 19, 21, 23 - 27).
Статті АПК, що визначають рух процесу (статті 62, 63, 79 - 81), застосовуються у провадженні зі справ про банкрутство з урахуванням змісту процесуального режиму цієї категорії справ.
Тому Арбітражні суди у процесуальних документах повинні посилатися як на відповідні статті АПК, так і на
Loading...

 
 

Цікаве