WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМакроекономіка → Економічне зростання в моделях зростання - Реферат

Економічне зростання в моделях зростання - Реферат

акселератора динаміка національного доходу
(ЧНП) має циклічний характер. Для переходу до рівномірного
економічного розвитку потрібно, щоб коефіцієнт мультиплікатор
був більшим 2,5.
4. Після того, як було об'єднано теорії мультиплікатора і
акселератора, стала можливою розробка різноманітних моделей
економічного зростання,за допомогою яких економісти намага-
лись визначити умови стабільного розвитку економіки. Моделей
економічного зростання неокейсіанці створили багато. Спільним
для усіх них є дослідження співвідношення між заощадженнями і
інвестиціями. Макроекономічні моделі зростання намагаються
обгрунтувати оптимальну норму нагромадження, яка б забез-
печувала стабільне економічне зростання.
Найбільш відомими серед них є моделі Харрода і Домара.
Англієць Р.Харрод і американець О.Домар розробляли свої мо-
делі окремо, та й переслідували різну мету, однак прийшли до
аналогічних висновків. Тому їх моделі, як правило, роз-
глядаються в комплексі.
Модель Харрода-Домара була створена приблизно у той са-
мий час, що й теорія Дж.М.Кейнса. В зв'язку з цим доцільно
порівняти підходи, реалізовані у цих двох моделях.
Кейнс, як відомо, досліджує економіку в корот-
котерміновому періоді. Йому належить напівжартівлива фраза
про недоцільність зосередження уваги на довготерміновому пері-
оді, тому що в далекому майбутньому всі ми все одно помремо
("In the long run we are all dead"). У моделі Харрода-Домара,
навпаки, досліджується економіка саме у довготерміновому пер-
іоді.
Кейнса цікавила проблема забезпечення рівноваги в умовах
повної зайнятості. Харрод помітив, що сукупний доход, дос-
татній для гарантування повної зайнятості в одному періоді,
недостатній для забезпечення її в інші періоди. А додаткові
витрати для забезпечення повної зайнятості у нових умовах по-
винні враховувати існуючий зв'язок (співвідношення) між запа-
сом капіталу та продуктом (КY).
Ключовими елементами моделі Харрода-Домара є величина
заощаджень узагалі і схильність до заощадження зокрема. Вели-
чина заощаджень, за інших однакових умов, залежить від:
1) ціни або процента, що його отримує той, хто, відкладаючи
споживання, заощаджує кошти;
2) доходу (в тому розумінні, що вищий доход асоціюється з
більш ніж пропорційно високими заощадженнями);
3) суспільних передбачень, тобто прогнозів щодо ситуації в
суспільстві та в економіці - адже за будь-якої процентної
ставки, наприклад, в умовах очікування високої інфляції за-
ощадження будуть знижуватися.
Головні риси моделі Харрода-Домара:
1. Модель грунтується на так званій "капітальній" теорії вар-
тості (за аналогією з "трудовою" теорією вартості). Іншими
словами, приймається, що вирішальне значення для економічного
зростання мають запас капіталу та його збільшення. Праці ж
відводиться підпорядкована роль. В основу моделі покладено,
що при зростанні капіталу відбувається пропорційне зростаня
праці, тобто
?L
----- = const. Це передбачає, зокрема, незмін-

ність зарплати. Якщо ж праця і капітал зростають у різних
співвідношеннях, то за логікою моделі, це означає, що або
праця або капітал використовуються неповно.
2. Модель не враховує технологічних змін, приймаючи тех-
нологічний рівень як сталу величину.
К ?К
3. У моделі приймається, що --- = -----
Y ?Y
4. У моделі Харрода-Домара, як і в більшості пост-
кейнсіанських моделей, враховано, що фактором стримування
економічної активності (відповідно, і зростання) може вис-
тупати сукупний попит.
Аналізована модель грунтується також на тому, що інвес-
тиції певного періоду визначаються граничною схильністю до
заощаджень. Економічне зростання розглядається як функція,
по-перше, граничної схильності до заощаджень, по-друге, -
співвідношенням:
К/Y, де К - запас капіталу;
Y - створений продукт.
Співвідношення К/Y є коефіцієнтом зв'язку між запасом
капіталу і продуктом. Зрозуміло, що зменшення цього
коефіцієнта передбачає зростання ефективності використання
запасу капіталу.
Власне величину економічного зростання можна обчислити у
такий спосіб:
?Y (1)
Gr = ---- , де Gr - зростання;
Y ?Y - приріст продукту протягом певного
періоду;
Y - обсяг продукту в попедньому періо-
ді.
Гранична схильність до заощадження (головний фактор мо-
делі)
S
s = --- , де S - обсяг заощадження;
Y Y - продукт.
Оскільки в моделі приймається, що заощадження дорівнюють
іевестиціям (S = І), то гранична схильність до заощадження
набуває вигляду:
S І
s = --- = --- . (2)
Y Y
У формулі (2) І - чисті інвестиції, тобто різниця між ва-
ловими інвестиціями і інвестиціями в амортизацію, і вони то-
тожні приростові капіталу: І = К.
Частка приросту капіталу у прирості продукту (внесок
капіталу у збільшення продукту) позначається k:
?k І
k = --- = ----
?Y ?Y (3)
Виходячи з того, що
І І
--- = s (2), а ---- =k (3)
Y Y
і визначивши, що Y = Іs , а Y = І k , отримуємо функцію
економічного зростання:
?Y І k s
Gr = ---- = ---- = --- . (4)
Y І/s k
Отже, зростання визначається часткою заощаджень у про-
дукті (через яку оцінюється загальна схильність до за-
ощаджень), віднесеною до коефіцієнта, що показує внесок зрос-
тання капіталу у зростання продукту.
Згідно з формулою (4), економічне зростання можна забез-
печити або шляхом збільшення заощаджень у національному до-
ході, або шляхом підвищення ефективності використання додат-
кового капіталу.
Певного пояснення вимагає умова щодо рівності заощаджень
та інвестицій ( S = І), і на підставі якої виводиться формула
(2). Цю умову досить легко довести, якщо абстрагувати від
держави як суб'єкта процесу заощадження та такого чинника,як
вплив з-за кордону. Логіка тут така. Обсяг випуску за вик-
люченням спожитої продукції дорівнює інвестиційним витратам.
Під останніми розуміють запланові інвестиції та незаплановані
зміни запасів матеріальних цінностей, отже І= Y - С.
З іншого боку, та частина доходів, яку домашні
Loading...

 
 

Цікаве